Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Кислий В.М., Шевченко Г.М.
Механізм регулювання економіки. - 2007. - №2. - С.27-36.

Аналіз передумов формування ринку рекреаційних послуг в Україні

У даній статті проводиться аналіз передумов і чинників формування ринку рекреаційних послуг в Україні. Досліджується роль ринкового природно-рекреаційного потенціалу території у створенні рекреаційного продукту. Авторами приділено увагу особливостям рекреаційної сфери бізнесу, аналізуються сутність і зміст рекреаційних потреб, а також механізм взаємодії попиту та пропозиції на ринку рекреаційних послуг.

В умовах переходу до ринкової економіки значних трансформацій зазнає рекреаційний сектор національної економіки. При цьому забезпечується не тільки раціоналізація господарської структури окремих регіонів країни (що мають реальні передумови для масштабного й інтенсивного розвитку рекреації та туризму), а що більш принципово і значущою - за своєю прибутковістю цей сектор економіки стає повністю конкурентоспроможною галуззю, свого роду каталізатором економічного розвитку [13, с.17-24].

Рекреаційна сфера, що продукує послуги, пов’язані зі зміною місця перебування, лікуванням і відпочинку, за підрахунками спеціалістів стане двигуном національних і світової економіки в XXI столітті; уже на сьогодні на цю сферу припадає десята частина валового світового продукту [14].

Швидкий розвиток рекреаційно-туристичної сфери послуг у різних регіонах світу, починаючи приблизно з початку 80-х років ХХ ст., демонструє приклад, що відображає тенденцію зростання прибутків від міжнародних туристичних рейсів (див. на рис. 1) [7].

Міжнародні туристичні рейси 1950-2020 рр.
Рис. 1. Міжнародні туристичні рейси 1950-2020 рр.

Джерело: Tourism 2020 Vision, Volume 4, Europe, World Tourism Organization

За прогнозами, наведеними в проектній трансформації рекреаційних інституцій, передбаченій Генеральним планом розвитку м. Києва на період до 2010 р. [2, с.42], розвиток вітчизняної рекреаційної галузі має також позитивну тенденцію. Зокрема, рекреаційна місткість закладів курортного лікування зросте у порівнянні з існуючим станом майже на 24%, туристських інституцій - на 52%, закладів для відпочинку - на 11%.

Загалом передумови та чинники формування і розвитку ринку рекреаційних послуг на територіальному рівні можна зобразити у вигляді схеми (рис. 2), в основу побудови якої було покладено принципи, викладені в роботах [1, с.72-75; 5, с.38-46; 12].

Чинники формування ринку рекреаційних послуг
Рис. 2. Чинники формування ринку рекреаційних послуг

Згідно із принципами “концепції ринків” [5, с.43-45], які з урахуванням специфіки рекреаційної діяльності можуть бути покладені в основу даного дослідження, представлений на рис. 1 ринок рекреаційних послуг утворюють всі реальні та потенційні споживачі з рекреаційними потребами, для задоволення яких вони бажають або готові взяти участь в обміні.

Для акцентування уваги на власне ринкових взаємозв’язках у дослідженні системи “ринок рекреаційних послуг - природно-рекреаційний потенціал (ПРП) території” останню було спрощено в плані зведення всіх зовнішніх впливів (державне регулювання, соціальні, екологічні аспекти тощо) в узагальнене “зовнішнє середовище”. Аналогічно - серед усіх можливих ланцюгів зворотного зв’язку на схемі представлені, на наш погляд, основні - зображені штриховими стрілками.

Роль ринкового підходу до ПРП території полягає у балансуванні інтересів рекреаційної галузі (групи рекреаційних підприємств, розташованих на даній території) та власне ринку (групи покупців-рекреантів). При цьому слід враховувати, що розширене трактування рекреаційного ринку (згідно із поглядами на множинність ринків сучасної економіки) дозволяє поряд із ринком споживачів рекреаційного продукту окремо розглядати ринок рекреаційних ресурсів (теоретично, окремо можна розглядати також ринок природних ресурсів, які перетворюються на рекреаційні), ринок виробників рекреаційного продукту, ринок посередників (наприклад, турагентська і частково туроператорська діяльність), ринок держави (територіальні органи та уряд використовують кошти, отримані у формі податків, зборів і штрафів і спрямовують їх за цільовим призначенням для задоволення суспільних потреб).

