Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Оцінка стану розвитку туризму в Україні на 2000 рік

розвиток туризму в Україні на 2000 рік Концепція Державної програми сформована на основі аналізу стану світових тенденцій розвитку туристської діяльності, виявлення проблем туристської сфери в Україні та їх аналіз, визначення основних цілей Державної програми та прогнозування кінцевих результатів розвитку туризму в Україні до 2010 року, а також організації соціально-економічних умов для виконання основних завдань Державної програми.

Актуальність розробки Концепції Державної програми розвитку туризму в Україні до 2010 року визначається тенденціями розвитку світового туризму, що прогнозовані Всесвітньою туристичною організацією (ВТО) до 2020 року. За даними ВТО передбачається збільшення туристських прибуттів:

- в період між 1998 та 2000 роками він зріс з 625 млн. чол. до 673 млн. чол.
- до 2010 року очікується - 1 046 млн. чол.,
- а в 2020 році ця цифра сягне 1 602 млн. чоловік, що складає збільшення туристських прибуттів більше ніж на 200% у порівнянні з 2000 роком.

При цьому прибутки:

в 1998 році склали 445 млрд. дол. США,
в 2000 році збільшення прибутків по відношенню до 1998 року повинні скласти 453 млрд. дол. США (що складає 1.7 % по відношенню до 1998 року див. WТО Тourism Нighlights 2000, р.14);
в 2010 році за. прогнозами ВТО прибутки складуть 1 550 млрд. дол. СШЛ (збільшення прибутків на 242% по відношенню до 2000 року),
в 2020 році прогнозується збільшення прибутків до 2 000 млрд. дол. США (на 29 % по відношенню до 2010 року).

Аналіз розвитку туризму в Україні за останні роки дає можливість твердити, що динаміка показників туристських прибуттів не виявляє тенденцію розвитку туризму в Україні. Так.:

- за 1998 рік об'єм туристських в'їзних потоків склав 6 млн. 207 тис. чол. (див статистичний бюлетень Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України "Туризм в Україні" 1999 рік);
- за 1999 рік - 4,2 мли. чол. (див. там же); (за даними ВТО повинно складати 7,5 млн. чол. - див . WТО Тourism Нighlights 2000, р.21);
- за 9 міс. 2000 року - 5.0 млн. чол. ( за даними Держкомкордону -див. факс ДК статистики);
- прогноз на 2005 рік - 9,2 мли. чол. (див. Державну програму розвитку України до 2010 року);
- прогноз на 2010 рік - 12,0 млн. чол. (там же);
- прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. чол. (показник розрахований відповідно до прогнозів ВТО на цей термін).

При цьому прибутки:

- в 1998 році склали 3,8 млрд. дол. США (див. Туризм в Україні 98. Статистичний бюлетень Державного комітету України по туризму);
- в 1999 році - 3,2 млрд. дол.. США. (див. статистичний бюлетень Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України "Туризм в Україні" 1999 рік);
- за 9 міс 2000 року - приблизно 3,8 млрд. дол. США;
- в 2005 році складатиме за прогнозами 6,5 млрд. дол. США (див. Державну програму розвитку України до 2010 року);
- в 2010 ропі складатиме - 8 млрд. дол. США (там же);
- в 2020 році - 10,5 млрд. дол. США (показник розрахований відповідно до прогнозів ВТО на цей термін}.

Відповідно цих даних бачимо, що у 1999 р. кількість прибуттів знизилася майже втричі (на 2 млн. чол. чи на 32%), порівняно з 1998 р., але прибутки знизилися всього на 0,6 млрд. дол. США, тобто лише на 16%.

У 1999 р. за кількістю іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (4.2 млн. чол., що складає 0,69% від світового туристського ринку). Перші місця поділяли: 1-е - Франція (71.4 млн. чол.), 2-е - Іспанія (51,9 млн. чол.), 3-є -США (46,9 млн. чол.); РОСІЯ - 12 місце (16,4 млн. чол.).

