Шпарага Тетяна
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сакральне та туризм» (м. Київ, 28 квітня 2023 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2023. 325 с. С.134-138.

Ікона Холмської Богородиці: сакральна реліквія та туристична атракція

Величаємо Тебе, Пресвята Діва,
і почитаємо чесну ікону Твою,
яка від часів стародавніх в місті Холмі є прославлена.
Величання Холмської чудотворної ікони Божої Матері

Однією з особливостей туризму є практично необмежена ресурсна база. Для його розвитку можуть залучатися як природні, так і суспільні об’єкти, процеси, явища - мальовничі ландшафти, історичні та сучасні події, архітектурні споруди, твори мистецтва, літератури, легенди та ін. У різноманітті туристичних ресурсів особливе місце належить сакральним. Сакральними або священними є характеристики простору, об’єктів, дій, що пов’язані з поклонінням надприродному, відносяться до релігійного культу чи стосуються найвищих ідеалів [1]. У християнстві це стосується церковних таїнств та усього, що наділене Божою благодаттю. Сакральними вважаються місцевості, поселення, культові споруди, окремі предмети, богослужбові книги, ікони тощо.

Ікони (грец. картина, зображенням, образ) - прийнятий у церковній традиції та новітній історії мистецтва термін на позначення портретних і сюжетних зображень сакрального змісту [2]. На них можуть бути зображені Ісус Христос, Богородиця, святі, події святого письма, церковні історії, які є предметом поклоніння згідно з догматами Сьомого Вселенського собору 787 р. Ікони можуть бути виконані на різних основах - дереві, полотні, металі, камені, кістці, папері та ін. За технікою виконання розрізняють живописні (енкаустичні, темперні, олійні), мозаїчні, вишиті, литі, різьблені, друковані ікони. Церква виводить їх походження від відбитку лику Ісуса Христа на тканині («Нерукотворний образ») і трактує ікони як відтворення духовного начала буття. Серед ікон виділяють чудотворні, за заступництва яких помічені незвичайні події чи явища. Найдавніші ікони, що дійшли до наших часів, датуються ІІ-ІІІ ст.

Першими на терени України потрапили візантійські ікони, привезені хрестителем Русі князем Володимиром Святославовичем. Найдавніші образи, які збереглися до наших днів, належать до ХІ-ХІІ ст. До Київської Русі із Константинополя прибуло чотири апостольські ікони цього періоду - Вишгородська, Белзька, Києво-Печерської Лаври та Холмська ікони Богородиці. У подальшому доля святих образів складалася по-різному. Вишгородська ікона була вивезена до Московії, отримала назву Володимирської, і стала найбільшою святинею Росії. Белзька ікона Божої Матері опинилася на території Польщі, почала називатися Ченстоховською і шанується як символ католицької віри. Ікона Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, на жаль, була втрачена у роки Другої світової війни. Лише одна ікона - Холмської Богородиці перебуває нині в Україні.

Холмська ікона Божої Матері (кінець ХІ ст.) - один із найдавніших у світі образів Богородиці, унікальна пам’ятка візантійського мистецтва константинопольського письма. Вона написана темперними фарбами на трьох кипарисових дошках. Належить до іконографічного типу «Дексіократуса» (грец. Праворучниця) [3]. На ній зображено Божу Матір, що тримає на правій руці дитину Ісуса, Який правою рукою благословляє, а в лівій тримає сувій - символ християнського віровчення.

Перша письмова згадка про ікону зустрічається у Галицько-Волинському літописі при описі подій князівства за 1259 р. За переказами, ікону Богородиці Одигітрії з Києва до новозбудованого Холма привіз орієнтовно у 1223-1237 рр. князь Данило Галицький аби прикрасити зведений на високій горі храм Пресвятої Богородиці. З тих пір апостольська ікона Божої Матері стала заступницею міста і почала іменуватися Холмською.

У 1261 р. війська монгольського полководця Бурундая під час походу на південно-західні терени Київської Русі пограбували місто Холм і зруйнували храм, в якому знаходилася святиня. Значних пошкоджень зазнала і сама ікона - з неї було знято багате оздоблення. По зображенню було завдано удару шаблею в ділянці лівого плеча Богородиці та влучення стрілою по правій руці. На тривалий час і сама ікона пішла в небуття. Лише через 100 років після цих подій образ було знайдено при розкопках храму і урочисто встановлено у відновленому Холмському православному соборі.

