Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Богдан Пушкар
Історія української географії. - 2012. - Випуск 26. - С.132-135.

Основні напрями вдосконалення компонентно-функціональної структури рекреаційного господарства Тернопільської області

Висвітлено окремі результати дослідження рекреаційного господарства регіону. Окреслено види туристсько-рекреаційної діяльності, що характерні для різних частин Тернопільської області, визначено основні напрями вдосконалення компонентно-функціональної структури рекреаційного господарства.

Ключові слова: територіальна організація, компонентно-функціональна структура, рекреаційне господарство, природно-ресурсний потенціал, рекреаційна діяльність.

Актуальність дослідження. Одним із важливих завдань, що стоять перед економікою України, є ефективне використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу регіонів. У зв’язку з цим особливо актуальним є питання забезпечення розвитку рекреаційної сфери у всіх регіонах, особливо агропромислових. Таким є і Тернопільська область, що характеризується невисоким рівнем промислового розвитку, порівняно сприятливою екологічною ситуацією і значним потенціалом рекреаційних ресурсів. Недостатнє врахування цих особливостей в процесі розміщення, функціонування та розвитку продуктивних сил тривалий час призводило до накопичення складних соціально-економічних проблем.

Сучасний розвиток регіону має виходити з його особливостей та нових підходів до територіальної організації життєдіяльності населення, сприяти виведенню економіки регіону із кризового стану. Як свідчить світовий досвід, рекреаційне господарство, може суттєво впливати на соціально-економічний розвиток регіону, а залучення інвестицій для забезпечення рекреаційного облаштування території – на приріст виробництва не лише в індустрії відпочинку і оздоровлення, але й в інших галузях.

Стан вивчення проблеми. Проблемам розвитку рекреаційного господарства і його організації присвячені роботи в різних галузях науки: географії, економіці, містобудуванні, соціології, медицині. З погляду рекреаційної географії потрібно виділити наукові праці: В.І. Азара, М.В. Багрова, О.О. Бейдика, Ю.А. Вєдєніна, В.К. Євдокименка, О.В. Живицького, О.В. Заставецької, О.М. Ігнатенка, В. А. Квартального, В.Ф. Кифяка, В.С. Кравціва, М.П. Крачила, В. І. Куценко, О.О. Любіцевої, М.П. Мальської, О.О. Мазуркевича, В.І. Мацоли, М.С. Мироненка, В.Н. Новикова, В.С. Преображенського, В.П. Руденка, В. І. Стафійчука, І.Т. Твердохлєбова, О.Г. Топчієва, О.І. Шаблія та ін. Разом з тим, відносно рекреаційного господарства, ряд аспектів не повністю розроблено, а деякі положення вимагають уточнення. Так, недостатньо розкрита сутність такого рекреаційного утворення як рекреаційне господарство, не розроблені напрями його територіальної організації. Важливе суспільне значення рекреаційних утворень зумовлює необхідність дослідження названих проблем розвитку рекреаційного господарства області та ефективного використання її природно-ресурсної бази.

Мета статті полягає в дослідженні рекреаційного господарства регіону, визначенні основних напрямів удосконалення його компонентно-функціональної структури.

Виклад основного матеріалу. Сучасні умови життєдіяльності людського суспільства пов'язані з істотним підвищенням значення рекреації, вплив якої на розвиток різноманітних галузей матеріального виробництва й сфери послуг постійно посилюється. Значення рекреації особливо підвищується у зв’язку з негативними наслідками НТП, погіршенням природного середовища й урбанізацією. Рекреаційна діяльність тісно пов'язана із природоохоронними заходами, поліпшенням медичного обслуговування, розширенням послуг харчування, торгівлі й побуту, відпочинку й розваг.

Різні види туристсько-рекреаційного господарства тісно пов’язані з ресурсами території, створеними людиною основними фондами, які поєднують в собі звичаї та традиції місцевого населення, досягнення сучасного науково-технічного прогресу. Вони диференціюються по території відповідно до географічних чинників. Тому при вивчені територіальної організації туристсько-рекреаційного господарства, перш за все, необхідно виявити види туристсько-рекреаційної діяльності, які характерні для різних частин території області, де вони зосереджуються, і які територіальні форми утворюють.

Туристсько-рекреаційне господарство інтенсивно розвивається в тих районах, що мають унікальні ресурси. В деяких випадках вони зумовлюють короткотерміновий туризм, особливо спелеологічні ресурси, дендропарки, садово-паркові витвори та інші. Якраз ці ресурси ще мало орієнтуються на розвиток туристсько-рекреаційної індустрії, вони є основою розвитку пізнавального туризму. До основних видів, що складають туристсько-рекреаційне господарство в сучасний період, можна віднести релігійно-паломницький, спортивний (в т.ч. спелеологічний), екологічний, лікувально-оздоровчий, сільський зелений, пізнавальний види туризму.

