Ящук A.P.
Матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки»
(м. Умань, 30 листопада - 1 грудня 2017 р.)
Умань: ВПЦ «Візаві», 2017. 364 с. C.325-326.

Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Українське село має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально-рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць у сільській місцевості України, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти тим галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей належить сільський туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих [1].

сільський зелений туризм

Існують різні тлумачення щодо сільського туризму: сільський туризм, сільський (зелений) туризм, агротуризм, зелений туризм. Сільський туризм - вид підприємницької діяльності і форма відпочинку в сільській місцевості, яка приваблює туристичними пам'ятками. Основні мотиви - це комплекс чинників, що сприятливо впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний. Послуги, що надаються в межах програм сільського туризму, зазвичай включають:

  • проживання в затишних приватних садибах;
  • харчування на замовлення екологічно чистими продуктами;
  • знайомство з історією краю;
  • походи за грибами і ягодами;
  • участь у народних обрядах, святах;
  • катання на човнах і конях [2].

Сільський (зелений), екологічний і агротуризм розвинений в усіх регіонах України та має певну специфіку. Середня місткість туристичних об'єктів у різних регіонах - різна. Так у Вінницькій області це 14-15 місць (мах - 24); у Закарпатській - 12-15 (max - 20); у Івано-Франківській - 10-14 (max - 21); у Львівській області - 7-16 (max - 60); у Одеській 10-14 (max - 19); у Чернігівській - 10-16 осіб. [3]

Усі ці регіони мають різну сільськогосподарську спеціалізацію, різний рельєф, є місцями компактного проживання українців, молдаван, болгар, гагаузів, росіян, що має певний колорит і може використовуватися у сільському зеленому туризмі.

Сильними сторонами розвитку сільського туризму в Україні є:

  • наявність екологічно-чистих місцевостей;
  • багатонаціональний полікультурний етнос зі своєрідним національним колоритом;
  • наявність мисливських угідь (Дунайські і Дністровські плавні, Савранські ліси);
  • лікувальні грязі лиманів, джерела мінеральної води;
  • екологічно-чисті продукти харчування;
  • етнографічне різноманіття;
  • археологічні пам'ятки;
  • наявність розроблених екскурсійних маршрутів;
  • багата історична і культурна спадщина [3].

Слабкими сторонами виступають:

  • погані дороги і загалом комунікації;
  • незадовільне транспортне сполучення;
  • відсутність якісної питної води (часто вода засолена);
  • відсутність необхідних знань у сільських жителів для роботи у сфері сільського туризму;
  • складні відносини з контролюючими органами;
  • відсутність законодавства щодо сільського туризму, відсутність чітко прописаного статусу об'єктів сільського туризму, відсутність пільг і допомоги з боку держави;
  • відсутність каталогів, топографічних карт і детальних путівників з описом об'єктів сільського туризму і переліком можливих послуг;
  • відсутність дорожніх покажчиків, які інформують про туристичні маршрути, об'єкти сільського туризму;
  • низький рівень медичного обслуговування сільського населення і туристів;
  • відсутність національних стандартів і нормативів проживання населення у сільській місцевості, які б відповідали стандартам ЄС;
  • відсутність стандартів безпеки якості продуктів харчування і сільськогосподарської продукції [3].

Потенційними можливостями та перевагами розвитку сільського зеленого туризму для України є наступні:

  • розвиток сільського зеленого туризму значно збільшить доходи селян, що поліпшить економічний розвиток сіл;
  • збільшиться зайнятість сільського населення, особливо жінок;
  • приїзд туристів сприятиме більшому піклуванню, а відтак, кращому збереженню культурно-історичних пам'яток регіонів;
  • будуть створюватися нові робочі місця в сфері обслуговування, медицини, транспортній мережі, які зможуть надати роботу і випускникам вищих навчальних закладів [1].

Таким чином, лише сільський зелений туризм у сучасних економіко-демографічних умовах здатний реально допомогти малим селам і селищам України вижити, адже саме малі села своєю специфічністю притягують туристів та відпочиваючих. Перспективи розвитку сільського відпочинку виглядають потенційно сприятливими з огляду на наявність значних рекреаційних ресурсів. Зокрема, розквіт сільського відпочинку має відбуватися при активній співпраці з рекреаційними природно-заповідними установами регіону. На загальнодержавному рівні доцільно розробити загальні далекоглядні стратегії, законодавчі акти, постанови та інші урядові заходи для досягнення цілей сталого розвитку сільського зеленого туризму. Підтримка сільського зеленого туризму - це підтримка сільського населення і розвитку сільських територій в цілому.

Список використаних джерел

1. Проект Закону України «Про сільський зелений туризм». URL: https://tourlib.net/zakon/pro_siltur.htm.
2. Сільський зелений туризм - пріоритетна сфера розвитку туризму у період економічної кризи. URL: http://uzhgorod.net.ua/news/34499.
3. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. URL: https://www.greentour.com.ua/ukrainian/union/history.