Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Кузик С.П., Рутинський М.Й., Кузик П.С.
Науковий вісник НУБіП України. - 2011. - №163.

Соціально-економічне значення сільського зеленого туризму в контексті сучасних пріоритетів розвитку сільських територій України

сільський зелений туризм Охарактеризовано соціально-економічне значення сільського зеленого туризму в контексті сучасних пріоритетів розвитку сільських територій України та окреслено шляхи подальшого зростання його ролі в суспільстві.

Ключові слова: сільський зелений туризм, агрооселя, соціально-економічний розвиток.

Сільський зелений туризм (СЗТ), який став засобом проведення вільного часу в сільській місцевості, набирає дедалі більшої популярності в рекреаційних регіонах нашої країни. Про стан його розвитку свідчать такі дані. Регіональні представництва Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні станом на 2010 р. просувають близько 600 різних садиб загальною місткістю понад 6 тис. місць, які щорічно приймають не менше 800 тис. осіб. Для порівняння: у Польщі агротуризмом займаються близько 12 тис. господарств, у Франції, Англії й Німеччині – не менше 20 тис. у кожній країні. В Україні «приймаюча сторона» в основному зосереджена в традиційних туристичних регіонах: Криму, Приазов'ї й Карпатах, де й сконцентровані приблизно 90 % сільських туристичних садиб.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Наукової літератури, присвяченої проблемам розвитку СЗТ не так і багато у вітчизняному інформаційному просторі. Серед основних слід назвати праці В.П. Васильєва, Ю.В. Зінька, П. Горішевського, М.Й. Рутинського, В.К. Терещенка та ін. [1-3]. У ряді праць досі існує чимало розходжень щодо самого визначення понять «сільський зелений туризм», «агротуризм» та їх відповідного законодавчого закріплення.

На наш погляд, сільський зелений туризм - це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, етнокультурний колорит місцевості тощо. Зелений він тому, що туристичні заняття у вигляді пішохідних і кінних прогулянок, спортивних та оздоровчих подорожей, хоббі-дозвілля (рибальство тощо) відбуваються в сільській місцевості серед живої природи.

Сільський зелений туризм окремі українські дослідники досі ототожнюють з агротуризмом. На думку М. Рутинського і Ю. Зінька, знак рівності між цими поняттями ставити не можна, оскільки поняття «сільський зелений туризм» за змістом значно ширше порівняно з поняттям «агротуризм» [3]. Агротуризм - форма сільського туризму, реалізована на базі сільського фермерського господарства, де відпочинок пов'язаний із активним залученням його учасників до традиційних форм господарювання на селі (збір винограду, сіна, догляд за худобою тощо).

Мета дослідження. Висвітлити теоретичний аналіз понятійного парату сільського зеленого туризму та обґрунтувати його соціально-економічне значення для розвитку сільських територій України.

Виклад основного матеріалу. У науковій і популярній літературі часто використовують поняття «екологічний туризм» У фундаментальних виданнях, які розкривають його суть, акцентовано, що екологічний туризм - важливе явище у світовому туризмі й гостинності [4]. За прогнозами експертів UNWTO, у перші десятиріччя XXI ст. темпи його значно зростатимуть, а доходи від нього сприятимуть розвитку економік багатьох країн, зокрема тих, що розвиваються.

Суть екологічного туризму зводиться до організації туризму в малозмінених людиною ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу. До таких ареалів розвитку екотуризму передусім належать території національних та ландшафтних парків, де пріоритетною складовою функціонування є організація турів у природу. Оскільки екотуризм і сільський зелений туризм спрямовані на збереження екосистем, то їм притаманні чимало спільних рис. Останнім часом навіть з'явилося нове поняття -екоагротуризм. Воно поєднує використання агроосель як головного об'єкта розміщення туристів, які користуються набором послуг сільського туризму й додатково - послугами екотуристичної пропозиції даної місцевості [3].

СЗТ здобув масового визнання в другій половині XX ст., коли населення великих міст постіндустріальних держав вже не могло обійтися без чистого повітря, екологічно привабливих малозаселених сільських територій. Попит на сільський відпочинок зумовлений також збільшенням вартості платних відпусток, зростанням освіченості громадян і розвитком транспортної інфраструктури, зокрема мережі швидкісних автобанів, залізниць, повітряних коридорів. Наприкінці XX ст. подолано останню перешкоду, що заважала масовому розвитку туризму в сільській місцевості країн Центральної Європи -необлаштованість об'єктів розміщення туристів. Цього вдалося досягти завдяки радикальним реформам у сфері агробізнесу, розвитку малого підприємництва й створенню мережі агроосель і агроготелів для прийому відпочиваючих.