Більшу частку країн з яких туристи в'їжджають в Україну займає Росія -29%, Молдові належить 25%, Білорусі - 13%, Угорщині - 12%, Польщі - 4%, тобто основна частка в'їзного туризму не країни СНД - більше 60% всьоіо обсягу в'їзного туризму в Україні, за ними їдуїь країни ближнього зарубіжжя, сама мала частка - трохи більше 4%, належить розвинутим країнам, таким як. США, Німеччина. Великобританія, Франція, Японія. За даними ВТО на ці країни приходиться майже половина всіх туристських витрат, а також, що туристи економічно розвинутих країн мають стійку заінтересованість до країн економіка яких, ще розвивається, тобто саме збільшення туристського потоку з цих країн до України мало б велике значення у збільшенні валютних надходжень до бюджету країни.

Аналіз в'їзних туристичних потоків у розрізі областей свідчить, що переважна більшість іноземних туристів (96%) обслуговувалась тільки у п'яти регіонах України: м Київ. Автономна Республіка Крим. Одеська. Львівська, Запорізька області.

Статистичні дані про динаміку туризму в Україні свідчать про те, що політичні, соціально-економічні негаразди останніх років негативно вплинули на індустрію туризму, яка так і не стала галуззю народного господарства.

Нарощування темпів га ефективності роботи вітчизняної галузі туризму стримується невирішеністю ряду питань, усунення яких потребу? державного регулювання і а підтримки виконавчих органів влади.

Аналіз нормативно-правової бази діючих засобів розміщення показав відсутність у більшості підприємств нормативної документації (стандартів, інструкцій тощо). Переважна кількість цих документів була розроблена ще за часів Радянського Союзу і тому сьогодні не зовсім відповідає міжнародним вимогам.

На реконструкцію та будівництво протягом 1997 - 2000 рр. вкладено коштів біля 400 млн. грн. (близько 80 млн. доларів США) - власних, бюджетних, інвестованих і кредитованих. Динаміка обсягів виконаних робіт по будівництву та реконструкції матеріально-технічної бази туристської галузі України склалася наступним чином: за 1997 р. було профінансовано 25 792.7 тис. грн., за 1998 р. - 121 352.25 тис. грн., за 1999 р. - 75 015.11 тис. грн., у 2000 р. - 150 000 тис. грн., на 2001 р. - пропонується вкладення 170 000 тис. грн. ( за даними Мінфіну України). Але Програмою розвитку туризму до 2005 року в частині будівництва, реконструкції та модернізації об'єктів туризму було передбачено витратити понад 900 млн. доларів СІНА, тобто левова кількість коштів ще не вкладені, що значно стримує розвиток галузі.

Україна не повністю використовує наявні рекреаційні можливості для розвитку пуризму. За експертною оцінкою Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Розумкова "Україна може у недалекому майбутньому стати одним із центрів світового туризму, що мало б значний економічний та іміджевий ефект".

Чисельність працівників туристських підприємств України становить 113,3 тис. чол., а з врахуванням інших галузей, які обслуговують туризм (транспорт, торгівля; зв'язок тощо), надає робочі місця 1,8-2 млн. чол., але не всі працівники мають відповідну освіту, отже потреба туризму у фахівцях все ще існує.

Єдиним документом, що регулює термінологічну базу туризму с Закон України "Про туризм", в зв'язку з чим, виникають досить значні суперечності в туристській звітності, в статистичних матеріалах, відсутність багатьох категорій даних в інформаційно-довідкових джерелах по туристській тематиці при зводить до суперечливих висновків про стан туризму в Україні.

Відсутність українських представництв туристської галузі призводить до виникнення певного кола проблем, з якими стикаються українські туроператори, зокрема, більшість громадян зарубіжних країн до цього часу ототожнює Україну та Росію, внаслідок чого туристські ресурси України не беруться до уваги, а Україна, як туристська держава, мало відома.

