Мартинова Н.С.
Вісник Луганського національного університету ім. Т. Шевченка.
Педагогічні науки. 2011. №13(224). Ч.1. С.27-35.

Стратегічні питання розвитку соціального партнерства в сфері туризму та туристичній освіті

В статті визначено основні перешкоди та шляхи їх подолання у стратегічному розвитку соціального партнерства в сфері туризму та туристичній освіті в Україні, спираючись на провідний світовий досвід. Доведено, що визначальну роль у створенні дієвої системи соціального партнерства у вітчизняній сфері туризму й туристичній освіті відіграє держава. Ця роль полягатиме в розробці й реалізації стратегічної концепції розвитку соціального партнерства та підтримки конкретних програм співпраці між його суб’єктами.

Ключові слова: соціальне партнерство, сфера туризму, неперервна туристична освіта.

Вплив процесів інтеграції та глобалізації, що поширюються у світі, все більше відчувається й в Україні, особливо в системі освіти як флагмана суспільних трансформацій. Стратегічно важливим у посиленні позицій нашої держави в світі є активна її участь у спільних міжнародних проектах, програмах співробітництва, зокрема в сфері туризму, однієї з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства. У пошуку ефективних шляхів реформування професійної туристичної освіти, а також створення конкурентоспроможної галузі туризму в Україні є дуже актуальним вивчення теорії і практики управління співробітництвом на всіх рівнях, визначення дієвих механізмів розвитку партнерських зв’язків та реалізація кращих ініціатив. Одним з таких механізмів є соціальне партнерство.

Мета дослідження - проаналізувати стан та перспективи розвитку соціального партнерства в сфері туризму і туристичній освіті в Україні. Завдання:

• розглянути категорію «соціальне партнерство» стосовно професійної освіти в сфері туризму;
• визначити основні перешкоди та шляхи їх подолання у стратегічному розвитку соціального партнерства в сфері туризму та туристичній освіті в Україні, спираючись на провідний світовий досвід.

Зазначимо, що науковці приділяють значну увагу проблемі розвитку соціального партнерства: з погляду соціально-економічних відносин (М. Лукашевич, В. Новіков, Д. Стеченко), як педагогічного явища (В. Кремень, Н. Ничкало), зокрема на рівні: професійно-технічної освіти (І. Гейко, А. Молчанова, В. Радкевич, О. Щербак), вищої освіти (В. Виборнов, В. Виноградов, М. Гайвороноський, О. Морозова, С. Соколова).

Дослідження теоретичних положень соціального партнерства доводить, що сучасна модель соціального партнерства містить широке коло проблем розвитку економіки й соціальної сфери. Соціальне партнерство в освіті виступає як нова форма соціальної взаємодії та складне педагогічне явище. Фундаментом поняття виступає термін «соціальна взаємодія»; синонімічними є також терміни «соціальний діалог», «співробітництво». У нинішній системі освіти соціальне партнерство представлено як один з аспектів державно-суспільного управління освітою. Зазвичай воно стосується реформування трьох складових системи управління: кадрів, фінансів, інформації. Як один з найактуальніших в педагогіці напрямів дослідження соціальне партнерство має власний термінологічний апарат, який розкриває його зміст (принципи, суб’єкти, рівні, форми, моделі).

Ми погоджуємося з думкою дослідників [2, с.62-67], які доводять необхідність поширення соціального партнерства в освіті, як одного зі стратегічних напрямків її розвитку. Це викликано:

• провідною роллю освіти як значущого соціального інституту, одне з завдань якого - випередження розвитку партнерських взаємозв’язків;
• спроможністю науки створювати дієві механізми соціальної інтеграції між суб’єктами партнерства.

В результаті досліджень встановлено, що поширення практики соціального партнерства у вітчизняній професійній освіті більш стрімко відбувається в сфері технічної та інформаційної освіти, і значно повільніше в гуманітарній та економічній, зокрема професійній підготовці майбутніх фахівців сфери туризму.

У попередніх дослідженнях ми довели, що саме вітчизняна індустрія туризму, сукупність її суб’єктів визначають специфіку змісту системи соціального партнерства в сфері туризму та туристичній освіті. Це вимагатиме створення ефективної багатосторонньої структури соціального партнерства. Завдання сучасної вітчизняної науки - допомогти в пошуку ефективних форм розвитку соціального партнерства та визначити дієві форми управління цим важливим для освіти процесом.

На теоретичному рівні проблему становлення, розвитку та поширення практики соціального партнерства в сфері туризму та туристичній освіті досліджують вчені Т. Власова, Р. Голованов, В. Федорченко.

