Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Кудінова І.П.
Науковий вісник Національного університету біоресурсів
і природокористування України. - 2011. - Вип.163. - Частина 1.

Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні

сільський зелений туризм Розглянуто проблеми та перспективи поширення сільського зеленого туризму в Україні. Запропоновано першочергові заходи щодо забезпечення пріоритетності розвитку цього сегменту сфери туризму.

Ключові слова: сільський зелений туризм, зайнятість населення, агротуристичний продукт.

Процеси соціально-економічних трансформацій, що відбуваються в аграрному секторі економіки України, зумовлюють пошук нових нетрадиційних організаційно-правових форм підприємництва, спрямованих на забезпечення економічного зростання. Одним із пріоритетних шляхів подолання кризи, що склалась в аграрному секторі, є активізація сільського населення до підприємницької діяльності в невиробничій сфері сільського зеленого туризму. Його становлення та розвиток сприяють системному вирішенню організаційно-економічних проблем, пов'язаних із відтворенням трудового потенціалу в аграрній сфері, формуванням нових напрямів виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції, підвищенням зайнятості сільського населення, зростанням доходів та підвищенням його життєвого рівня.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблеми розвитку сільського зеленого туризму досліджують В. Васильєв, П. Горішевський, В. Гловацька, Ю. Зінько, М. Костриця, Н. Кудла, М. Р.тинський, а також зарубіжні вчені K. Дронг, В. Котлінський, Я. Маєвський, С Медлік, Я. Сікора та ін.

Мета дослідження. Розглянути стан та визначити основні перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні.

Виклад основного матеріалу. В Україні існують всі передумови розвитку відпочинку на селі, який можна розглядати як специфічну форму підсобної господарської діяльності у сільському середовищі з використанням природного та культурного потенціалу регіону, або як форму малого підприємництва, що дає можливість певною мірою вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращити його добробут, повніше використати природний та історико-культурний потенціал сільської місцевості. Справа розвитку сільського відпочинку має реальну державну перспективу й сприяє поліпшенню соціально-економічної ситуації в сільській місцевості.

Сьогодні туристична галузь в Україні є лише п'ятою за значенням складовою поповнення бюджету і її питома вага має значно збільшитися з огляду на такі об'єктивні передумови, як вигідне геополітичне розташування України в центрі Європи, наявність значного туристично-рекреаційного потенціалу, сприятливий клімат, багаті флора й фауна, чисельні культурно-історичні пам'ятки світового рівня. Сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо).

Сільський відпочинок в Україні за рахунок збереження етнографічної самобутності повинен набути національного значення. По-перше, він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури: народної архітектури, мистецтва, промислів - всього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно-рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих. По-друге, через сільський відпочинок мешканці урбанізованих територій з масовою культурою мають можливість пізнати справжні українські традиції. По-третє, етнокультура села представляє Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Тому, як передумову успішного розвитку відпочинку в сільських етнографічних районах треба розглядати формування ідеології відродження й розвитку всього спектра традиційної культури, починаючи від форм господарських занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України.

Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як: облаштування туристичних маршрутів, облаштування й експлуатація стоянок для туристів, робота гідом чи екскурсоводом, транспортне обслуговування туристів, єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство), прокат туристичного спорядження, послуги приймання туристів, кулінарні послуги, підготовка культурних програм, народні промисли, виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування, реалізація туристам ягід та грибів.

Крім того, як зазначалося вище, у створенні цікавої відпочинкової пропозиції власник агрооселі повинен дбати про якість двох ключових аспектів агротуристичного продукту:

- матеріально-технічної якості (наприклад, розміри та умеблювання кімнати, оснащення їх побутовою технікою, оснащення гігієнічного вузла);
- емоційно-абстракційної якості (рівень сервісного обслуговування відпочиваючих) [1].

Власники агороосель мають усвідомлювати відповідальність, яку беруть на себе, організовуючи відпочинок у своїх оселях. Адже недоброякісне обслуговування може назавжди відбити у клієнта бажання відпочивати в селі. Гість, який приїжджає відпочити в сільську оселю, бажає оглядати красиву природу. І тому краєвиди села повинні мати привабливий вигляд. Сільська громада має: дотримуватися санітарно-гігієнічних умов проживання; дбати про відсутність сміттєзвалищ, естетичний вигляд будинків, вулиць, садів, громадських закладів; дбати про зелені насадження, використовувати вільні території, враховуючи інтереси відпочиваючих.