У червні 1997 р. Кабінетом Міністрів України було затверджено Програму розвитку туризму до 2005 року. Відповідно до завдань Програми на сьогоднішній день зроблено чимало з того, що передбачалось, а саме: підготовлені деякі законодавчі та інші нормативні акти, які сприяють подальшому розвитку туризму в Україні, Державний комітет України по туризму перетворений у Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, здійснюється освоєння туристично-рекреаційних зон, територій та туристських центрів, але дуже повільно, йде сформування кваліфікованого кадровою та науковою потенціалу галузі, здійснюється створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристських кадрів. Багато з того, що було передбачено, ще не здійснено. Пропозицією щодо подальшого місця Програми розвитку туризму до 2005 року у новій Програмі розвитку туризму до 2010 року має бути продовження її виконання на першому етапі здійснення нової Програми. Тобто, ті пункти існуючої Програми розвитку туризму до 2005 р., що не були втілені в життя, потрібно переглянути з точки зору існуючої нині ситуації в країні, та з їх урахуванням зробити нові пропозиції щодо головного завдання Програми - створення високорентабельної туристської галузі, покликаної забезпечити потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу України, її національних особливостей.

Президент, парламент і Кабінет міністрів України проголосили туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки і культури. Про це свідчить прийняття Верховною Радою 15 вересня 1995 року Закону України "Про туризм", Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року, створення у 1996 році Національної ради по туризму.

10 серпня 1999 року Президент України Л.Д. Кучма підписав Указ "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року, де безпосередньо виділені "точки прикладання" сил для залучення іноземних туристів в Україну і розвитку внутрішнього туризму. Необхідно налагодити фінансові механізми роботи галузі, потурбуватися про стимулювання підприємництва, виробити інвестиційну політику, налагодити раціональне використання і відновлення природної та культурної спадщини, виробити екологічні норми освоєння туристських ресурсів. Для цього необхідно удосконалити податкову систему, підвищити якість послуг, вирішити питання поетапної приватизації об'єктів, залучити фінанси для розвитку туристської інфраструктури та налагодити випуск екологічно чистих продуктів харчування. Окремо виділений розділ про фінансове забезпечення згаданих напрямів розвитку туризму в Україні. Для цього перш за все необхідно забезпечити відповідну нормативно-правову базу, забезпечити залучення кредитів та іноземних інвесторів, державних асигнувань для розвитку туризму у нашій країні.

Задача, що стоїть перед підприємствами туристської індустрії, складається в реалізації поставлених цілей, і перш за все у збільшенні економічної віддачі галузі у покращанні показників валового національного доходу, прискоренні ринкових реформ, поповненні ринкових реформ, поповненні державного бюджету, вирішенні проблем зайнятості населення.

Розвиток туризму в Україні набуває в останній час особливе значення. Вже сьогодні галузь виробляє 8% валового внутрішнього продукту (ВВП) і дає 20% зовнішньоторгового обороту України. Сьогодні кожен турист, що відвідує нашу країну, залишає тут майже 500 дол. З врахуванням суміжних галузей туризм надає роботу приблизно 1,8 млн. громадян.

У 1998 році Україна прийняла 6,2 млн. іноземних туристів, зайнявши 23-є місце серед сорока найбільш відвідуваних країн світу.

Якщо розглядати динаміку прибуттів іноземних туристів за останні роки, вона виглядає наступним чином: 1994 рік - 3,6 млн., 1995-3,7, 1996-3,9. 1997 - 7,5 (піковий рік), 1998 -6,2, 1999- 4.2 млн. чоловік.

Не дивлячись на зниження кількості прийнятих туристів, у 1999 році об'єм туристських послуг зріс до 16,7 млрд. грн., а платежі в бюджет склали 6,3 млрд. грн.

Ці дані підтверджують значимість для держави туристського сектора економіки, який розвивається стабільно, прибутково, без залучення державних дотацій.

Для України, що будує соціальне орієнтоване ринкове господарство, необхідно вирішити цілий ряд задач. Багато з яких пов'язано з визначенням економічного стану і перспектив розвитку готельного господарства, а також сфери туризму в цілому.

Туристською діяльністю в Україні займаються більше трьох тисяч суб'єктів підприємницької діяльності. Для обслуговування турмо-їж використовується близько 1400 готелів, мотелів, кемпінгів та інших підприємств різних форм власності. Їх загальна одноразова місткість складає 113,8 тисяч ліжко-місць. Серед них готелі складають 69 %, мотелі -1,1, кемпінги 0,7, гуртожитки - 27,8%. З метою спортивно-оздоровчого туризму використовується більше 3,5 тисяч санаторно-лікувальних закладів.

