Оболенцева Л.В., Балаж А.В.
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції розвитку індустрії туризму
та гостинності: глобальні виклики»
(м. Харків, 15 квітня 2024 р.). Харків:
ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2024. 342 с. С.320-321.

Проблеми та перспективи розвитку інклюзивного туризму в Україні

Інклюзивний туризм стає все більш затребуваним та розповсюдженим у світі. Це можна обґрунтувати тим, що наразі активно розвивається тема бодіпозитиву і світ звертає увагу на потреби людей з особливими потребами. Інклюзивний туризм в Україні не дуже розвинений, але такий напрямок має дуже великий потенціал. Це обумовлено тим, що через війну, яка триває вже 10 років, в нашій країні, на жаль, з’являється все більше людей з особливими потребами. Але, не дивлячись ні на що, люди хочуть мандрувати, не лише Україною, але й світом.

Інклюзивний туризм у світі в цілому є більш розвиненим, аніж вітчизняний. Більшість готелів популярних курортів мають зручності для людей з особливими потребами. Провідні туристичні компанії, заклади, музеї та, перш за все, державні організації з усього світу змагаються за можливість очолити рейтинг доступності туризму у країні і часто роблять це через призму креативу і сучасного бачення [1].

Більшість авіакомпаній роблять усе, щоб людям з особливими потребами було зручно подорожувати. Для людей на інвалідних візках запропоновано окремі місця в літаку зі спеціальними ременями для пристібання. Створено окремі способи заїзду у літак. Такі зручності пропонує українська авіакомпанія Join Up.

В Україні гостро стоїть необхідність у розвитку інклюзивного туризму, бо після перемоги буде активно розвиватись не лише місцевий, але й в’їзний туризм. Туристам з усього світу буде цікаво приїхати та подивитись на наших сталевих людей, на наші гори, поля, моря. І для того, щоб можливо було це зробити, необхідно розвивати саме інклюзивний туризм, тобто робити його доступним в нашій країні. Інклюзивний туризм також послужить способом для залучення інвестицій для відбудови нашої країни.

Однією з ключових проблем щодо популяризації та розвитку даного виду туризму є те, що суспільство недостатньо обізнано в цій тематиці. Кругозір людей є доволі обмеженим, також іноді вони вважають, що туризм не на часі та непотрібний. Але такий підхід є однобоким та дискусійним, адже кожна людина має право на подорожі, емоції і все це має бути максимально доступним, не дивлячись ні на що.

Також варто зазначити, що, перш за все, необхідно створити безбар’єрне середовище, адаптувати екскурсійні маршрути, місця туристичних та історичних пам’яток до потреб осіб з інвалідністю. В Україні варто впроваджувати кращий досвід країн щодо організації надання туристичних послуг особам з інвалідністю, зокрема, звертати увагу на питання щодо створення спеціальних сайтів, брошур, додатків для смартфонів [2]. Також в країні мають бути спеціально навчені гіди, які будуть знати мову жестів.

Варто зазначити, що великою проблемою є стереотипи та соціокультурні бар’єри в інклюзивному туристичному аспекті відвідування, які можуть ускладнити повноцінну участь людей з особливими потребами в туристичних подорожах та відпочинку.

Низький рівень усвідомленості і слабка демонстрація адекватного розуміння потреб цільової аудиторії інклюзивного туризму є складною проблемою. Також потрібно докладати відповідних зусиль у розробці інфраструктури та послуг, що враховують різноманітність потреб та здібностей. Брак адаптованих транспортних засобів, недоступність туристичних об’єктів може створити значні труднощі для подорожей людям із особливими потребами.

Крім того, існуючі у суспільстві стереотипи щодо потреб можуть порушити адекватне сприйняття та врахування реальних потреб осіб з обмеженими можливостями при розробці туристичних послуг. Соціокультурні бар’єри включають недостатній рівень усвідомленості громадськості та туристичних операторів щодо потреб та можливостей цієї групи споживачів.

Створення «доступного середовища» для людей з особливими потребами, розробка екскурсійних маршрутів, з урахуванням їх доступності дозволить створити рівні можливості для подорожей для осіб з інвалідністю, що буде сприяти їх реабілітації та соціалізації, а також дозволить брати повноцінну участь у житті суспільства. Спеціальна підготовка для туристичних операторів та працівників туристичних установ, які працюють та надають послуги особам з інвалідністю, адаптація сайтів туристичних компаній для осіб з порушеннями зору та слуху мають стати основою діяльності всіх туристичних підприємств [2].

Подолання зазначених проблем та стереотипів дозволить сформувати суспільство, де туризм стане доступним для всіх; незалежно від обмежень - фізичних, вікових та фінансових.

Список літератури

1. Кибукевич Х. Інклюзивні подорожі: як світ підлаштовується під потреби людей з інвалідністю. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/kybukevych.htm.
2. Чупіна К.О. Аналіз розвитку інклюзивного туризму за кордоном. URL: https://dspace.udpu.edu.ua/handle/123456789/14070.