Оболенцева Л.В., Лукінова Е.В.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.299-302.

Дослідження ролі управління ризиками в туристичній індустрії

Туристичний бізнес відноситься до тих видів підприємницької діяльності, які є достатньо схильними до ризику, під яким можна розуміти ту чи іншу ймовірність виникнення несприятливої ситуації чи одержання негативного або небажаного результату діяльності. Саме цим можна пояснити те, що сучасна туристична індустрія може включати в себе чималу низку як передбачуваних, так і непередбачуваних загроз, які можуть мати негативні наслідки як для споживачів, так і виробників туристичних послуг. Все це засвідчує те, що ризики, які мають місце в туристичній індустрії класифікуються за різноманітними ознаками, а, відповідно інструментарії і методи зменшення, усунення чи запобігання ризиків також є різними, оскільки є потреба у проведенні комплексного і всебічного аналізу для їхнього подальшого вибору та практичного застосування.

Управління ризиками в підприємницькій діяльності спирається на аналізі ризиків та пошуку інструментів, які допомагають на них впливати.

Ризик-менеджмент являє собою процес обґрунтованого прийняття та якісного виконання різних управлінських рішень, які націлені на зменшення вірогідності прояву негативних наслідків, а також скорочення потенційних збитків та витрат внаслідок його здійснення. Зрозуміло, що в сучасних умовах діяльності, повністю уникнути ризику просто неможливо, але є шанс щодо його зменшення або послаблення, чи можливість зробити ризик керованим. Тобто, під управлінням ризиком можна розуміти цілеспрямований вид діяльності, який направлений на ослаблення впливу ризику на кінцеві результати діяльності.

В процесі такої управлінської діяльності є можливість не лише зберегти підприємство чи запобігти негативним наслідкам, але попередити ухвалення нераціонального рішення щодо сумнівних і неоднозначних ситуацій.

Зрозуміло, що існує багато ризиків, які можуть загрожувати безпеці та добробуту туристичному бізнесу, а тому надзвичайно важливо вжити превентивних заходів та передбачити ряд дій з метою їхнього запобігання. Тим паче, що більшість ризиків в тій чи іншій мірі є взаємопов’язаними і формують особливу систему з сильними та слабкими сигналами та зв’язками, тобто настання одного ризику з певною ймовірністю може спричинити виникнення ризику іншого - проявляються ланцюговою реакцією.

За умови грамотного і своєчасного застосування інструментарію ризик-менеджменту, факторами ризику можна управляти, що дозволяє передбачати настання конкретної ризикової події та бути готовим до цього, а це значить, що можна зменшити рівень ризику.

Беручи до уваги існуючі нині тенденції, які сформувались у туристичній індустрії, та зважаючи на значне зростання рівня ризиків, ключовим завданням стає саме ідентифікація ризиків як початковий етап управління ризиками на підприємстві. Далі ідентифіковані та класифіковані ризики можна використати з метою оцінювання ризиків на туристичному підприємстві і розробки заходів, пов’язаних зі зменшенням негативного прояву чи упередження.

Управлінню ризиками в туристичній сфері притаманна своя специфіка, крім того, розглядається як один з ключових напрямів в управлінні цією сферою. Важливість передбачення і виявлення ризиків саме в функціонуванні туристичних підприємств пояснюється тим, що вагомий вплив на його діяльність мають:

• по-перше, сезонні коливання попиту;
• по-друге, короткий цикл ділової активності;
• по-третє, особливості самої туристичної послуги.

Основною умовою проведення успішного ризик-менеджменту на підприємстві туристичної індустрії є постійне спостереження за всіма процесами, які відбуваються у його внутрішньому середовищі та поза організацією. Основними ж принципами діагностики туристичних підприємств мають стати:

• принцип професіоналізму;
• принцип відповідності;
• принцип своєчасності;
• принцип адекватності;
• принцип ієрархії інформаційного середовища;
• принцип функціональності [1].

Першочерговою складовою у стратегічному плануванні діяльності туристичного підприємства має бути визначення ризиків, які мають місце у туристичному бізнесі, який цілковито схильний до ризику і який потрібно тримати під контролем. За звичних умов, найбільш розповсюдженими ризиками в туристичному бізнесі вважаються такі:

• сезонність;
• персонал;
• конкуренти та партнери;
• різного роду овербукінг;
• майнові ризики;
• зміни в законодавстві;
• зовнішні ризики, до яких відносяться природні катаклізми, тероризм, політичні відносини держав, стихійні лиха, війни [2].

Щодо діяльності вітчизняних туристичних підприємств, то на них впливають як загальноекономічні, так і специфічні, тобто характерні лише для вітчизняної економіки фактори ризику. До таких специфічних чинників відносять:

• нечіткість, іноді, незрозумілість і мінливість законодавчих та нормативних актів, які регулюють діяльність підприємств туристичного бізнесу;
• нестійке податкове законодавство;
• низький рівень зобов’язань і низький рівень мотивації у господарюючих суб’єктів;
• відсутність персональної відповідальності за результати діяльності у значної частини підприємців;
• недобросовісна конкуренція;
• низький рівень освіти підприємців у сфері туризмознавства, економіки та менеджменту;
• менталітет вітчизняного підприємництва.

Беручи до уваги загальноекономічні та зазначені специфічні фактори ризику національної туристичної індустрії, варто зазначити, що управління ризиками на вітчизняних підприємствах буде ефективним лише у випадку застосування поєднання теоретичних знань і практичного досвіду зарубіжних країн із досягненнями та особливостями національного ризик-менеджменту.

Таким чином, управління ризиками в туристичній індустрії - це процес комплексний та багатоступінчастий; і від того наскільки якісно проведено оцінку, буде залежати результат всього процесу управління ризиком.

Література

1. Кравцова А.В. Класифікація ризиків підприємств туристичного бізнесу // Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова. 2013. Т.18. Вип.4/2. С.92-95.
2. Гавдей С.В. Аналіз традиційних і новітніх чинників розвитку туристичного сектора України // Бізнес Інформ. 2022. №8. C.151-158.