Говорити про врівноважуючу роль потенціалу дозволяє аналіз його змісту, згідно з яким ринковий природно-рекреаційний потенціал території - це максимальний обсяг продажів рекреаційного продукту, якого можуть досягти всі підприємства рекреаційної галузі в межах даного регіону на основі використання природних ресурсів, протягом певного періоду часу при даному рівні маркетингових зусиль і умов зовнішнього середовища; і одночасно це межа, якої прагне попит у міру нарощування маркетингових витрат у даному рекреаційному ринковому середовищі.

На наш погляд, ринковий потенціал на рівні території є формою її економічного потенціалу, що визначається характером взаємозв’язків “попит-пропозиція” між підприємствами та споживачами, в нашому випадку - рекреаційних послуг у межах певного регіону. При цьому здатність рекреаційних підприємств ефективно розпоряджатися ресурсами даної території за допомогою дієвого ринкового механізму дозволяє приводити у відповідність їх внутрішні можливості та зовнішні умови їх функціонування (рис. 2).

Слід зазначити, що зростання ринкового потенціалу рекреаційної галузі території повністю залежить від розвитку інших галузей господарства. Взагалі за рівнем розвиненості рекреації регіону (країни) можна судити про його загальноекономічний розвиток. Зокрема, в роботі [1, с.73-74] йдеться про двоциклічність туристського ринку країни: “…економіка, що розвивається, не має можливостей задовольнити всі потреби й бажання туристів. Різноманітність туристських ресурсів передбачає створення досить складної матеріально-технічної бази туризму. При збільшенні економічної віддачі від туристської індустрії одна частина доходів використовується для задоволення нових туристських потреб, а інша може бути спрямована на розвиток інших галузей економіки, зокрема промисловості.”

Аналіз процесу вироблення рекреаційного продукту, враховуючи циклічний характер цього процесу, почнемо із формування рекреаційних потреб. Про визначальну роль останніх йдеться у роботі [10, с.6]: “…формування системи рекреаційного природокористування є об’єктивним наслідком зростаючих потреб суспільства в рекреації”.

Потреби в рекреації є складовою частиною системи суспільних потреб і розвиваються за загальними законами, дія яких аналізувалася в роботах [4, 6]. Слід зазначити, що рекреаційні потреби тільки умовно можна розглядати як самостійну підсистему, оскільки різні потреби внутрішньо пов’язані між собою в одну природну систему. Вивчаючи динаміку суспільних потреб, необхідно розглядати їх в єдиному соціально-економічному процесі виробництва і споживання [10, с.11].

На формування і розвиток рекреаційних потреб впливають збільшення тривалості вільного часу, якісна зміна його структури та істотна зміна характеру життєдіяльності людини в умовах науково-технічної революції.

Задоволення рекреаційних потреб залежить від можливостей виробництва рекреаційних послуг, обумовлених рядом чинників. Матеріальним чинником, що впливає на рекреаційний процес, є рекреаційні ресурси - компоненти географічного середовища та об’єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, естетична привабливість і цілющо-оздоровча значущість, можуть бути використані для організації різних видів і форм задоволення рекреаційних потреб.

Вплив рекреаційних ресурсів, що розглядаються в системі ПРП території, на формування рекреаційних потреб зображено на рис. 2 штриховою стрілкою, оскільки, як зазначалося вище, характер цього впливу не є прямим, а обумовлений усією сукупністю взаємозв’язків у системі рекреаційної діяльності. Аналогічно зображено й дію ринку рекреаційних послуг, який у сучасних суспільних умовах можна назвати основною передумовою зміни індивідуальних рекреаційних потреб. На рівні виробництва це пояснюється взаємооберненістю впливів у системі “рекреаційні потреби - рекреаційний продукт”: потреби формують продукт, і, навпаки, на основі створеного продукту виникають нові або продовжують існувати чи трансформуються вже існуючі потреби.

