Скляр Г.П.
Матеріали методологічного міждисциплінарного
Інтернет-семінару «Дозвілля та туризм у
постнекласичній перспективі» (м. Полтава, 3 грудня
2020 р.). Полтава: ПУЕТ, 2021. 109 с. C.65-71.

Людиномірний дискурс економічних туризмологічних досліджень

Туризм надає людині шанс залишатися і залишитися людиною, відкриває вікно можливостей для збереження ціннісно-смислової ідентичності Homo sapiens, відтворення її духовно-біо-соціальної природи, особистісної самореалізації в умовах нової реальності. Вітчизняний дослідник В.Г. Скотний констатує, що «людська активність увійшла в антиномічну суперечність із тотальною залежністю від імперативів економічної і технологічної ефективності. Гостро постало питання, чи можна примирити ідентичність з ефективністю, традиційні цінності з культурою Інтернету. Відчутно виступає дефіцит людяності і духовності (підкреслено нами - Г.С.), зазнає краху і розсудковий раціоналізм, який породив крайні форми сцієнтизму в науці, і сама ідея «завоювання» природи, панування людини над оточуючим середовищем» [11, с.7]. У цьому контексті привертає увагу науковий доробок Г.В. Задорожного і О.Г. Задорожної, які заявляють нову науку про людяність уноміку, в якій «зароджується... нове людиномірне ... знання», формується «підхід до розуміння реальності та множинності форм її прояву в кризово-турбулентному сучасному світі» [7, с.160].

Туризм, як вид економічної діяльності, пов'язаний з процесами та відносинами забезпечення життєдіяльності людини, яка тимчасово залишила постійне місце проживання і подорожує з некомерційною метою. У цьому контексті людина, яка подорожує, виступає суб'єктом (учасником) туристичної діяльності, процеси здійснення якої, у свою чергу, є об'єктом наукової рефлексії прикладних економічних досліджень. Статус об'єкта досліджень людина, яка подорожує, набуває у «чистій» туристичній науці, вітчизняним представником якої є туризмологія. Структура туризмології має міждисциплінарний характер, а її важливою компонентою є економіка туризму. У зв'язку з цим своєчасним, на нашу думку, є дослідження процесів формування людиномірного економічного туристичного знання. Тому тема статті є актуальною.

Метою дослідження є огляд джерел і процесів формування людиномірного економічного знання у останніх наукових роботах туризмологів.

Проблема наукової рефлексії феномену людини, яка подорожує, має декілька аспектів, важливими серед яких, зокрема, є:

• формулювання об'єкту і характеристика суб'єкта економічних туризмологічних досліджень, їх взаємодія;
• осмислення доробку суб'єктів туризмології, чия творча енергія, формалізована як духовно-культурна спадщина в наукових працях, складає основу джерельної бази теоретичного дослідження;
• застосування міждисциплінарного підходу, об'єднання зусиль філософів, економістів, екологів, географів, істориків, культурологів, соціологів, психологів, педагогів тощо.

До сучасних вітчизняних туризмологів слід зарахувати, насамперед, колектив авторів монографії «Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму» [14].

Один із провідних туризмологів В.С. Пазенок приділяє важливе значення теоретико-методологічному осмисленню туризму. Автор уважає, що індустрія туризму чи туристська інфраструктура за всієї важливості та значущості не є визначальною і глибинною сутністю туризму. Нею є людина, яка подорожує з метою задоволення своїх потреб. У вказаній роботі В.С. Пазенок наголошує на принциповому характері визнання туриста центральним об'єктом туризмології. Філософ-туризмолог стверджує, що «турист є визначальним об'єктом, а теоретично узагальнені знання про особистість туриста - предметом туризмології як науки» [14, с.24].