Агрооселя виступає передумовою й основою туристичного продукту сільського туризму. На її базі формується пакет сукупних послуг клієнту: туристично приваблива місцевість, традиції та звичаї сільської гостинності у даній місцевості, історико-культурна спадщина, гастрономічне розмаїття тощо. Неабияке значення має суспільний імідж місцевості, а також сприятливі ціни. За визнанням експертів UNWTO, сільський зелений туризм - найдинамічніший сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах у 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази та курортного сервісу в цих країнах [2].

У світі найбільшого розвитку сільський туризм досяг у країнах Північної Америки та Європи. Так, ЄС розглядає сільський зелений туризм як визначальний чинник розвитку сільських територій і спосіб “прив'язки” трудових ресурсів до проживання й праці в сільській місцевості. За оцінкою Європейської Федерації фермерського та сільського туризму (Euro Gites), європейський ринок налічує близько 2 млн ліжко-місць. В Україні він становить 150 тис. потенційних учасників зеленого туризму.

Вагомим питанням подальшого розвитку сільського зеленого туризму фахівці вважають категоризацію зелених садиб. Для прикладу, у сусідній Польщі діють чіткі стандарти стосовно якості продукту сільського туризму, а господарі здійснили добровільну категоризацію садиб. Це дає змогу формувати свою ринкову нішу й працювати зі своїм сегментом споживачів [4]. Клієнт повинен чітко знати, які саме послуги й стандарти сервісу йому запропонують у тій чи іншій садибі. Поки що панівна більшість вітчизняних агроосель належить до першої категорії, тобто найнижчого рівня категоризації.

Уже ні в кого не викликає сумніву теза про те, що сільський зелений туризм в Україні має неабиякі перспективи для розвитку, адже українське село здатне запропонувати туристові надзвичайно розмаїтий сільський туристичний продукт: самобутній побут, величезну історико-архітектурну народну спадщину, екологічно чисті продукти харчування, мальовничі ландшафти тощо. Двадцятирічний досвід розбудови сектора сільського туризму в Україні (від поодиноких аматорських спроб до програмно-цільової державної підтримки) дає підстави констатувати: сільський зелений туризм виступає одним із чільних пріоритетів подолання депресивності й активізації соціально-економічного розвитку сільських територій України.

Соціально-економічне значення розвитку сільського зеленого туризму в контексті сучасних пріоритетів розвитку сільських територій України полягає в тому, що він:

- стимулює розвиток тих селянських господарств, які займаються зеленим туризмом як видом підсобної діяльності;
- активізує розвиток місцевої інфраструктури;
- сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування в місцеві бюджети;
- активізує місцевий ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, зменшуючи потребу в закордонному заробітчанстві;
- слугує охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців і усіх громад етнічних меншин нашої держави;
- створює можливості для повноцінного змістовного відпочинку незаможної верстви людей;
- позитивно впливає на підвищення культурного рівня й екологічної свідомості мешканців села.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Сільський зелений туризм із кожним роком набуває все більшої популярності як у світі, так і в нашій державі. Він дає змогу, з одного боку, активізувати малозабезпечені верстви населення, які можуть розраховувати на відносно дешевий відпочинок, а з іншого боку - сприяти розвитку селянських господарств, які надають послуги СЗТ. В умовах світової економічної кризи, яка досі має місце в країнах, що розвиваються, а також зростаючої політичної нестабільності СЗТ може отримати новий поштовх для подальшого розвитку на внутрішніх туристичних ринках. У такому випадку дедалі нові споживацькі сегменти громадян нашої країни переорієнтовуватимуться у своїх туристичних потребах й обиратимуть для активного відпочинку мальовничі й багаті місцевими агрорекреаційними ресурсами Українські Карпати, Волинське Полісся й Поділля, Наддніпрянщину й Слобожанщину, а не дорогі закордонні об'єкти на розрекламованих міжнародних маршрутах.

Список літератури

1. Горішевський П.В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: підручник / П.В. Горішевський, В.П. Васильєв, Ю.В. Зінько. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2003.
2. Кузик С.П. Теоретичні проблеми туризму: суспільно-географічний підхід / С.П. Кузик. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010.
3. Рутинський М.Й. Сільський туризм: навч. посіб. / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зінько. - К.: Знання, 2006.
4. Sznajder M. Agroturystyka / M. Sznajder, L. Przezbуrska. - Warszawa: PWE, 2006.

Охарактеризовано социально-экономическое значение сельского зеленого туризма в контексте современных приоритетов развития сельских территорий Украины и определены пути дальнейшего повышения его роли в обществе.

Ключевые слова: сельский зеленый туризм, агроусадьба, социально-экономическое развитие.

The socio-economic importance of rural tourism in the context of current development priorities of rural Ukraine, and the signposts to further increase its role in society analysed in the article.

Keywords: rural green tourism, ahrohome, socio-economic development.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.