Таким чином, аналіз сутності та змісту рекреаційних потреб дозволяє стверджувати, що останні є об’єктивною категорією і визначаються рівнем витрат фізичної та психічної енергії у процесі життєдіяльності людини насамперед під час виробничої діяльності, а отже, і необхідністю компенсації цих витрат. Окрім того, на рекреаційні потреби впливають економіко-географічні і соціально-психологічні умови. Потреби не можуть реалізовуватися за відсутності необхідних умов і виступати як попит на рекреаційні послуги, якщо немає пропозиції цих послуг.

На основі рекреаційних потреб формується попит рекреантів, що виражається не стільки в їх бажанні, скільки у здатності отримувати рекреаційні послуги. “Потреби перетворюються на попит, коли за ними - купівельна здатність людини [5, с.38]”. Тому на сучасному етапі розвитку вітчизняної рекреаційної галузі задача підприємств полягає, з одного боку, в стратегічному спрямуванні своїх зусиль на інноваційне та якісне вироблення рекреаційних послуг у відповідності до загальносвітових стандартів, а з іншого - у здійсненні реального впливу на попит, шляхом пропозиції необхідних, привабливих і одночасно доступних для більшості громадян рекреаційних послуг.

Про істотний вплив на формування рекреаційних уподобань порівняно невисоких доходів жителів України свідчать результати опитування, проведеного 2003 року Соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Відповідно до даних опитування мають намір витратити на себе чи члена своєї сім’ї під час відпустки: до 100 грн приблизно 33,9% опитаних; від 100 до 500 грн - 30,9%; від 500 до 1000 грн - 8,9%; від 1000 до 2000 грн - 2,2%; більш ніж 2000 грн - 0,6%. 23,5% із сумою ще не визначились [11, с.5].

Отже, на основі взаємодії попиту та пропозиції на рекреаційні послуги (рис. 2) виникає рекреаційний продукт. Рекреаційний продукт орієнтований безпосередньо на споживача і врахування його індивідуальних потреб. Тому рекреація як сектор економіки виконує активну роль у формуванні ринкового простору, що охоплює сфери і галузі, які прямо або опосередковано беруть участь у створенні рекреаційного продукту.

Як відомо, рекреаційний попит має комплексний характер, оскільки продукт, на який він пред’являється, включає гетерогенну сукупність базових (основних) і додаткових послуг і товарів. Їх відносно короткочасне споживання доповнює повсякденне споживання основної, більш численної групи товарів першої життєвої необхідності в місцях постійного мешкання людей. Тому природа рекреаційного попиту має доповнюючий характер і задовольняється в основному в період відпусток і лише там, де є відповідні рекреаційні ресурси і підприємства: санаторії, пансіонати, будинки відпочинку тощо.

Аналіз чинників, що формують попит населення на рекреаційні послуги, дозволяє класифікувати їх на специфічні, універсальні та внутрішні [12].

До специфічних належать чинники, які здатні сформувати якісно новий характер попиту, змінити, щонайменше, його структуру. Як правило, специфічні чинники даються взнаки, коли відбуваються істотні зміни в життєдіяльності людей. На сучасному етапі розвитку суспільства праця, як і відпочинок, все більш інтенсифікується та індивідуалізується. Це не може не позначитися на характері рекреаційного попиту, який виявляється у прагненні окремої людини чи сім’ї задовольнити свої специфічні запити відносно термінів відпочинку, його виду, вартості та іншого, пов’язаного з рекреацією.

Інша група чинників, універсальна, формує рекреаційний попит населення незалежно від того, яка економіка розглядається і на якому рівні розвитку вона перебуває. Їх можна розподілити на економічні, соціально-політичні, психологічні, природнокліматичні, національні та професійні чинники.

Слід зазначити, що впровадження ринкових відносин порушило традиційну модель (схему) дії універсальних чинників на обсяг і структуру попиту. На перший план висуваються чинники регіонального значення, характеристика яких диференціюється за адміністративними територіями, виробничими комплексами і підприємствами, сферами і галузями діяльності, за прибутковими групами населення. Наприклад, істотне розшарування по доходах зробило значний вплив на формування рекреаційного попиту, в якому переважають потреби працівників найбільш платоспроможних секторів і галузей економіки, підприємств і регіонів (територій).