В.С. Пазенок також визначає суб'єкта туризмології та формулює свої вимоги до нього. «Суб'єктом туризмології є науковець, здатний теоретично, фахово осмислити об'єкт свого знання, тобто туризмолог, туризмознавець. Це осмислення відбувається в контексті розуміння туризму як суспільного простору буття людини-мандрівника, в якому здійснюється її самореалізація» [14, с.24]. На наш погляд, фаховість суб'єкта туризмологічних досліджень у значній мірі обумовлена і залежить від його здатності теоретично осмислювати власний туристичний досвід, а не тільки туристичний досвід інших людей, зокрема учасників туристичної діяльності. Сумісно-розділені відносини суб'єкта та об'єкта досліджень сприяють глибині наукової рефлексії власного «Я» людини-туриста, людини-дослідника, людини-підприємця у сфері туризму. Разом з тим,пізнання внутрішнього світу особистості туриста залежить від масштабу особистості вченого, зокрема, здатного вести діяльнісний, а не тільки споглядальний спосіб життя.

До речі, слід зазначити, що подорожі позитивно впливають на творчість. Серед науковців, які досліджували феномен людини, виділяється особистість П. Тейяр де Шардена. У біографії вченого помітне місце займають подорожі, зокрема у складі палеонтологічної експедиції до Монголії і Китаю. Крім того, П. Тейяр де Шарден відвідав Індію, Бірму, Яву, Африку [13, с.4-5]. Характеризуючи особистість П. Тейяр де Шардена як науковця, дослідник його творчої біографії В.Ю. Кузнецов констатує, що «серед вчених спеціалістів, натхнених теологів і мудрих філософів вкрай рідко можна зустріти універсального мислітеля або хоча б дійсно міждисциплінарного творця-дослідника... В цьому сенсі фігура Тейяра де Шардена... унікальна: йому вдалося проявити себе одночасно в науці, філософії, релігії і синтезувати у своїй концепції цілу серію несумісних між собою, на перший погляд, уявлень» [13, с.3].

Протоірей О. Мень доповнює характеристику П. Тейяр де Шардена наступними словами. «Все його життя проходило між двома полюсами: з одного боку, активна громадська робота, подорожі, а з іншого -світ духу, де монах-містик повстав перед Христом. Тут ми бачимо не поверховий дуалізм віри і знання, а два образа буття, два устрої» [12]. У результаті досліджень П. Тейяр де Шарден формує вчення про ноосферу, розвинуте в подальшому В.І. Вернадським, шедеврами якої є «думка, особистість, єдність індивідуальностей» [12].

Всесвітньовідомий вчений-подорожанин Т. Хейердал сформулював важливе для туризмології значення писемності у контексті збереження сукупного знання людства. «Писане слово - кращий спільник допитливості в її змагані з часом» [15, с.3]. Наступні слова вченого ми можемо вважати самохарактеристикою суб'єкта дослідження. «Коли я пишу книги про свої подорожі, я намагаюся передати на папері враження і події у таких словах, щоб інші змогли за декілька годин пережити те, що було пережито нами за місяці, можливо, роки» [15, с.4]. Таким чином, сумісно-розділені відносини об'єкта і суб'єкта дослідження дозволяють краще зрозуміти проблемне поле туризмології.

Знаний економіст - туризмолог В.Г. Герасименко у статті «Теорія туризму як складова туризмології» наголошує, що туризмологію слід розглядати як «цілісну систему загальних і прикладних наук про туризм і туристичну діяльність», а теорію туризму - як складову туризмології, її теоретичну основу. При цьому науковець визначає проблематику туризмології - «досліджувати все, що відбувається у сплетінні: людина-подорож-туристична дестинація-навколишнє середовище» [5, с.178]. У своїх публікаціях туризмологічного спрямування В.Г. Герасименко також акцентує увагу на міждисциплінарному характері дослідження туризму [5; 6].