З переходом у 1596 р. Холмського єпископа Діонісія Збируйського до унії собор Пресвятої Богородиці потрапив під опіку греко-католиків, а ікона стала їх святинею. Холмську Богородицю обрамили дорогими шатами, підносили коштовні дари, на її честь влаштовували святкування. У книзі, виданій 1646 р. за ініціативи греко-католицького священника Якова Суші, було описано понад 700 чудес, здійснених завдяки молитвам до святого образу. У 1765 р. спеціальним указом Папи Римського Климента VII ікона була визнана чудотворною і увінчана двома золотими коронами. Польський король Ян Казимир брав чудотворну ікону у похід проти козаків і завдячував їй перемогами у битвах під Сокалем та Берестечком. Однак, уже у наступній битві під Жванцем Свята ікона не дарувала заступництва польському війську, яке зазнало поразки від козаків. Тому святиня була повернута до Холмського собору, де і перебувала до початку ХХ ст.

Після входження Холма до складу Російської імперії унію було скасовано і собор повернувся у лоно Православ’я. У 1888 р. перед іконою Холмської Божої Матері молилася царська родина - Олександр ІІІ, його дружина Марія Федорівна та їхній син Микола Олександрович (майбутній цар Микола ІІ). Невдовзі небесна покровителька явила їм свою благодать - потяг, яким родина поверталися до Санкт-Петербурга, зазнав аварії, але ніхто із пасажирів не загинув.

Під час німецько-австрійського наступу у роки Першої світової війни ікону було вивезено до Москви, де вона перебувала до 1918 р. Але з утворенням УНР небайдужі українці допомогли переправити святий образ до Києва, де її розмістили у Флорівському жіночому монастирі. Впродовж наступних майже двох десятиліть (з 1923 по 1941 рр.) через загрозу конфіскації більшовицьким режимом ікону, з якої зняли дорогу оздобу і розділили на три дошки, переховували у різних домівках православні українці.

У 1940 р. на окупованих німцями польських землях було відновлено Холмську православну єпархію, яку очолив архієпископ Іларіон (Іван Огієнко). Новопризначений єпископ витратив три роки на пошуки ікони Божої матері, а також надав власні кошти на її реставрацію. Реставраційні роботи проводив відомий професор мистецтв Микола Прахов. По їх закінченню у вересні 1943 р. оновлений образ Богородиці з великими почестями повернувся до кафедрального собору Холма. Але надовго йому там затриматися не довелось.

З наступом радянських військ у 1944 р. архієпископ Іларіон, щоб уникнути радянських репресій, змушений був емігрувати на Захід. Для перевезення церковних цінностей, серед яких була також і Холмська Богородиця, було споряджено спеціальний поїзд. Однак, під Любліном ешелон потрапив під радянське бомбардування і Владиці не вдалося розшукати святиню серед палаючих вагонів. З’явилася версія, що ікона загинула у полум’ї війни. Насправді і цього разу образу Пресвятої Богородиці дивовижним чином вдалося врятуватися. Про неї подбала Іларія Булгакова - двоюрідна сестра відомого письменника Михайла Булгакова [4]. Залишивши особисті речі у потязі, вона віднесла ікону подалі від колії і накрила власним тілом. Згодом жінка таємно доправила образ до Любліна і передала місцевому православному священику.

Після приходу радянських військ і встановлення польської влади Холмський собор був відданий під католицьку катедру. У місті залишилася єдина православна церква - Івана Богослова, у якій служив протоієрей Гавриїл Коробчук. Священник відмовився від еміграції і з благословення Владики Іларіона залишився опікуватися православними українцями. Дізнавшись, що ікона Божої матері переховується у Любліні, він таємно послав за нею свою старшу доньку, яка й повернула реліквію до Холма. Усі подальші роки ікона ділила долю з Коробчуками, яка була драматичною як і в решти українців-вихідців з Холмщини та Підляшшя.