Третю групу утворюють чинники, породжені внутрішнім середовищем підприємств. Вони, як і універсальні чинники, досить різноманітні та численні. У зв’язку з тим, що ці чинники іманентні щодо внутрішнього середовища підприємств (рекреаційних технологій), сила їх дії на попит може регулюватися самими підприємствами. Наприклад, сукупність чинників, властивих внутрішньому середовищу конкретного санаторію, формує попит на його послуги, а загальна дія чинників усіх підприємств - попит на регіональний рекреаційний продукт в цілому.

До чинників внутрішнього середовища підприємств можна віднести такі:

- профіль установи: кардіологічний, неврологічний, змішаний та ін.;
- кількість ліжок у здравницях: середньорічна, в період максимального розгортання;
- оснащеність лікувально-профілактичними підрозділами;
- терміни лікування, вартість путівки;
- кількість лікарів та інших категорій працівників;
- організацію харчування (кратність, змінність, добова вартість раціону, наявність дієтичних блюд);
- санітарно-технічну характеристику підприємств (кількість будівель, наявність каналізації, водопроводу, гарячої води, вентиляція);
- характеристику території (загальна площа, зокрема під зеленими насадженнями);
- перспективи розвитку установи тощо.

Перелічені чинники характеризуються відповідними кількісними та якісними параметрами. Число чинників, які реально впливають на формування рекреаційного попиту, збільшується, що спричиняє його різку диференціацію, високу вибірковість і підвищення вимогливості до якості послуг з боку нових високодоходних груп і верств населення. Новий якісний стан попиту почав позначатися на рекреаційних технологіях, а отже, і на обсязі та структурі товарної пропозиції послуг на ринку.

Оцінка і аналіз фактичного стану і шляхів збільшення рекреаційного потенціалу регіону має виключне значення для підвищення конкурентоспроможності його послуг на ринку. У роботі [12] названо такі чинники підвищення рекреаційного потенціалу:

- збільшення обсягу ресурсів, що використовуються (екстенсивний чинник);
- підвищення якості ресурсів, тобто їх здатності задовольняти рекреаційні потреби;
- підвищення ефективності ресурсів, що використовуються, тобто збільшення кінцевого результату, одержуваного з одиниці кожного ресурсу;
- підвищення збалансованості всієї сукупності ресурсів.

Наявність рекреаційних ресурсів стимулює рекреаційну діяльність, вона ж, у свою чергу, сприяє господарському освоєнню територій та їх охороні. З іншого боку, зростання рекреаційної діяльності населення обмежується екологічними можливостями певних територій у зв’язку з об’єктивно існуючою межею рекреаційного навантаження. Перевищення рівня оптимального рекреаційного навантаження на окремі території може призвести до порушення екологічної рівноваги і непоправних втрат рекреаційних ресурсів. Виникає задача виявлення оптимальних співвідношень (балансу) рекреаційного попиту і можливої пропозиції рекреаційних послуг і регулювання рекреаційних потоків (перерозподіл їх в масштабі країни).

Концептуальні визначення змісту рекреаційного продукту з погляду їх ретроспективного аналізу характеризуються трьома основними загальними рисами: по-перше, в них виявляється увага до природи продукту і особливо послуг, які його створюють; по-друге, наголошується на складній, багаторівневій структурі послуг; по-третє, визнається, що споживач пов’язаний із процесом створення послуги.

Згідно з аналізом робіт [1, 3, 12] у концептуальній моделі рекреаційного продукту можна виділити такі елементи і процеси їх взаємодії:

1) матеріальна основа, яка включає природні ресурси та умови, основні фонди;
2) послуги;
3) гостинність (якщо послуги - це технічна форма виконання замовлення (в рекреаційній діяльності), то гостинність - це ступінь його виконання);
4) свобода вибору;
5) залучення споживача до процесу створення продукту.