У період 2016-2019 pp. були опубліковані роботи історика Л.Д. Божко, географів Г.В. Балабанова і В.С. Сайчука, О. Бордун і П. Романіва, економістів І.С. Бондаренко і О.В. Мілінчук. При цьому Л.Д. Божко, Г.В. Балабанов і В.С. Сайчук провели наукометричний аналіз вітчизняних дисертацій з туризму. На думку Л.Д. Божко, дисертації в системі наукової комунікації об'єктивно відображають думку експертів щодо стану справ у науці [2, с.11]. Захисти дисертацій із туризму відбувалися за 18 науковими напрямами, однак лідерами є економічні, педагогічні і географічні науки [2, с.14]. Результати дослідження Г.В. Балабанова і В.С. Сайчука показують, що серед лідерів наукового пошуку в галузі туризму і рекреації- дисертації з економічних (52,2%), географічних (13,8%) і педагогічних наук (10,7%) [1, с.16]. Наведені результати досліджень історика-туризмолога і географів-туризмологів можуть бути інтерпретовані нами наступним чином: абсолютна перевага частки захищених дисертацій з економічних наук у загальній кількості дисертацій з туризму і рекреації підтверджує, що туризм є видом економічної діяльності. Разом з тим відсутність у рейтингу топ-12 наукових спеціальностей за кількістю дисертацій з туризму і рекреації, захищених в Україні за 1992-2015 рр. [1, с.21], економічної наукової спеціальності 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки» актуалізує проведення нами людиномірних економічних туризмологічних досліджень з метою формування людиномірного економічного туристичного знання.

Низка наукових робіт присвячена ретроспективі розвитку туристичної науки. Так, у статті «Системна класифікація туризмознавства: наукові традиції та сучасні виклики» О. Бордун і П. Романів надають розлогий опис розвитку науки про туризм, починаючи з 1883-1884 pp. до наших днів, а також пропонують для обговорення авторську структуру туризмології [4].

І.С. Бондаренко у статті «Теоретичні аспекти туризму: еволюція підходів і наукових шкіл» подає узагальнену інформацію іноземних авторів і міжнародних інституцій щодо розвитку туристичного знання за період з 1930-х років до 2000-х років. Характер знань щодо туризму на останньому етапі описується у статті як платформа сталого туризму, платформа некомерціалізованих досліджень, етнічна платформа [3, с.51].

О.В. Мілінчук у статті «Еволюція туризму як об'єкта наукових досліджень» аналізує заявлену проблему за період 50 років на основі вивчення англомовних джерел, виокремлює основні етапи становлення концептуального міждисциплінарного підходу до наукового дослідження туризму [8, с.302]. Дослідниця виділяє 3 періоди у формуванні туризму як окремого академічного напрямку досліджень. Третій період (з 2000 р. і до наших часів) «характеризується поєднанням теоретичного погляду на туризм як на соціальний феномен та практичною співпрацею з представниками туристичної індустрії» [8, с.307], що співпадає з нашими поглядами щодо синтезу двох гілок туристичної науки [9, с.52], формування постнекласичного економічного туристичного знання [10, с.164]. На думку О.В. Мілінчук, як економіста-туризмолога, «туризм сьогодні є більше, ніж спосіб пізнання, - це спосіб буття шляхом розвитку в напрямку соціальної справедливості, рівності та уникнення будь-яких утисків [8, с 305]. На третьому етапі, як зазначає дослідниця, відбулося «просування критичного вивчення туризму, використання інноваційних теоретико-методичних підходів на противагу позитивізму та більш кількісному в дослідженнях бізнес підходу». Критичний погляд на туризм було розширено до міждисциплінарного дослідження нового рівня: пост-дисциплінарного підходу. Було сформовано новий відкритий теоретичний фундамент для туризму, запропоновано концепцію туризму як світового феномену [8, с.304].

