Заваріка Г.М., Чуєва Т.Д.
Матеріали V міжнар. наук.-практ. конф.
«Перспективи розвитку наукових досліджень
у контексті глобалізаційних змін: освіта,
політика, економіка, міжкультурна комунікація»
(м. Сєвєродонецьк, 8 червня 2021 р.).
Сєвєродонецьк: СНУ iм. В. Даля, 2021. 204 с. С.46-49.

Лікувально-оздоровчий туризм як можливість розвитку східних територій України

Сфера туризму є дуже важливою галуззю, яка безпосередньо впливає на стан і розвиток як державної, так і світової економіки в цілому. Отже, необхідним є вивчення та аналіз лікувально-оздоровчої сфери туризму в Україні. Це буде корисним для впровадження в перспективі корисних напрацювань у східних територіях України.

Більшість найкращих курортів України знаходяться біля морів та західній частині її територій. Це зумовлено наявністю необхідних лікувальних природних ресурсів, на основі яких організовується та здійснюється лікувально-оздоровча діяльність. Однак, якість обслуговування та забезпечення підприємств необхідним обладнанням знаходяться на низькому рівні.

Лікувально-оздоровчий туризм - це такий напрям в туризмі, при якому подорож спрямована до курортних територій, а її головню метою є лікування, оздоровлення чи реабілітація. Курорт - це місцевість, яка обов’язково має природні лікувальні ресурси і необхідну інфраструктуру для проведення лікувально-оздоровчих заходів. Основними закладами, де відпочивають туристи та проходять курс лікування і оздоровлення на курортах, є санаторії.

Вивчаючи історію розвитку-лікувально-оздоровчого туризму в Україні, можна дійти висновку, що природні ресурси, якими володіє Україна, досить багаті. Однак, для того, щоб лікувально-оздоровча діяльність здійснювалася ефективно, потрібні підприємства відповідної спеціалізації. Тому для оцінки стану лікувально-оздоровчої сфери туризму в Україні слід провести аналіз статистичних показників, а саме кількість наявних підприємств туристичної діяльності за різні роки. Така інформація кожного року складається та публікується на офіційному сайті державної статистики України [3]. Аналізуючи ці данні, можна зробити висновок, що з кожним роком лікувально-оздоровчі підприємства скорочуються, починаючи з 2002 року. Також особливу увагу треба звернути на те, що кількість ліжко-місць до 2014 року знижувалась повільніше, ніж кількість самих засобів розміщення, а це говорить про закриття тих установ, які мають невеликий ліжковий фонд. Дуже важливою туристичною місцевістю був Крим, де знаходиться переважна кількість курортів. Після його анексії в 2014 році кількість санаторіїв знизилася до 320 одиниць. Нажаль, така тенденція зменшення триває і сьогодні. Основними причинами такої ситуації можна назвати кризу і поганий стан закладів розміщення. Окремо ведеться статистика дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, які працюють влітку. На жаль, тенденція зменшення загальної кількості засобів розміщення також характерна і для цієї ланки підприємств.

Для більш детального аналізу стану лікувально-оздоровчого туризму та перспектив його розвитку, доцільно привести порівняльну характеристику України зі світовими лідерами в цій сфері, а саме Польщею, Чехією, Словаччиною та Угорщиною. У 2016-2017 роках Світовим економічним форумом був представлений звіт і загальний рейтинг економічної конкурентоспроможності, який оцінював економічні можливості 133 країн для ведення бізнесу. За цим рейтингом Україна зайняла 85 місце. У той час, як Чехія зайняла 31 місце, Польща - 36, Словаччина - 65, Угорщина - 69. Однак, вже в 2019 році місце України в цьому рейтингу змінилося на краще. Тепер вона займає 78 місце, а Чехія - 38, Польща - 42, Словаччина - 60, Угорщина - 48 [2]. Основними проблемними чинниками для ведення бізнесу в Україні вважаються корупція, політична нестабільність, інфляція, урядова бюрократія і доступ до фінансування.

Найвідомішими курортами України є Трускавець, Моршин, Немирів (Львівська область), Сойми, Свалява, Кваси, Синяк (Закарпатська область), курорти Хмільник (Вінницька область), Миргород (Полтавська область), Бермінводи (Харківська область), Бердянськ, Кирилівка (Запорізька область), Гопри, Генічеськ (Херсонська область), Одеса та ін.

Якщо порівнювати можливості України з такими країнами, як Чехія, Угорщина і Словаччина, то можна сказати, що природні умови і ресурси, якими володіє Україна не поступаються тим, що мають дані країни Центральної Європи, а завдяки офіційним статистичним даним всіх цих країн, можна зробити порівняльну характеристику стану лікувально-оздоровчого туризму їх найвідоміших курортів (табл.1).

Таблиця 1. Якісні показники лікувально-оздоровчої туристичної діяльності найвідоміших курортів Європи та України

Джерело: сформовано автором за матеріалами [1; 4; 5].

Порівняльна оцінка показує, що українські та європейські заклади розміщення в сфері лікувально-оздоровчого туризму знаходяться майже на одному рівні, а природних ресурсів нашої держави досить для того, щоб в майбутньому вийти на світовий ринок туристичних послуг саме з лікувально-оздоровчою метою. До того ж Україна могла б використовувати досвід цих країн для подальшого розвитку своєї індустрії туризму.

Отже, можна підвести підсумок, що лікувально-оздоровчий туризм в Україні тільки розвивається, а завдяки наявним лікувальним природним ресурсам здатен конкурувати зі світовими лідерами даної сфери туризму. Звичайно, на сьогоднішній день лікувально-оздоровчий напрям туризму проходить важливі стадії становлення і, відповідно, стикається з великою кількістю перешкод, а тому вимагає особливої уваги з боку держави. Найкращі напрацювання організації лікувально-оздоровчого туризму необхідно впроваджувати у східних територіях з метою відновлення цієї землі.

Література

1. Hungarian Tourism Agency. URL: https://visithungary.com/.
2. World Economic Forum. URL: https://www.weforum.org/.
3. Державна служба статистики України. URL: https://stat.gov.ua/.
4. Chech Spa Association. URL: https://www.lecebnelazne.cz/en/.
5. Парфіненко А.Ю., Волкова І.І., Щербина В.І. Проблеми та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні (в порівнянні з країнами Центральної Європи) // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм. 2018. Вип.7. С.130-135.