Рекреаційний продукт - результат складного процесу виробництва, який містить чотири стадії:

1) стадія первинних витрат (ресурсів): земля, праця, вода, ліси, сільське господарство, паливо, будматеріали, капітал;
2) стадія проміжних витрат (засобів, обладнання): парки, курорти, транспортні засоби, музеї, магазини, готелі, ресторани;
3) стадія проміжних результатів (послуг): послуги гідів, сувеніри, розміщення, ресторанне господарство, фестивалі та інші культурні події;
4) стадія кінцевих результатів (досвід або сприйняття споживача): відпочинок, освіта, спогади, особисті та ділові контакти тощо.

Таким чином, проміжним результатом є послуги рекреаційної індустрії, що на цій стадії оцінюються як “потенційні товари”. На завершальній стадії вони перетворюються споживачами в кінцевий результат - особисті відчуття, знання, здоров’я і т.ін. Рекреаційний продукт не існує до того часу, доки споживач не прибуде до місця виробництва і не візьме активної участі у його споживанні. Отже, на перших двох стадіях у виробництві бере участь матеріальна основа; послуги та гостинність являють собою проміжний результат, а створення кінцевого результату відбувається за участю споживача на основі свободи вибору.

На наш погляд, вибір рекреантом способу задоволення своїх потреб пов’язаний насамперед із відповідними витратами, що поряд із власне задоволенням, що отримується ним у роцесі відтворення його фізичних і духовних сил, і цінністю рекреаційних послуг (оцінкою відпочиваючим здатності послуг загалом задовольнити його рекреаційні потреби) є третьою важливою складовою рекреаційного продукту (рис. 2). При цьому взаємозв’язок елементів “цінність”, “задоволення”, “витрати” можна пояснити так: цінність рекреаційного продукту проявляється у ступені задоволення потреб відпочиваючого, що досягається при мінімальних витратах на отримання рекреаційних послуг. При цьому мінімальність розглядається з погляду альтернативності цих витрат, тобто вони оцінюються відносно інших витрат, від яких відмовився рекреант на користь відпочинку.

Необхідно відзначити, що в даний час в Україні все більше уваги приділяється питанням забезпечення якості рекреаційного продукту, що розглядається як найважливіший чинник у конкурентній боротьбі на ринку рекреаційних послуг, яка виражається не стільки у конкуренції між підприємствами, що беруть участь у створенні рекреаційного продукту як такого, скільки у конкуренції їх професіоналізму. Відбувається жорстка сегментація ринку, конкуренція розгортається всередині кожного сегмента.

Високий ступінь невизначеності при наданні рекреаційних послуг, особливо у сфері туризму [9], ставить клієнта у вкрай невигідне положення, може викликати відчуття образи, настороженості, підозрілості. Нерідко клієнт прагне працювати з одним і тим самим продавцем - страховим агентом, туристською фірмою тощо. Ця інерція працює на продавця, оскільки вона у даному випадку є головним чинником повторюваності трансакцій.

Специфіка рекреаційної сфери бізнесу полягає в тому, що кінцевий продукт повністю або частково невідчутний, а ефект сервісу оцінюється споживачем в умовах певного емоційного стану залежного від великої кількості чинників, до яких входять такі суб’єктивні характеристики рекреанта, як: особливості виховання, вік, культурні традиції народу, представником якого є гість, поняття про комфорт, звички, самопочуття або психологічний стан на момент отримання послуги, фізіологічні особливості організму та ін. Все це робить сприйняття якості рекреаційного продукту багато в чому суб’єктивним, залежним від індивідуальних характеристик кожного рекреанта.

Враховуючи аналіз результатів, наведених у роботах [8, 9, 12], передумовами створення якісного рекреаційного продукту є такі:

1) дотримання основних і найбільш важливих для рекреаційної діяльності принципів сучасного сервісу: максимальна відповідність послуг вимогам споживачів і характеру споживання; нерозривний зв’язок рекреаційного сервісу з маркетингом, його основними принципами і задачами; гнучкість рекреаційного сервісу, його спрямованість на комплексне врахування змінних вимог ринку;
2) робота персоналу, задіяного в рекреаційному бізнесі: ергономічність робочих місць; чітке формулювання правил, обов’язкових для виконання кожним співробітником; чітка система оцінки якості роботи кожного співробітника, що дозволяє об’єктивно вимірювати кількісно та якісно ефективність рекреаційного сервісу, особливо таких його елементів, що важко піддаються обліку, як доброзичливість і ввічливість; мотивація персоналу, його зацікавленість у досягненні загальноорганізаційних цілей, бажання й уміння робити всю роботу максимально ефективно; готовність до самовдосконалення; система підвищення кваліфікації персоналу;
3) оптимізація організаційної структури управління рекреаційних підприємств. Чим довший ланцюжок проходження замовлення, тим більша вірогідність здійснення помилки: оптимальною є така організаційна структура управління, де число елементів гранично мале (але без збитку для якості обслуговування). Необхідною умовою забезпечення безперервності технологічного процесу з однаковим рівнем якості обслуговування є також ефективність взаємодії всіх елементів структури, що дозволяє негайно виправляти помилки і виключати можливість їх повторення;
4) всесторонній, повний, об’єктивний і безперервний контроль за якістю рекреаційного сервісу, що припускає: участь рекреантів в оцінці якості і контролю за нею; створення методик і критеріїв, що дозволяють співвіднести вимоги стандартів з фактичним положенням справ; створення систем самоконтролю персоналу; постійна робота з групами якості; застосування чітко сформульованих кількісних критеріїв оцінки якості послуг, що надаються; участь персоналу в створенні систем і критеріїв якості; застосування технічних засобів контролю за якістю; створення служб контролю, куди б входили представники різних служб;
5) екологізація процесу рекреаційної діяльності на всіх його етапах: від розроблення програми із започаткування рекреаційного бізнесу на певній території - до реалізації на ринку рекреаційного продукту. При цьому екологізація в широкому розумінні означає врахування екологічних аспектів (охорона, підтримання та покращання якості навколишнього середовища) у вивченні або управлінні певним об’єктом, явищем або процесом відповідно до прийнятих чи встановлених у суспільстві норм і стандартів.

Під екологічним рекреаційним продуктом, що розглядається в рамках екологізації всієї рекреаційно-територіальної системи та окремих її складових, ми пропонуємо розуміти кінцевий результат рекреаційної діяльності в межах заданої території з урахуванням її екологічної місткості та відтворення якості природно-рекреаційних ресурсів.

Перейдемо до розгляду завершальних етапів формування ринку рекреаційних послуг в Україні (рис. 2): процес обміну і трансакцій; налагодження відносин між партнерами та система взаємодії в рекреаційній сфері господарювання.

Відомо, що людина може відпочивати або самостійно (так званий “дикий відпочинок”), або організовано в обмін на гроші. Для того щоб відбувся ринковий рекреаційний обмін, необхідне дотримання таких умов: по-перше, кожна з щонайменше двох сторін повинна мати щось цінне для іншої сторони; по-друге, кожна сторона вважає пропозицію про співробітництво можливою або вигідною. На жаль, для значної кількості населення нашої країни одночасне виконання цих умов стосовно відпочинку часто є практично недосяжним.

Коли обмін починає розглядатись як процес, а не одноразові акти, можна говорити про здійснення так званих трансакцій, що передбачають у сфері відпочинку, зокрема, такі виміри рекреаційних послуг, як умови, час і місце угоди. За умови існування ринку юридична система наполягає на укладанні сторонами угоди про обмін, в якій для підвищення ефективності обміну суб’єкти ринку повинні проаналізувати: що конкретно кожна із сторін пропонує віддати і що отримати натомість у результаті трансакції. У вітчизнаних умовах укладання подібних угод часто відбувається з юридичними порушеннями, що мають негативні наслідки, як правило, для людей, що бажають гарантовано отримувати якісний рекреаційний продукт.

Більш розвиненими, порівняно з трансакційними, на ринку рекреаційних послуг є довгострокові взаємовигідні відносини з ключовими партнерами, що взаємодіють на ринку: рекреантами, рекреаційними підприємствами та організаціями, дистриб’юторами з метою встановлення тривалих привілейованих відносин. Дана тенденція пояснюється насамперед тим, що на світовому ринку рекреаційних послуг відбувається жорстка конкуренція. Попит явно нижчий за пропозицію, і за клієнтів йде запекла боротьба.