Найбільш масовим видом туризму в Тернопільській області є релігійно-паломницький туризм, який використовує Почаївську Лавру і Зарваницький Марійський духовний центр.

Святоуспенська Почаївська Лавра, яка впер-ше згадується у 1450 році, – найбільша православна паломницька святиня Галичини, Поділля, Волині, Білорусії і Молдови, друга за значимістю релігійна святиня українського народу [2, с.341]. Лавра знаходиться на півночі Тернопільської області в межах історичного Волинського краю. Почаїв знаходиться на перехресті доріг, які ведуть із Бродів на Тернопіль, з Кременця на Броди і Львів, що сприяє розвитку туризму як релігійного, так і пізнавального. Разом із пам’ятками Кременця, який знаходиться у 24км від Почаєва, Лавра входить у Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник. Почаївська Лавра має своєрідне географічне розташування на високій Почаївській горі, яку видно над всією околицею.

У 1597 році українська дідичка Анна Гойська подарувала монастиреві частину свого маєтку і свою чудотворну ікону Божої Матері, яку після назвала Почаївська. Ця ікона стала основною святинею Лаври, яка впродовж багатьох століть шанується населенням Європи, України та інших частин світу [2, с. 342].

Зарваниця – головний духовний центр Української греко-католицької церкви. Вона розміщена в Теребовлянському районі у мальовничій горбистій місцевості по обидва боки Стрипи. Легенда про неї починається з 13 ст., коли у цій місцевості появився чудотворний образ Матері Божої Зарваницької, що багато століть був оберегом життя і духовності народу і окремих людей. Щороку сотні тисяч прочан зі всього світу приїжджають і приходять до Зарваницького Чудотворного образу і джерела.

Зарваниця

Місцями паломницького туризму є також с. Язлівець Бучацького району, яке є центром католицької віри. Тут діє римо-католицький мо-настир Сестер Непорочного Зачаття, він має при монастирі невеличкий готель, в якому подорожуючі можуть зупинитися і поїсти. У паломницькому туризмі задіяні також пам’ятки місцевого значення: греко-католицькі, православні церкви, синагоги, костели, печерні храми, які у поєднанні з іншими туристськими об’єктами становлять потужний туристсько-ресурсний потенціал, яким славиться Тернопільська область.

Спортивний туризм відзначається багатовидовим складом, який формується на основі засобів пересування. В межах Тернопільської області найбільше розвинутими є пішохідний, водний, лижний, автомототуризм, спелеотуризм.

Пішохідний туризм проводиться в Тернопільській області в літній період по мальовничих місцевостях, особливо в межах Кременецького горбогір`я, Бережанського Опілля, Подільських Товтр, Придністров’я. Це - наймасовіший вид туризму, в якому беруть участь переважно молодь та населення середнього віку. Умови Тернопілля сприяють розвитку цього виду туризму. Невеликі підвищення, мальовничі лісові масиви, багатий рослинний світ, приваблюють населення до його пізнання. Як правило, це ентузіасти, які за певними маршрутами знайомляться з природними та соціально-економічними, історико-архітектурними об’єктами Тернопільської області. Тому подати точну кількість учасників цього виду туризму фактично неможливо. Крім цього, територією Тернопілля проходять походи туристів з Одеси, Чернігова, Києва, Мелітополя та навчальних закладів інших міст. У зв’язку з цим у пішохідних спортивно-туристських походах може налічуватись декілька тисяч осіб. Найбільш інтенсивні пішохідні маршрути проходять в Медоборах і Придністров’ї. Цей вид туризму не потребує значної туристської інфраструктури і використовує різні туристські засоби (намети, приготування їжі в польових умовах, використання води природних потоків, місцеві види палива та інше). Проте проведення таких походів вимагає значно підготовки самих учасників.

Лижний туризм в основному концентрується у Кременецькому горбогір’ї. Це чітко виражена у рельєфі монокліналь у вигляді піднятої, сильно розчленованої гряди північно-східного простягання, сумарні амплітуди підняття тут складають 380-400 м, такий рельєф створює сприятливі умови для розвитку лижного туризму.

Водний туризм використовує багаті води Дністра, Серета, Збруча, Стрипи, Золотої Липи та інших рік, а також ставків і водосховищ. Особливо мальовничі береги відкриваються при подорожах на Дністрі на човнах та плотах. Ширина ріки в межах області становить від 60 до 150 м. Вода придатна для рибної ловлі, пляжного відпочинку.