Звичайно, для такої крупної європейської держави, якою являється Україна, ця кількість не достатня, наприклад, місткість готелів та Інших засобів розміщення у Франції складає 1,2 млн. ліжко-місць, Іспанії - 1,1 млн., Німеччині - 1,5 млн., Італії - 1,8 млн., Росії - 400 тисяч ліжко-місць, у Китаї - 1,4 мли.

В цілому ряді країн були розроблені спеціальні програми готельного будівництва, що заохочувались урядом цих країн, так, у 1969 р. спеціальним актом уряд Великобританії встановив субсидії та пільгові займи для покриття до 20% затрат на нове будівництво або субсидію до тисячі 4іунтІв стерлінгів на кожен готельним номер. В результаті за два роки вдалось побудувати 70 тис. готельних номерів, що подвоїло їх кількість. За даними 1997 року, і стольна база Англії містила більше ніж 600 тис. номерів (1 мли. 72 тис. 762 місць).

Унікальна програма готельною будівництва у Китаї. Лише з 1980 по 1987 роки з широким залученням іноземного капіталу було побудовано 1283 готелі на 184700 номерів.

Але кількісні показники не дають повної картини рівня обслуговування туристів. В Україні до сьогодні не має жодного п'ятизіркового готелю, що відповідає вимогам найбільш вибагливих клієнтів. За міжнародними стандартами готель "п'ять зірок" повинен мати і плавальний басейн, і площадки для гри у великий теніс, гольф і т. і. Наші найкращі готелі, такі як "Дніпро", "Президент-готель "Київський", "Ореанда" (чотирьохзіркові), ще не пропонують таких послуг.

Для порівняння можна привести деякі факти про стан готельного господарства за кордоном.

Згідно статистичних даних Всесвітньої туристської організації, у 1997 році у світі нараховувалось 14 мли. номерів на 29 млн. місць.

Сьогодні світова мережа гоголів може задовольнити будь-який смак.

В столиці Нідерландів знаходиться самий високий у світі плавучий готель. Цей комфортабельний п'ятиповерховий "корабель" курсує між причалами Амстердаму і створює повну ілюзію морської подорожі.

Існує підводний готель, розташований на дні Персидської затоки в державі Бахрейн. Він складається з шести корпусів, сполучених між собою оригінальними переходами. Попасти всередину можна лише в спеціальних прозорих ліфтах, які опускають любителів екзотики в море.

Подібний готель є і у Флориді, тільки він розрахований всього на шість чоловік і тому вважається найменшим у світі. Його загальна площа складає усього 135 квадратних метрів.

У Сінгапурі знаходиться найвищий готель світу - 73 поверхи.

Один з токійських готелів, місткістю 1300 номерів, пропонує найшвидший сервіс у світі. Максимальний час, який необхідно затратити гостю на оформлення, оплату, отримання ключів і інше, - 45 секунд. Все здійснюється автоматично, шляхом спеціальних відеоконтрольних установок.

Найбільш дорогим у світі являться номер "люкс", розташований в головному будинку готелю "Фермент" у Сан-Франциско. Готель збудований у 1927 році, і вартість "люкса" складає шість тисяч доларів, без податків. Клієнт цілодобово забезпечений найрізноманітнішими послугами: ресторани, бари, басейн, сауна, перекладач, покоївка, дворецький, водій тощо.

Розвиток готельного господарства в Україні сьогодні стримується рядом факторів. Це і економічна криза, і недоліки у роботі фінансово-банківської системи, обмеження платоспроможності населення, недосконала податкова система. Законодавчо-правова база не відповідає вимогам сьогодення, відсутні інструкції і інші нормативні документи, які б були логічно взаємопов'язані і не протирічили один одному.

Слід відмітити відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що, в свою чергу, позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан сфери послуг не відповідає потенційним можливостям держави, що має все необхідне для розвитку туристської індустрії - природні умови, історико-культурні, трудові і матеріальні ресурси.