Однією з головних складових відпочинкової пропозиції є умови проживання. Умови проживання повинні гарантувати можливість зручного нічлігу, дотримання особистої гігієни, наявність повноцінного харчування. Тому господарям варто керуватися рекомендаціями з категоризації сільського житла Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні [2]. Присвоєння категорії житлу, що надається в користування відпочиваючим, дає право господареві оселі повідомляти про відповідну якість житлових умов у рекламних засобах Спілки, що сприятиме збільшенню відпочинкового попиту та доходів господаря.

Сприйняття сільського відпочинку пересічним міським мешканцем України зараз коливається в широкому діапазоні: від цілковитого неприйняття цієї форми відпочинку до величезного захоплення його екологічністю й економічністю. Це свідчить лише про необізнаність більшості українців із такою формою відпочинку. Отже, надзвичайно важливим є інформаційне забезпечення розвитку сільського зеленого туризму.

На сьогодні в Україні основні сегменти потенційних споживачів послуг сільського зеленого туризму утворюють: мешканці промислових центрів, справжні городяни, шанувальники українських народних традицій та люди з малим і середнім достатком.

Міжнародний імідж сільського відпочинку також неоднозначний. З одного боку, Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з європейських житниць із збереженим сільським укладом життя, багатою культурною спадщиною, з незнищеною природою та гостинними господарями. З іншого боку, не приваблює іноземних туристів відносно низький стандарт житла і його недостатня технічна забезпеченість, а також необлаштованість сіл та досить обмежений вибір дозвілля й можливостей активного відпочинку.

Однак тенденції останніх років свідчать, що західні країни бачать перспективу українського сільського відпочинку й туризму на міжнародному туристичному ринку. Свідченням цього може бути організаційна й технічна допомога міжнародних Cондів, наприклад, Фонду розвитку Карпатського єврорегіону, програми TAGS, завдяки яким реалізовані проекти підтримки сільського відпочинку й туризму в Україні [3].

Разом із тим, ще не до кінця визначений міжнародний попит. Приїзду іноземців з інших країн перешкоджає відсутність знання господарями іноземних мов.Це явище добре ілюструє дослідження, яке свідчить що 20 % господарів не знали жодної іноземної мови, при цьому абсолютно незрозумілий рівень знань інших господарів, які вказали, що володіють іноземними мовами. Інші дослідження свідчать, що серед потенційних клієнтів для відпочинку в українському селі є шанувальники "сентиментального" туризму, особливо українська діаспора США й Канади, аматори етнографічного та екологічного туризму.

З огляду на ці реалії, необхідно проводити навчання власників агроосель прийомам обслуговування та іноземним мовам. Це найсуттєвіша проблема, яка стоїть нині на перешкоді виходу сільського зеленого туризму України на міжнародний ринок. У цьому аспекті важливим є також налагодження тіснішої взаємовигідної співпраці з туристичними фірмами, які можуть сприяти активізації руху іноземних туристів у села з метою короткотривалого відпочинку, ознайомлення з традиціями, участі у фестивалях і сільськогосподарських роботах. Але якщо власники агроосель, сільських громад не зроблять зустрічних кроків щодо облаштування житла, забезпечення його санітарно-гігієнічного стандарту, благоустрою села, упорядкування привабливих місць, то відпочинок на сільських територіях регіону не зрушиться з місця.

Особливо важливим є питання просування в Україні самої ідеї сільського туризму в цілому. Метою розробки цієї програми повинно стати підвищення поінформованості населення й створення позитивного ставлення до цього виду відпочинку. Насамперед повинні бути задіяні такі види маркетингових комунікацій, як PR-статті, інтерв'ю, прес-конференції, семінари, брифінги, телепередачі, що викликають довіру та позитивну реакцію. Також необхідно поширювати інформацію про свою діяльність серед туристичних фірм, в різних організаціях, розміщувати оголошення в газетах та Інтернеті.

Напрацьовані на сьогодні стратегії розвитку сільського зеленого туризму націлені на вирішення соціально-економічних, екологічних і етнокультурних проблем сільських місцевостей, вимагають чіткого планування на рівні районів та окремих сільських громад. Важливою частиною планування є ефективне втілення у життя «пілотних» проектів сільського відпочинку, які здійснюють обласні Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму.

Для того, щоб систематизувати окреслене коло проблем та переваг розвитку сільського зеленого туризму в Україні, на основі узагальнення значного масиву фактичної інформації здійснено SWOT-аналіз стану цього виду діяльності. Проведений аналіз дав змогу об'єктивно оцінити можливості розвитку цього виду туризму та розробити ефективні заходи щодо упередження можливих проблем. Розгляд сильних сторін дає підстави науково визначити потенційні можливості України та розробити ефективну стратегію щодо їхнього подальшого зміцнення. Здійснений SWOT-аналіз сільського туризму дає підстави для таких узагальнень (табл.1).