Рекреаційні компанії, що вміють ефективно, швидко працювати, намагаються сформувати довгострокові довірчі відносини з найбільш цінними споживачами, постачальниками та посередниками. Конкурентні переваги здобуваються насамперед високим рівнем обслуговування та розумними цінами на рекреаційні послуги. Організація таких відносин спрямована на встановлення тісних економічних, технічних і соціальних зв’язків з партнерами, які дозволяють знизити трансакційні витрати та зекономити час. Кінцевий результат - формування унікального активу рекреаційного підприємства - його системи взаємодії.

Територіальна система взаємодії у сфері рекреації включає в себе рекреаційні підприємства і всі зацікавлені в їх роботі групи: відпочиваючих, найманих працівників, постачальників, дистриб’юторів, рекламні агентства, університетських вчених, представників регіональної влади і всіх, з ким ці підприємства встановили взаємовигідні ділові відносини. Отже, конкурують уже не стільки рекреаційні території, скільки відповідні системи взаємодії в цілому: виграє той регіон, якому вдалося побудувати найбільш ефективну систему взаємовідносин між суб’єктами ринкових рекреаційних відносин.

Отже, аналіз передумов формування ринку рекреаційних послуг в Україні дозволяє зробити наступний узагальнюючий висновок. На основі формування та необхідної реалізації рекреаційних потреб утворюється попит на рекреаційний продукт, який виникає внаслідок пропозиції рекреаційних послуг спеціалізованими підприємствами та організаціями певної території. Фактором, що підтримує та максимізує взаємозв’язок між попитом і пропозицією на рекреаційний продукт, є ринковий природно-рекреаційний потенціал. Створення ефективної системи взаємодії та партнерських відносин між суб’єктами рекреаційної діяльності, що наразі є питанням формування та розвитку, дозволить говорити про ринок рекреаційних послуг в Україні.

Література

1. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 176 с.
2. Генеральний план міста Києва на період до 2020 р. Основні положення / Київська міська державна адміністрація; АТ “Київпроект” інститут “Київгенплан”. - К., 2002. - 69 с.
3. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса. - Одесса, 1996. - 217 с.
4. Евстигнеев Л.П. Формирование потребностей в развитом социолистическом обществе. - М.: Мысль, 1975. - 254 с.
5. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 896 с.
6. Левин А.И., Яркин А.П. Экономика потребления: Вопр. теории, упр., прогнозирования. - М.: Наука, 1984. - 315 с.
7. Ліманський А., Ружковський Я. Міжнародний туризм в епоху глобалізації // Журнал європейської економіки. - 2005. - Т.4 (№3). - С.295-305.
8. Лихоманова О.В. Стан і перспективи регіонального розвитку туризму в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №6(36). - С.149-155.
9. Нориганова О.А. Методология оценки туристической услуги как рыночной категории // Культура народов Причерноморья. - 2002. - №36. - С.37-42.
10. Нудельман М.С. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования: Монография. - К.: Наукова думка, 1987. - 132 с.
11. Поволоцкая Л. Почти треть жителей нашей страны из-за отсутствия денег на отдых проведут отпуск дома // Факты. - 6 августа. - 2003. - С.5.
12. Серебренников И.В. Маркетинг услуг санаторно-курортного комплекса на рынке туристических продуктов в России // Тезисы научно-практической конференции “Интеграция экономики в систему мирохозяйственных связей”. - СПб.: Санкт-петербургский государственный технический университет, 1998. - С.13-18.
13. Шмагина В.В., Харичков С.К. Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. - 70 с.
14. Henryk F. Handszuh. Prognosis of tourist development // Symposium on Tourism Services. - Geneva, 2001. - Р.12-14.

Кислый В.Н., Шевченко В.Н. Анализ предпосылок формирования рынка рекреационных услуг в Украине

В данной статье анализируются предпосылки и факторы формирования рынка рекреационных услуг в Украине. Исследуется роль рыночного природно-рекреационного потенциала территории в процессе создания рекреационного продукта. Особое внимание акцентируется на особенностях рекреационной сферы бизнеса, анализируется сущность и содержание рекреационных потребностей, а также механизм взаимодействия спроса и предложения на рынке рекреационных услуг.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.