Програмою розвитку туризму до 2005 року передбачено будівництво 78 нових готелів та інших об'єктів на 15,7 тис. місць, а також проведення реконструкції 61 об'єкта па 21,5 тис. місць.

В цілому за 1999 рік в розвиток матеріально-технічної бази туризму в країні було вкладено 75 мли. грн.. з них: із місцевого бюджету Хмельницької області - 4,4 мли.. приватних інвестицій в готель "Дніпро" - 6,7 млн., по Криму - 3 млн., Інвестицій з Росії - 6 млн. власних коштів підприємств - 54.4 млн. Нажаль ці цифри незначні для такої країни як наша. Будівництво і реконструкція будівлі готелю вимагає крупних інвестицій. Наприклад, вартість реконструкції московського готелю "Інтурист" складає 120-150 млн. дол.

Орієнтиром в роботі по приведенню готельного сектора країни до міжнародних стандартів служать затверджені у листопаді 1989 році секретаріатом Всесвітньої туристської організації (ВТО: рекомендації.

Вони в першу чергу стосуються якості устаткування, систем водопостачання, енергозбереження, опалення, вентиляції, рівня санітарної безпеки, технічного оснащення номерів. додаткових приміщень, кухні, оточуючої території тощо.

Наприклад, обов'язковими являються вимоги до готелів усіх категорій відносно холодного та гарячою водопостачання на протязі доби. Стандарти передбачають наявність у готелях, починаючи з категорії "три зірки", стаціонарного аварійного генератора для постійного забезпечення електроенергією готельних служб (ліфти, холодильники тощо). Для України це особливо актуально у зв'язку з проблемами енергозабезпечення в регіонах, де можливе відключення електроенергії.

Особлива увага приділяється питанням обслуговування туристів-Інвалідів. Готелі повинні мати достатню кількість інвалідних колясок, відповідну кількість спеціальних номерів, пристосованих для туристів-інвалідів.

Рекомендації ВТО пред'являють високі вимоги до якості питної води в готелях. Туристам не рекомендується пити воду з кранів, тому готелі повинні мати спеціальні установки для забезпечення якості питної води.

Безперечно і те що персонал готелів повинен мати високу професійну підготовку і бути готовим створити атмосферу гостинності, проявляти до гостей сердечність, терпіння, стриманість і доброзичливість.

У тих країнах, де туризм признаний індустрією державної значимості, питання спеціальної підготовки і перепідготовки кадрів вирішуються якісно і грунтовно, на добротній матеріально-технічній та дослідно-інтелектуальній основі в коледжах і університетах.

Наприклад, для реалізації високих цілей туристської політики Австрії серед першочергових задач визначені: удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації професіональних кадрів, поліпшення інформаційного забезпечення УСІХ суб'єктів туристського бізнесу, особливий акцент відводиться необхідності активізації наукових досліджень в області туризму на федеральному рівні.

В Болгарії із 40 тис. безпосередньо зайнятих в туристській індустрії близько двох третіх мають спеціальну освіту. У цій чорноморській країні функціонують професіонально-технічні училища, технікуми, коледжі, п'ять вузів і спеціальна Центральна школа перепідготовки кадрів.

У Німеччині постійні ділові зв'язки менеджерів туристської Індустрії зі спеціалістами навчальних закладів різною профілю І рівня дають можливість поліпшувати і удосконалювати навчальний процес.

Своєрідним щорічним маркетинговим семінаром для усієї туристської галузі являється Берлінська міжнародна туристська біржа (ІТВ), що проводиться з 1966 року. За кількісно учасників і відвідувачів у 80-х роках вона стала найбільшою у світі, і їй приділяють увагу канцлер ФРН, високі посадові особи багатьох країн. Зростання популярності ІТВ за останні роки настільки стрімке, що кількість учасників біржі з 1990 по !996 рр. збільшилось на 70%. Як свідчить досвід, зустрічі і переговори, проведені в рамках ІТВ, достатньо успішні, а підписані контракти цікаві і вигідні.