У літій період на плотах туристи долають великі відстані, переважно сплави здійснюють від с. Устечко, для водного туризму використовуються також річки Стрипа і Серет у своїх нижніх течіях.

Однією з форм відпочинку є автомототуризм, який включає використання у походах автомобілів, автобусів, мотоциклів. Цей вид туризму має як внутрішні, так і міжнародні форми. Він дозволяє швидко знайти цікаві місця, використати їх для потреб туризму. Особливістю цього виду туризму має бути достатньо високий рівень якості доріг, обладнані стоянки, рекламні щити, дорожні знаки, розмітка та інші засоби. Як правило, цей вид туризму не особливо вимагає готельного господарства, закладів харчування. Серед мотоциклетного туризму найбільше поширені байкери, які на території Тернопільщини мають дві стоянки: Тернопіль і Нирків.

У Тернопільській області важливе місце у рекреаційному комплексі займає спелеотуризм, для якого є досить багаті ресурси. До потреб туристів є унікальні гіпсові печери: Оптимістична, Кришталева, Млинки та інші, які пристосовані для огляду. Цей вид туризму найбільше локалізується в Борщівському, Чортківському і Гусятинському районах.

Лікувально-оздоровчий туризм досить поєднується з іншими видами, оскільки він комплексно використовує рекреаційні ресурси території поруч із бальнеологічними ресурсами. У Тернопільській області ще з давніх часів існували курортні території в Заліщицькому, Борщівському, Бучацькому, а тепер і в Гусятинському та Теребовлянському районах. У них поєднується екологічно чисте повітря, своєрідний клімат, декілька видів лікувальних вод (типу “Моршин”, “Нафтуся”, “Друскінінкай” та інші), цілющі грязі, унікальні методи оздоровлення. За твердженням учених, особливу цінність має заповідник “Медобори” – унікальний за світовими мірками геолого-ботанічний комплекс, який не має аналогів в Україні; справжня скарбниця лікувальних ресурсів [5].

На основі цих природних ресурсів вже тепер діють лікувально-туристські заклади у смт. Гусятин та його околицях. Води типу “Нафтуся” і “Друскінінкай” розвідані у 1985 році поблизу смт. Гусятин. Новозбручанське родовище має два типи мінеральних вод: слабо мінералізованих з підвищеним вмістом органіки (типу “Нафтуся”) і бромних хлоридно-натрієвих високої мінералізації (типи “Друскінінкай”). Воду цих типів використовують для санаторно-курортного лікування хворих на захворювання нирок, генатобіліарної системи і сечовивідних шляхів. Ванни з мінералізацією 20-23 г на л застосовують для зовнішнього використання. За свідченням медичних працівників, ванни з такими водами збуджують рецепторний апарат шкіри і стимулюють функціональні системи організму: рухову, серцево-судинну і нервово-м’язову. Бромні води виявлені в селі Сороки Бучацького району, також хлоридно-натрієві роз-соли виявлені у Кременці та селі Конопківка Теребовлянського району. Вони використовуються при лікуванні хвороб опорно-рухового апарату, периферійної нервової системи, серцево-судинних хвороб. Вже тепер на базі цих природних ресурсів формуються туристсько-рекреаційні споруди, які використовуються для приїжджих туристів і рекреантів не тільки області, а й України і навіть зарубіжних країн. Поряд з лікувальними функціями, тут використовуються і інші ресурси оздоровчої території, зокрема археологічні пам’ятки, замкові та культові споруди, природні об’єкти, печери та інші цікаві для туристів і рекреантів об’єкти.

Одним із видів туризму і рекреації, який розвинений на території області, є екологічний туризм. Цей вид туризму включає всі форми природного туризму, при яких основною мотивацією туристів є спостереження: спілкування з природою. Екологічний туризм поєднує відвідування малопорушених антропогенним впливом природних територій з дотриманням їх екологічної безпеки, включає всі види природно-орієнтованих турів, таких, як пішохідні: водні, кінні, вело-екскурсії, різні види природно-пізнавальних турів. У світовій практиці екологічний туризм здійснюється переважно на особливо охоронних природних територіях, по яких пролягають національні парки, ліси, пам’ятки природи, заповідники, заказники та інші [7]. Розвиток екологічного туризму в різних регіонах, в тому числі і в Тернопільській області, пов’язаний з екологічною мережею, що формується в її різних частинах. Як правило, екотуризм властивий людям, які намагаються пізнати природне середовище. В ньому приймають участь переважно знавці природи, студенти, викладачі, а в останній час і учнівська молодь. Основними об’єктами екологічного туризму в області є річка Дністер і її притоки, Дністровський каньйон, Подільські Товтри, Кременецькі “гори” та інші, які вимагають дбайливого ставлення до прадавньої природи, яку необхідно примножувати і зберігати для наступних поколінь.

