Марія Філь, Тетяна Циган
Матеріали XIV Міжнародної наукової конференції
«Географія, економіка і туризм: національний та
міжнародний досвід» (м. Львів, 9 жовтня 2020 р.)
Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 458 с. С.357-360.

Теоретичні основи кулінарного туризму

У сучасних умовах одним із видів туризму, що розвивається найбільш динамічно, є кулінарний (гастрономічний) туризм, який має значні перспективи розвитку. З організаційної точки зору, кулінарний туризм передбачає знайомство з особливостями технологій приготування місцевих харчових продуктів, історією і традиціями їх споживання, а також можливу участь туриста в приготуванні національних страв, відвідання кулінарних фестивалів та конкурсів. Основним завданням у розробці кулінарного туру є поєднання кулінарії та культурно-пізнавальної програми в одному турі. Перевагою кулінарного туризму в порівнянні з іншими підвидами пізнавального туризму є те, що він задіює крім зору і слуху також інші органи відчуття людини, зокрема смаку та запаху.

Вважається, що вперше термін «гастрономічний туризм» було вжито професором Лусі Лонг (США) у 1998 р. з посиланням на концепцію, що туристи цілеспрямовано прагнуть вивчити певну культуру через їжу певної місцевості. Перша міжнародна асоціація кулінарного туризму з’явилась у США у 2003 р. під назвою «Міжнародна асоціація кулінарного туризму» (International Culinary Tourism Association). Згодом, у 2012 р., асоціація була перейменована у «Всесвітню асоціацію гастрономічного туризму» (World Food Travel Association) після того, як американські дослідження показали, що англомовні люди неоднозначно розуміють термін «кулінарний туризм». Водночас визначення поняття кулінарного туризму різних українських науковців різноманітні, як і терміни, що вживаються для його позначення.

У зарубіжній літературі теж спостерігається така тенденція: вчені вживають терміни «food tourism», «culinary tourism», «gastronomic tourism». М. Холл та Р. Мітчелл трактують гастрономічний туризм як вид туризму, який включає відвідування виробників продуктів харчування, фестивалів їжі, ресторанів та спеціальних місць, пов’язаних з деякими продуктами харчування та дегустацією страв; спостереження за процесами виготовлення та приготування їжі. Заслуговує на увагу визначення А. Расулової, яка вважає, що гастрономічний туризм - це спеціалізований вид туризму, пов’язаний з ознайомленням з історією, технологією та культурою споживання національних страв і продуктів, а також навчанням і підвищенням рівня професійних знань у сфері кулінарії.

Проаналізувавши наявні визначення, вважаємо, що кулінарний туризм слід трактувати як спеціалізований вид туризму, який спрямований на ознайомлення туристів з кулінарними особливостями й культурою певної території. Метою кулінарного туризму є ознайомлення з кулінарною культурою регіону чи країни. До кулінарної культури як об’єкта культурного туризму відносимо кулінарні традиції, культуру прийняття їжі, а також звичаї та обряди, пов’язані з кулінарією. Слід відзначити, що невід’ємним елементом є древні рецептури, які передаються з покоління в покоління й часто є особливою атракцією закладів або дестинацій.

Кулінарний туризм можна трактувати як один з різновидів культурного туризму, адже кулінарія є визнаним елементом культури. Окрім того, кулінарний туризм має тісні зв’язки з такими видами туризму, як подієвий, етнічний, агротуризм. Важливим аспектом розвитку кулінарного туризму є можливість його поєднання з ресторанним господарством.

Цілі та методи кулінарного туризму повною мірою відповідають соціально-гуманітарній місії туристичної діяльності як вагомого чинника «діалогу культур», поваги до загальнолюдських культурних цінностей, толерантності до способу життя, світогляду й традицій, оскільки національна кухня є невід’ємною частиною культурної спадщини кожної нації, оригінальним надбанням будь-якого етносу. Пригощання національними стравами й напоями є основою гостинності, отже, сприяє налагоджуванню культурних контактів, взаємопізнанню та взаєморозумінню, масштабному спілкуванню між громадянами різних країн.

Основними формами організації кулінарного туризму є тури, екскурсії, фестивалі, заходи та інші форми, в яких кулінарний туризм є супутнім (або складовою частиною). Кулінарні тури поділяються на два види: сільські (так звані «зелені») і міські. Їх принципова відмінність полягає в тому, що, вирушаючи до сільської місцевості, турист прагне спробувати екологічно чистий продукт, без будь-яких добавок. Наприклад, «зелені» тури пропонують збирання лісних ягід, овочів і фруктів, «полювання» на трюфелі або прогулянку дорогами виноробства. Міський кулінарний тур може включати в себе відвідування кондитерської фабрики, ковбасного цеху та ресторанчика, в якому пропонується делікатесне блюдо, виготовлене в цеху. Крім того, існують тури, які знайомлять не з різними стравами однієї місцевості, а з однією стравою в різних місцевостях. Це - винні тури, що пропонують прогулянки виноградниками, збирання винограду, дегустацію вин або кавові тури.

До основних видів спеціалізації кулінарного туризму належать: винний, рибний, сирний, кавовий, медовий, фруктово-ягідний, цигарковий, чайний, шоколадний, агро, змішаний.

Цільова аудиторія кулінарного туризму включає в себе:

• туристів-гурманів;
• туристів, які використовують кулінарний туризм з метою навчання та отримання професійних навичок (кухарі, сомельє, ресторатори, дегустатори, блоґери);
• представників турфірм, які подорожують з метою вивчення даного напрямку туризму;
• туристи, які бажають заглибитися в культуру країни за допомогою вивчення національної кухні.

Як окремий вид туризму, кулінарний туризм має такі особливі риси: умови для його розвитку мають абсолютно всі країни, регіони й території; кулінарний туризм не має характеру сезонного відпочинку; кулінарний туризм тією чи іншою мірою є складовим елементом усіх турів, але, на відміну від інших видів туризму, знайомство з національною кухнею стає головним мотивом, метою та елементом кулінарної подорожі; просування місцевих господарств і виробників продовольчих товарів є невід’ємною частиною будь-якого кулінарного туру.

Список використаних джерел

1. Антоненко В. Міжнародний туризм як чинник взаємодії та взаємозбагачення культур // Філософські нариси туризму. 2005. С. 223-233.
2. Коркуна О.І., Никига О.В., Підвальна О.Г. Кулінарний туризм як чинник соціально-економічного розвитку територіальних громад // Економічний простір. №155. 2020. С. 40-43.
3. Расулова А. Потенціал ресторанного бізнесу у розвитку гастрономічного туризму України // Економіка і держава. 2015. Вип.5. C.78-83.
4. Саламатіна С.Є. Стан та перспективи розвитку гастрономічного туризму на півдні Одещини // Наукові праці Одеської національної академії харчових технологій. 2014. Вип.46. Т.2. C.325-329.
5. Hall M., Mitchell R. Gastronomic Tourism: Comparing Food and Wine Tourism Experiences // Niche Tourism, Contemporary Issues, Trendsand Cases. 2005. pp.89-100.