У Єгипті шість університетів та вісім туристських коледжів готують професіоналів вищої ланки, а туристські школи спеціалістів середньої ланки. Крім цього, один з департаментів міністерства туризму практикує стажування за спільними програмами з зарубіжними партнерами, а також курси підвищення кваліфікації для співробітників галузі. Особлива увага надасться підготовці га атестації гідів.

В Іспанії, де 8% зайнятого населення працює в сфері туризму, а ще 8% - у супутніх туризму сферах діяльності, туристська галузь (і особливо готельне господарство) належать до числа, що найбільш інтенсивно розвиваються. У кожній іспанській провінції діють навчальні заклади, що готують спеціалістів по усіх напрямках туристського профілю.

Крім навчальних програм і розробки загальних тенденцій розвитку державні органи в особі міністерства транспорту, туризму і сполучень Іспанії фінансують і проводять глибокі наукові дослідження в області менеджменту та маркетингу.

Підготовка спеціалістів, що працюють в сфері туризму України. має свої особливості. Навчальних закладів, що здійснюють підготовку спеціалістів на базовій основі, до недавнього часу не було.

Для успішного розвитку задач кадрового забезпечення туризму необхідно;

- правильно визначити потребу у спеціалістах,
- визначити перелік професій і відповідних навчальних спеціальностей;
- розробити та впровадити сучасні навчальні програми, підручники та методичні посібники;
- сформувати мережу спеціалізованих навчальних закладів шляхом модернізації існуючих і створення нових;
- здійснити підготовку та перепідготовку викладачів, враховуючи потреби оновленого навчально-методичного сектора туристської індустрії.

Важливо, щоб у туристських фірмах усі працівники, а особливо референти, спеціалісти по рекламі та маркетингу, перекладачі. бухгалтера, юристи, секретарі, мали відповідну освіту. Але вирішальна роль, безумовно, належить менеджерам по туризму. Адже саме вони визначають цілі діяльності фірми як суб'єкта підприємницької діяльності, виробляють стратегію і планують роботу, створюють спонукальні мотиви, організують і контролюють роботу підприємства.

Для успішного виконання цих (функцій. менеджер повинен володіти наукою управління, мати відповідну кваліфікацію. Тому сьогодні під словом менеджер розуміють не тільки професійного управлінця, але і людину, що пройшла відповідну кваліфікаційну підготовку.

Спеціальна професійна освіта та наукові дослідження по туризму в Україні ведеться:

- у спеціалізованих вищих та середніх навчальних закладах;
- у вузах, що здійснюють підготовку спеціалістів різного профілю, в тому числі і туристського;
- у середніх навчальних закладах, де також готують спеціалістів для роботи в сфері туризму;

- в аспірантурах та докторантурах вищих навчальних закладів. Підготовка спеціалістів з вищою освітою для роботи в туристській галузі ведеться в ряді вузів України. Ці навчальні заклади мають різний рівень акредитації і готують спеціалістів для усіх сфер. пов'язаних з туризмом, готельною і ресторанною справою.

До числа українських вузів, де здійснюється підготовка туристських менеджерів, відносяться Національний університет ім. Тараса Шевченка, Київський інститут туризму, економіки і права, Харківська академія міського господарства, де готують менеджерів готельного господарства і туризму. Інститут туризму Федерації профспілок України, Донецький інститут туристичного бізнесу. Одеський державний економічний університет. Харківська академія технології і організації харчування, Ялтинський інститут менеджменту і ряд інших.

Крім того, в Україні працює ряд навчальних закладів І-II рівнів акредитації: училища, технікуми, коледжі. Тут готують керівників середньої ланки, і не менш важливо, що вони отримають робітничі професії. Так, наприклад, у Київському технікумі готельного господарства випускники отримують спеціальності техніка-організатора, кухаря, офіціанта, бармена, обліковця, продавця, портьє.

Туристсько-екскурсійна діяльність в Україні має яскраво виражений соціальний характер.

Її мета - надання громадянам країни можливості для відпочинку, пізнання своєї Батьківщини, встановлення і розвиток не4"ї0рмальних контактів і форм спілкування по каналам туризму.