У Тернопільській області набуває розвитку сільський туризм. Він також має інтегральний характер, оскільки охоплює сільський зелений і екологічний види туризму. Цей вид використовує сільську місцевість, не тільки як місце проживання, але й для подорожей в природу, збирання ягід, грибів, риболовлю, мандрівки до історичних місць та інше. Найбільше розвинений цей вид туризму в Кременецькому, Теребовлянському, Гусятинському, Борщівському, Бережанському та Заліщицькому районах.

В останній час набуває важливого значення діловий, науковий, освітній туризм. Він здійнюється зі службовою або професійною метою. До ділового туризму ВТО відносять поїздки для участі в з’їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, виставках, салонах, а також для проведення переговорів, укладання контрактів тощо.

Цей вид туризму розгортається все більше, бо кожна область проводить на своїй території різні презентації ділових проектів щодо інвестування різних господарських і соціальних об’єктів. Це відбувається в останні роки найбільше з росіянами, поляками, німцями. В області функціонує близько 200 підприємств з іноземним капіталом. Набуває розвитку науковий і освітній туризм. Вищі навчальні заклади проводять міжнародні конференції, семінари з актуальних сучасних проблем: економіки, екології, науково-технічного розвитку. За останні роки збільшився освітній туризм - поїздки на навчання (в медичний університет приїжджають особи з Близького Сходу, В’єтнаму, Індії, Польщі, в педагогічному університеті навчалися студенти із Грузії, в економічному університеті навчаються з Конго, Нігерії, Узбекистану, Алжиру та інших країн).

Висновки. Дослідження рекреаційного комплексу регіону дало можливість визначити основні напрями удосконалення територіальної організації рекреаційного господарства:

На території Тернопільської області для організації туристсько-рекреаційної діяльності найбільш придатними ландшафтними районами є Кременецьке горбогір’я, Товтровий кряж, Дністровський каньйон, каньйони Стрипи і Серету, а також гіпсові печери, теплий клімат на півдні області, багаті мінеральні води, густа мережа історико-культурних ресурсів. Для їх освоєння необхідний розвиток туристичної інфраструктури, передусім транспорту, який сприяє функціонуванню життєвого циклу туристичного продукту. В Тернопільській області провідне місце в пасажиро-перевезеннях займає автомобільний транспорт, проте він недостатньо розвинений і спеціалізований для туристсько-рекреаційного господарства. Недостатньо розвинуті також готельне господарство та інші галузі обслуговування туристів і рекреантів, особливо це стосується кемпінгів, туристичних баз та ін. Доцільно розвивати в адміністративних районах приватні готелі, готелі комунальної власності, садиби для сільського зеленого туризму, реконструювати їх і довести до європейських стандартів. Також слід вдосконалити систему обслуговування туристів та рекреантів закладами харчування, рекламою, автостоянками, конференц-залами, кінотеатрами.

Важливо в процесі формування компонентно-функціональної структури рекреаційного комплексу залучити багаті в області історико-культурні об’єкти, зокрема старовинні замки, культові споруди, музеї, виставкові зали та інші.

Література

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. – 395 с.
2. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / за ред. Ф.Д. Заставного. – К.: Знання, 2006. – 575 с.
3. Природа Тернопільської області / за ред. К.І. Ґеренчука. – Л.: Вища школа, 1979. – 167 с.
4. Руденко В.П. Географія природо-ресурсного потенціалу України. – К., 1999. – 568 с.
5. Сивий М.Я., Кітура В.М. Мінерально-ресурсний потенціал Тернопільської області (сучасний стан і перспективи). – Тернопіль, 1999. – 274 с.
6. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навчальний посібник. – Одеса: Астропрінт, 2005. – 632 с.
7. Царик Л.П., Чернюк Г.В. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки та аналізу (на прикладі Тернопільської області). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 188 с.

Bohdan Pushkar. Directions of improvement of component-functional structure of recreational facilities in Ternopil’ oblast

This article highlights some results of a study of recreational facilities of the region. It outlines the types of tourism and recreational activities that are characteristic of different parts of Ternopil’ oblast and identifies main directions in the improvement of component-functional structure of its recreational facilities.

Key words: territorial organization, component-functional structure, recreational facilities, natural resource potential, recreational activities.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.