Таблиця 1

SWOT-аналіз розвитку сільського туризму в Україні
Фактори, що впливають на діяльність підприємства Позитивні Негативні
Внутрішні (на які підприємство може впливати) Сильні сторони:
1. Переважно чисте та безпечне довкілля.
2. Гарні краєвиди, багаті флора та фауна.
3. Наявність річок, гір, озер, лісів.
4. Багатство історико-культур-них пам'яток.
5. Невелика ціна на проживання та харчування.
6. Велика кількість індивідуальних операторів, що традиційно приймають гостей.
7. Збережені сільські традиції.
8. Гостинність населення
Слабкі сторони:
1. Низька якість нічліжної бази.
2.Проблеми з водопостачанням.
3. Відсутність достатньої практичної туристичної інформації про регіон.
4. Незнання господарями іноземних мов.
5. Не надто привабливий імідж України в очах іноземців.
6. Відсутність системи резервування місць.
7. Слабке знакування туристичних атракцій та маршрутів
Зовнішні (на які підприємство не може впливати) Можливості:
1. Розвиток сільського туризму значно збільшить доходи селян, що поліпшить економічний розвиток українських сіл.
2. Збільшиться зайнятість сільського населення.
3. Приїзд туристів сприятиме більшому піклуванню та кращому збереженню культурно-історичних пам'яток регіону.
4. Будуть створюватися нові робочі місця e сфері обслуговування, транспортній мережі, які зможуть надати роботу і випускникам вищих навчальних закладів
Перешкоди:
1. Виникнення некатегоризованої нічліжної бази, яка зменшуватиме якість послуг.
2. Значний рівень безробіття створює основу для збільшення злочинності, що буде відлякувати потенційних туристів.
3. Поганий політичний імідж не сприяє діяльності іноземних інвесторів.
4. Відсутність політичної стабільності та закону "Про сільський туризм" заважає організації відпочинку на селі

З огляду на результати проведеного нами SWOT-аналізу, рекомендуємо організаціям, що займаються розвитком сільського зеленого туризму в нашій державі провести уніфіковану категоризацію відпочинкових осель, розробити заходи (передусім анімаційні) для збільшення тривалості перебування відпочиваючих у сільських оселях, розробити централізовану систему резервування місць, необхідно регулярно проводити тренінги для господарів агроосель та сільських працівників, задіяних в агротуристичному сервісі, розробити пілотажні проекти, які дадуть змогу наочно продемонструвати користь від сільського зеленого туризму для різних сільських громад та накопичити досвід, створити інформаційні центри у великих містах, які б займалися збором і оперативним поновленням інформації про власників агроосель, атракційні місця, стан заповненості наявних агроосель, кон'юнктуру цін та іншої інформації, необхідної для туристів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні зумовлюється нагальною необхідністю невідкладного розв'язання соціально-економічних проблем сучасного села, що передбачає відновлення трудового потенціалу, припинення безробіття, міграційних процесів, підвищення матеріального достатку сільського населення тощо. У цьому контексті сільський зелений туризм слід розглядати як одне з важливих явищ сучасності, підпорядкованих дії об'єктивних законів розвитку суспільства, економічна сутність якого спрямована на підвищення зайнятості сільських мешканців, зростання їх доходів та підвищення життєвого рівня в цілому.

Список літератури

1. Рутинський М.Й. Сільський туризм: Навчальний посібник. / Рутинськии М.Й., Зінько Ю.В. - К.: Знання, 2006. - 271 с.
2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.greentour.com.ua.
3. Коберніченко Т.О. Сільський зелений туризм. Методичні рекомендації для господарів садиб / Коберніченко Т.О., Васильєв В.П., Горішевський П.А., Зінько Ю.В. - К.: Аграрна освіта, 2005. - 80 с
4. Кудінова І.П. Зелений туризм як один із напрямів розвитку підприємництва в сільській місцевості / Кудінова І.П. / Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2008. - № 124. - С 91-96.

Рассматриваются проблемы и перспективы развития сельского зеленого туризма в Украине. Предложены первоочередные меры по обеспечению приоритетности развития этого сегмента сферы туризма.

Ключевые слова: сельский зеленый туризм, занятость населения, агротуристический продукт.

Problems and prospects of distribution of rural green tourism are considered in Ukraine. Near-term measures are offered in relation to providing of priority of development of this segment of sphere of tourism.

Key words: green rural tourism, employment of population, rural tourist product.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.