У 1998 році 10,8 млн. громадян України подорожували по крапі, і за кордоном. Ще 13 млн. здійснили екскурсії по Україні. Це говорить про високу мобільність українців, їх прагнення пізнати світ і в першу чергу культуру і традиції різних регіонів України, багатовікову історію українського народу.

Туризм і екскурсії все більше проникають в рекреаційну діяльність (сферу короткочасного і тривалого відпочинку населення), все це обумовлює необхідність прогнозування територіального розвитку, управління і технологій нової невиробничої сфери - рекреаційного обслуговування.

До соціально-економічної проблематики туризму і екскурсій відносяться деякі аспекти територіального розміщення туристсько-екскурсійних закладів: вплив туризму як фактора раціонального використання трудових ресурсів, його місце у територіальному розподілі праці і спеціалізації районів країни по обслуговуванню туристів і екскурсантів, національно-етнографічні, соціальні і культурні особливості регіонів. Це знаходить конкретне вираження у розвитку туризму і екскурсій в містах, областях, краях та регіонах Враховуючи територіальні, природно-кліматичні, економіко-географічні, соціально-культурні і демографічні фактори необхідно розвивати індустрію туризму і екскурсій, реалізовувати програми розвитку, реконструкції і розширення матеріальної бази галузі. підвищувати соціальну і економічну ефективність туристської справи, поліпшувати його технолоіії і управління, здійснювати заходи по розвитку мережі прокату, виробництва туристсько-екскурсійного інвентарю та спорядження, удосконалювати рекламну діяльність відносно туристських маршрутів екскурсійних об'єктів.

Туризм і екскурсії - помітне явище у соціальній інфраструктурі екологічною розвитку країни, фактор раціонального використання трудових ресурсів, підвищення зайнятості населення країни і його оптимального розселення. Туризм і екскурсії здійснюють вплив па формування ресурсного потенціалу регіонів країни і їх функціональну спеціалізацію.

Відрадно. що в останні роки розвитку туризму стали приділяти більше уваги господарники, керівники фірм, керівники держадміністрацій багатьох міст і районів України. Відбувся психологічний перелом по відношенню до організації туристської діяльності.

Залишається важливим питання рівня реклами і пропаганди національного туристського продукту в країні і за кордоном. Але рівень не може бути вищим без залучення капіталів. Розвинуті і навіть слабо розвинені країни виділяють з державного бюджету кошти на розвиток туристської реклами. Наприклад, у Великобританії на це витрачається 80 мли. фунтів стерлінгів. Один фунт, вкладений в рекламу, приносить 2 фунти доходу.

Україна займає надзвичайно вигідне положення в центрі Європи, являючись регіоном, що зв'язує транспортними магістралями країни Західної, Східної Європи та Азії. Сприятливому розвитку зв'язків з країнами інших континентів сприяє велика протяжність морських кордонів Чорного та Азовського морів, що складає 1050 км.

Особливий інтерес до поїздок в Україну проявляють громадяни Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Німеччини. США і Румунії. Серед країн СНД основний контингент подорожуючих прибуває з Росії, Молдови, Білорусії.

Враховуючи, що Україна має вихід до двох теплих морів, все більш популярними серед іноземців стають річні та морські круїзи. Подорожі по Дніпру, Чорному морю користуються популярністю серед туристів Німеччини, США, Данії, Греції та інших іноземних держав.

Для того щоб привабити максимальну кількість туристів, в тому числі і транзитних, перш за все необхідна діюча реклама країни, приваблююча культурно-історичним і природно-екологічним змістом.

В уяві гостей Україна повинна виглядати як незалежна європейська держава з древніми традиціями, з великою різноманітністю природних І культурних цінностей. З цією метою влучно було б розробити туристські плани, що входять в систему маршрутів "Намисто Славутича".

Важливе питання для розвитку туризму - правове забезпечення туристської діяльності. Це повинно проявлятися в спрощенні візових, митних формальностей. Велику увагу необхідно наділяти організації регулярному проведені в Україні міжнародних і національних туристських виставок і салонів.