Таким чином, нами критично оцінені процеси формування людиномірного економічного знання у останніх роботах вітчизняних туризмологів. Констатовано, що людина є визначальним об'єктом міждисциплінарних туризмологічних досліджень, у яких вагоме місце займають власне економічні дослідження. Разом з тим, як свідчить закордонний досвід, необхідним є перехід від обмеженого бізнес-орієнтованого внутрішньо-дисциплінарного економічного аналізу і міждисциплінарних досліджень до пост-дисциплінарного підходу.

На наш погляд, перспективними є дослідження у напрямі особистісно-ціннісного підходу до формування людиномірного економічного туристичного знання, синтезу теоретичної і прикладної туристичної науки. Важливим є пізнання:

• механізмів забезпечення самореалізації пересічної особистості при зустрічі з Іншим (туризм пересічної особистості);
• механізмів самореалізації особистостей-пасіонаріїв-брендів у топохроні туристичної дестинації в умовах економіки культурного досвіду;
• механізмів ринкової сакралізації особистості як перетвореної форми туристичної ренти;
• механізму соціального партнерства (зокрема комунально-приватного партнерства) тощо.

Цій меті відповідає, на нашу думку, подальша реалізація науково-освітнього проекту «Туристичне господарствознавство», який здійснюється в межах виконання науково-дослідної роботи «Проблеми функціонування і розвитку сфери туризму в умовах модернізації економіки» (держ. реєстр, номер 0117U004715) на кафедрі туристичного та готельного бізнесу Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

Інформаційні джерела

1. Балабанов Г.В., Сайчук В.С. Динаміка і структура наукового пошуку в галузі туризму і рекреації в Україні: аналітична доповідь. К.: НАУ, 2017. 100 с.
2. Божко Л.Д. Наукометричний аналіз українських дисертацій із туризму (1991-2014) // Міжнародний вісник: Культурологія. Філософія. Музикознавство. 2016. Вип.1. С.11-20.
3. Бондаренко И.С. Теоретические аспекты туризма: эволюция подходов и научных школ // Торгівля і ринок України. 2017. №1(41). С.48-54.
4. Бордун О., Романів П. Системна класифікація туризмознавства : наукові традиції та сучасні виклики // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2019. Вип.53. С.59-69.
5. Герасименко В.Г. Теорія туризму як складова туризмології // Вісник соціально-економічних досліджень. 2011. Вип.2. С.173-180.
6. Герасименко В.Г. Туризмология как современное междисциплинарное направление исследования туризма // Известия Сочинского государственного университета. 2013. №2. С.49-54.
7. Задорожный Г.В., Задорожна О.Г. Уномика. Пролегомены судьбоносной интегральной науки о спасительном развертывании человечности. Харків: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2019. 164 с.
8. Мілінчук О.В. Еволюція туризму як об'єкта наукових досліджень // Інтелект XXI. 2017. №2. С.300-308.
9. Скляр Г.П. Генезис постнекласичного прикладного туристичного знання: онтологічні виклики практичного розуму // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2018. №1. С.49-55.
10. Скляр Г.П. Особистість і благо туризму: постнекласичні студії // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2017. №5. С.161-166.
11. Скотний В.Г. Філософія освіти: екзистенція ірраціонального в раціональному. Дрогобич: Вимір, 2004. 348 с.
12. Тейяр де Шарден П. Божественная среда / Пер. с франц. О.С. Вайнер, Я.Г. Кротова, З.А. Масленниковой. М.: Изд-во «Ренессанс» СП «ИВО-СиД», 1992. 311 с.
13. Тейяр де Шарден П. Феномен человека: Сб. очерков и эссе / Пер. с фр. Сост. и предисл. В.Ю. Кузнецов. М.: Издательство «ACT», 2002. 553 с.
14. Федорченко В.К., Пазенок В.С., Кручек О.А. та ін. Туризмолопя: концептуальні засади теорії туризму: монографія. К.: ВЦ «Академія», 2013. 368 с.
15. Хейердал Т. Экспедиция «Кон-Тики». «Ра». / Пер. с норв. Л.Л. Жданова. Ер.: Луйс, 1983. 400 с.