Під час операції «Вісла» о. Гавриїла з сім’єю було примусово виселено з Польщі. Ікону знову розібрали на окремі дошки і таємно ввезли до України. Понад п’ятдесят років родина дбайливо зберігала святиню, якою цікавилися органи держбезпеки. У різні роки ікона перебувала у Луцьку, де оселився священник і мешкала його молодша донька, а також у старшої доньки на Івано-Франківщині. По смерті батька опікункою реліквії стала молодша донька Надія Горлицька - знана на Волині народна майстриня і вишивальниця. Вона прийняла рішення забрати ікону до Луцька, оскільки в області проживає більшість переселенців із Холмщини, для яких образ є святинею.

Протоієрей Гавриїл Коробчук заповідав передати ікону Православній Церкві із здобуттям Україною незалежності. Однак, на момент утворення держави в Україні діяла лише РПЦ МП, яка відмовилася від образу як уніатської святині. Турбуючись за стан збереженості пам’ятки, пані Надія у 1996 р. таємно передає ікону на реставрацію до Волинського краєзнавчого музею, а в 2000 р. дарує Музею Волинської ікони, який є його філією. Реставраційні роботи дали дивовижний результат - вдалося зберегти 70% оригінального живопису [5]! У договорі дарування прописано, що святий образ передається на довічне володіння музею, де його буде відреставровано, надійно збережено та досліджено. Обов’язкові умови полягали у тому, що він має знаходитися у вільному доступі для представників усіх віросповідань, а також не може залишати меж міста Луцька.

На даний час святиня зберігається у вітрині з броньованого скла в окремій залі музею Волинської ікони. Відвідувачів сюди запрошують на завершальній частині екскурсії, що є водночас кульмінаційною. У цій залі панує особлива атмосфера - віри, молитовної сили ікони та сили духу українства, яке впродовж тисячі років зуміло вберегти образ своєї заступниці. На виконання умов договору музей відчиняє двері усім бажаючим творити молитву до сакральної реліквії. Перед нею молилися Предстоятелі Церков, Президенти України, державні й політичні діячі, посли і консули, миряни і священнослужителі різних християнських конфесій України, Польщі, США, Канади, Австралії та інших країн. Завдяки іконі у Луцьку відродилась традиція урочистих велелюдних хресних ходів. Їх організовують у свято Різдва Богородиці (21 вересня) - день пошанування Холмської Божої Матері.

Ікона Холмської Богородиці пройшла доволі тернистий шлях тривалістю у майже тисячоліття. Її доля пов’язана з відомими особистостями та пересічними людьми, які рятували її на різних відтинках історії. Ікона охороняла від руйнівних нападів ворогів, допомагала вигравати битви, зцілювала недужих і відвертала катастрофи. Вона долала значні віддалі і перебувала у різних державах. Іноді здавалося, що святиня безповоротно втрачена, але несподівано зринала з небуття. Образ Холмської Божої Матері вважають чудотворним і шанують представники трьох релігій - православної, греко- та римо-католицької. При цьому вона перебуває не у храмі, а в музеї, але є доступною вірянам. Усе це робить ікону об’єктом поклоніння для паломників та, водночас, визначною атракцією для релігійного і культурно-пізнавального туризму.

Література

1. Сакральне // Електронна версія «Великої української енциклопедії». URL: https://vue.gov.ua/Сакральне.
2. Александрович В.С. Ікона // Енциклопедія Сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-13026.
3. Василевська С., Вигодник А. Холмська чудотворна ікона Богородиці. URL: https://pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/105-kholmska-chudotvorna-ikona-bohorodytsi/.
4. Борковський А. Від бомбардування образ Холмської Богородиці врятувала двоюрідна сестра автора «Майстра і Маргарити». URL: https://www.volyn.com.ua/news/135739-vid-bombarduvannia-obraz-kholmskoi-bohorodytsi-vriatuvala-dvoiuridna-sestra-avtora-maistra-i-marharyty.
5. Поліщук Н. Ікона Холмської Богородиці: найстарша збережена ікона в Україні. URL: https://risu.ua/ikona-holmskoyi-bogorodici-najstarsha-zberezhena-ikona-v-ukrayini_n113431.