Туристам, особливо транзитним, необхідно забезпечити достойний рівень послуг, що надаються готельним підприємствами. службами дорожнього сервісу.

Важливим кроком по входженню України у світовий туристський процес і приєднання до міжнародного туристського співтовариства став вступ у Всесвітню туристську організацію (ВТО). Ця подія відбулася у вересні 1997 рок) на XII сесії Генеральної асамблеї ВТО у Стамбулі (Туреччина).

ВТО являється ведучою міжнародною міжурядовою організацією у світі подорожей і туризму, що об'єднує 131 державу світу. Це - форум, де обговорюються і розробляються напрямки розвитку туризму у світі, надання практичної допомоги урядам по плануванню і підвищенню економічної селективності функціонування індустрії туризму. ВТО акцентує увагу власних структур країн світу на тому, що саме через туризм вони зможуть стимулювати стрімкий розвиток інших секторів національних економік, забезпечувати зайнятість населення, спрямовувати кошти, отримані від нього, на захист оточуючого середовища, охорону пам'яток, розвиток культури і спорту. В той же час туризм служить важливим фактором збереження миру і добросусідства між народами планети.

ВТО розробляє і вводить міжнародні стандарти туристського обслуговування, планування і районування туризму, туристської освіти, ведення статистики.

Свідченням високого авторитету нашої країни у світовому туристському співтоваристві стало вибирання України на XIII сесії Генеральної асамблеї в м. Сантьяго (Чилі) у жовтні 1999 року членом Виконавчої ради ВТО.

Крім Дійсних членів, які представлені відомствами по туризму, у ВТО також входять п'ять асоційованих і 350 приєднавшихся членів, які у 1997 році об'єднались у Ділову Раду ВТО. Ці різні організації і компанії, що працюють у світі подорожей: авіаційні і інші транспортні, готельні ланцюги і окремі готелі, ресторани, туроператорські і турагентські асоціації, банківські, видавничі, рекламні консалтингові організації, навчальні і науково-дослідницькі інститути, місцеві і регіональні туристські органи.

У 1999 році у члени Ділової ради ВТО було вперше прийнято навчальний заклад України - Київський інститут туризму, економіки і права. В цьому році й на засіданні виконавчої ради ВТО (Мадрид, січень 2000 р.) статус інституту був підвищений до рівня Асоційованого навчально-наукового центру В 10. У мережу таких центрів входять лише 16 самих відомих і престижних навчальних закладів світу університетського рівня.

Це дасть можливість підвищити якість туристської освіти, який вже сьогодні, згідно висновків ВТО, Україна знаходиться на достатньо високому рівні. На базі інституту будуть проводились міжнародні семінари, симпозіуми і конференції під егідою ВТО, наукові дослідження, перепідготовка І підвищення кваліфікації кадрів галузі.

Київський інститут туризму, економіки і права вже провів на своїй базі міжнародну науково-практичну конференцію "Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія" (жовтень. 1999 рік). в якій прийняв участь спеціальний представник генерального секретаря ВТО.

У лютому 2000 року в Інституті туризму був проведений перший міжнародний конкурс спеціалістів-юніорів ресторанного сервіс) "Гостинність-2000", в якому прийняли участь 100 учасників із 14 команд навчальних закладів туристського і готельного профілю України, Болгарії і Словаччини.

Нещодавно на сесії виконавчої ради ВТО в Мадриді в члени Ділової ради був прийнятий готельний комплекс "Дніпро" (м. Київ), що також свідчить про активну плодовиту участь України ) діяльності Всесвітньої туристської організації.

Туристська індустрія України на переломі вимагає особливої уваги уряду, парламенту, спільних зусиль багатьох міністерств і відомств, призваних забезпечити достойний прийом і обслуговування туристів. Знову створений Державний комітет молодіжної політики, спорі) і туризм) спрямовує всі зусилля на досягнення головної мети перетворення України в туристську державу світового рівня.

Підготовка висококваліфікованих кадрів туристської індустрії являється ключовим питанням подальшого розвитку вітчизняного туризму в наступному столітті, який безперечно, буде віком століття.








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.