Устимова В.О.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.381-384.

Проблеми підготовки професійних кадрів в індустрії дозвілля

На розвиток туризму істотно впливає організація дозвілля, що становить вагому складову найперспективнішої галузі світової економіки - індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля створює умови для розгортання дозвіллєвої діяльності та сприяє задоволенню оздоровчих, просвітніх, професійних, рекреаційних потреб людини, економічному, політичному, соціальному, культурному розвитку суспільства.

організація дозвілля

Організація туристичного дозвілля здійснюється спеціальними службами в туристичних комплексах, які мають назву «анімаційної», «рекреаційної» або «дозвіллєвої». Саме наявність такої служби, її матеріально-технічне оснащення, кадрове забезпечення відбивають статус та роль туристичного комплексу на ринку дозвіллєво-туристичних послуг, його комерційний успіх та перспективи розвитку.

Дозвіллєві програми в туристичних комплексах можна умовно класифікувати за такими ознаками:

  • місцем проведення (паркові, клубні, готельні);
  • віком учасників (дитячі, юнацькі, молодіжні, для дорослих, пенсіонерів);
  • радіусом дії (районні, місцеві, муніципальні, міжнародні).

Загальновизнаною вважається класифікація дозвіллєвих програм за напрямами діяльності:

  • рекреаційно-оздоровчі (дискотеки, танцювальні вечори, розважальні програми та вечірні шоу, карнавали, рибальство, ігрові конкурси, спортивні змагання);
  • спортивні (мандрівки, змагання, велоспорт, плавання, екскурсії, подорожі);
  • культурно-мистецькі (спектаклі, виставки, концерти, вернісажі, фольклорні акції, художні програми, відвідування музеїв, виставок, галерей);
  • просвітні (лекції, зайняття за інтересами, зустрічі, інтелектуальні ігри, вікторини, фестивалі) [1].

Але просто мати комплекс анімаційних та інших дозволених програм на підприємстві недостатньо, важлива їх організація та правильно підібраний кадровий склад. Неабияку роль для спеціалістів туристичної та дозвіллєвої індустрії відіграють такі риси, як тактовність і делікатність, комунікабельність і доброзичливість, вміння «чути» клієнта та оперативно реагувати на його проблеми, витривалість і міцне здоров’я.

Головною проблемою для молодих спеціалістів є, зазвичай, відсутність практичного досвіду, гнучкості та творчості мислення, невміння використовувати набуті знання та навички у практичній діяльності.

Тому сьогодні до організаторів дозвілля в туристичній галузі ставляться якісно інші вимоги:

  • вища освіта;
  • досвід роботи;
  • бажання удосконалювати свою кваліфікацію;
  • наявність відповідних особистих якостей.

З цією метою в туристичних комплексах проводяться різноманітні курси, проектні семінари, практикуми, тренінги, діють творчі лабораторії та школи.

Наприклад, значну кількість серед відвідувачів туристичних комплексів складають сім’ї. Аніматори, як учасники організації дозвіллевої діяльності повинні знати специфіку сімейного дозвілля, особливості його розвитку та популярні форми дозвіллєвої діяльності. Особливої уваги вимагає сімейне дозвілля у відпускний період та під час дитячих канікул. Тому часто до працівників дитячих клубів висувають висувають додаткові вимоги, а саме: педагогічну освіту та досвід роботи з дітьми.

Для відповідної підготовки з працівниками дитячих центрів, що діють у туристичних комплексах, проводяться практичні курси з режисури, розробки ігрових програм, організації дитячого дозвілля, написання сценаріїв, техніки безпеки [2].

Серед основних принципів дозвіллєвого обслуговування у туристичних комплексах можна назвати такі:

  • індивідуальний підхід;
  • комплексність в організації дозвіллєвих заходів;
  • систематичність проведення дозвіллєвих заходів та їх цілеспрямованість;
  • свобода вибору та добровільність участі;
  • театралізація;
  • синтез усіх видів мистецтв.

Складність підготовки кваліфікованого кадра для організації туристичного дозвілля полягає в тому, що характер професійної діяльності вимагає від нього широкої ерудиції: від основ соціальної та культурної політики держави, загальної організації системи соціального забезпечення, специфіки функціонування дозвіллєвої та туристичної інфраструктур, від демографічних особливостей до конкретних методів роботи з різними верствами населення, що часто відлякує частину майбутніх спеціалістів у цій сфері.

Література

1. Петрова І.В. Дозвілля в зарубіжних країнах: навчальний посібник. К.: Кондор, 2005. С.117.
2. Шмаюн О.Ю. Феномен культурно-дозвіллєвої діяльності: концептуалізація проблеми // Питання культурології. 2021. №38. C.354-362.