Миронов Ю.Б.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
"Проблеми та перспективи розвитку сучасної науки"
(м. Рівне, 10 травня 2019 р.). Рівне: НУВГП, 2019. 427 с. C.215-216.

Туризм як чинник економічного розвитку на національному та регіональному рівні

Економічна значущість туризму за сучасних умов визначається тим, що туристичний бізнес сприяє розвитку економіки, а саме таких її галузей як будівництво, торгівля, сільське господарство, зв’язок, виробництво товарів широкого попиту. Індустрія туризму сприяє покращенню зайнятості населення, зростанню потенційного та реального ВВП, є вагомим джерелом валютних надходжень та засобом забезпечення позитивного сальдо платіжного балансу країни [1].

Значення туризму для світової економіки підтверджується і статистично зростанням таких абсолютних показників, як кількість туристів та доходів від господарської діяльності суб’єктів туристичного бізнесу (рис. 1).

Рис. 1. Туристичні прибуття та надходження від туризму у світі

* прогнозні дані

Джерело: побудовано автором за даними [5]

Упродовж багатьох років сфера туризму в Україні не розвивалась належним чином, уряд і населення в цілому систематично ігнорували його економічну та соціальну роль. Проте, в останні роки економічне значення туризму визнано на державному рівні, розробляються та впроваджуються стратегії розвитку (у т.ч. і регіонального) сфери туризму. Сьогодні туризм виявився потужним джерелом створення доданої вартості та забезпечення зайнятості населення.

Туризм є надзвичайно важливою економічною діяльністю, яка може підвищити природний та історико-культурний потенціал навіть найбільш депресивних регіонів. Сектор туризму також є діяльністю, яка характеризується величезними можливостями утворення позитивних прямих, непрямих та індукованих ефектів в економіці або через зайнятість, або через діяльність інших новоутворених компаній. Туризм – це сфера діяльності з підвищеною вираженістю та цінністю для національної та регіональної економіки, і, насамперед, це стосується надання туристичних послуг, яке пов’язане з задоволенням потреб, очікувань, вимог та побажань клієнтів-туристів, або з діяльністю, яку туристичні підприємства розвивають у дестинаціях [3]. Часто самі уряди країн визначають туризм як можливий спосіб досягнення економічного розвитку, враховуючи дефіцит зайнятості в традиційних секторах економіки.

Особливе значення має туризм на регіональному рівні, адже цей сектор представлений як важливий інструмент регіонального економічного зростання, а також він є дієвим засобом для уникнення економічної стагнації регіонів. Згідно з А. Cabugueira, більшість видів діяльності та послуг, які складають туристичний продукт, здебільшого пов’язані з природною чи культурною привабливістю регіону. Це значно допомагає реалізовувати туристичний продукт. Таким чином, природні та культурні ресурси стають безпосередньо продуктивними, беруть участь в загальному процесі розширення економіки [2].

Однією з найпопулярніших концепцій місцевого та регіонального розвитку туризму останнім часом стала кластерна. Кластер, згідно «класичного» визначення Майкла Портера, – це «географічно сконцентрована група взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, підприємств у суміжних галузях, а також пов’язані з їх діяльністю організації (університети, агентства зі стандартизації, торговельні об’єднання, які конкурують і при цьому здійснюють сумісну діяльність» [4]. Кластерний аналіз у туризмі дозволяє виділити учасників процесу виробництва і реалізації туристичного продукту окремих видів туризму, різних сегментів споживачів. До складу регіонального туристичного кластеру включаються підприємства сфери туризму, пов’язаних видів діяльності, органи державної влади, вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку фахівців туристичного профілю, наукові інститути, які займаються дослідженнями проблем туризму, громадські організації тощо.

Туризм також здійснює мультиплікативний вплив на економічну активність, що відображається не тільки за рахунок формування значної доданої вартості, але й здатності мотивувати розвиток інших видів економічної діяльності шляхом розширення.

Таким чином, можна із впевненістю стверджувати, що туризм став однією із невід’ємних складових життєдіяльності людей у більшості країн світу та є одним із найперспективніших напрямків соціально-економічної діяльності у ІІІ тисячолітті.

Література

1. Миронов Ю.Б., Свидрук І.І. Туризм як чинник економічного розвитку країни // Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна. 2016. Вип.26.6. С.255-262.
2. Cabugueira A. A Importancia Economica do Turismo // Revista Turismo & Desenvolvimento. 2005. Vol.II. No.2. pp.97-104.
3. Ferreira J., Estevao C. Regional Competitiveness of Tourism // MPRA Paper. 2009. Online at: http://mpra.ub.uni-muenchen.de/14853/.
4. Porter M.E. On Competition. Updated and Expanded Edition. A Harward Business Review Book, 2008. 544 p.
5. World Tourism Organization UNWTO. Online at: https://tourlib.net/wto.htm.