Так, у Росії дослідження в цьому напрямі здійснюється на рівні вивчення системи соціального партнерства як засобу управління професійною освітою та ринком праці в сфері туризму. Також вивчають організаційно-економічні, психолого-педагогічні та інші умови розвитку соціального партнерства в системі туристичної освіти на різних її рівнях.

Серед вітчизняних дослідників ґрунтовними є дослідження вченого В. Федорченка, який розглядає застосування практики соціального партнерства в неперервній туристичній освіті. Вчений порушує проблему управління соціальним партнерством в індустрії туризму на національному, галузевому та інших рівнях як необхідного компоненту професіоналізму сучасної системи підготовки майбутніх фахівців у сфері туризму і, як наслідок, незворотного процесу глобальної трансформації світового суспільства та політичних, економічних, соціальних взаємовідносин між суспільними інституціями, а також створення нових локалізованих форм інтеграції суспільства. Автор підкреслює, що розвиток соціального партнерства в неперервній туристичній освіті й формування вітчизняної галузі туризму як однієї з пріоритетних в економіці України та конкурентоспроможних на світовому ринку, є процесами, що не здійснюватимуться один без одного [9, с.324-357].

Проаналізуємо стан розвитку соціального партнерства в сфері туризму й туристичній освіті в світі та в Україні.

Виходячи з досвіду поширення практики соціального партнерства в розвинутих країнах світу (Великобританія, Ірландія, Швейцарія, Франція, США, Австралія) можна стверджувати, що вона є одним з пріоритетних напрямків державної політики в сфері туризму та має всі ознаки системної діяльності. Узагальнюючи результати досліджень, ми дійшли, на наш погляд, ключових висновків:

У формуванні системи соціального партнерства провідну роль відіграє так звана «соціальна держава». Цей термін передбачає здійснення державою таких функцій, як:

• законодавче та нормотворче забезпечення нормального функціонування соціального партнерства;
• забезпечення високого рівня соціальної відповідальності держави за перерозподіл доходів, фінансових потоків, зокрема й у межах освітніх програм;
• забезпечення тільки координації дій з організації контролю за змістом професійного навчання, створенням освітніх стандартів спільно з представниками професійних та громадських організацій, що діють у сфері туризму.

У практичній реалізації моделей соціального партнерства ключову роль відіграють великі комерційні корпорації в індустрії туризму, які накопичили значний досвід створення професійних шкіл. За ініціативою таких структур об’єднуються цілі комплекси установ та організації, що зв’язані партнерськими зв’язками. Отже, однією з провідних функцій галузевих комерційних корпорацій є створення корпоративних навчальних закладів. Не можна не підкреслити участь невеликих комерційних організацій (туристичних операторів, турагенцій тощо) у функціонуванні професійних шкіл.

Слід підкреслити роль некомерційних професійних та громадських об’єднань у сприянні успішному розвитку та поширенню практики соціального партнерства. Основним призначенням таких організації є контроль за діяльністю та результатами партнерства, зокрема нагляд за освітнім процесом, активна участь у популяризації співробітництва та обміну досвідом.

Отже, відзначимо активну позицію держави та високий рівень ініціативи й відповідальності професійних інституцій, установ формальної та неформальної освіти в формуванні й розвитку системи соціального партнерства в сфері туризму й удосконаленні професійної туристичної освіти.

В Україні поки що не створено дієвої системи соціального партнерства в сфері туризму й туристичної освіті. Виконання державної політики в цьому напрямі забезпечують: Міністерство культури (в Автономній республіці Крим (АРК) - Міністерство курортів і туризму АРК) та підпорядкована йому Державна служба туризму і курортів, а також Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНМС України).

Ми дійшли висновку, що стратегія розвитку соціального партнерства в сфері туризму на національному рівні реалізується шляхом встановлення зв’язків між загальнодержавними, регіональними та місцевими органами влади, а також розвитку міжнародного, єврорегіонального та транскордонного співробітництва.

На посилення ролі держави в системному розвитку туризму та діяльності курортів з одночасним формуванням ефективної моделі державно-приватного партнерства наголошено в деяких законодавчих і нормативних документах, зокрема:

• Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки [1];
• Концепції Державної цільової програми розвитку туризму і курортів на 2011-2015 роки [6].

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1132 створено Науковий центр розвитку туризму з метою наукового забезпечення державної політики в галузі, прогнозування та визначення перспектив його розвитку. Так, фахівці Наукового центру розробили Стратегію сталого розвитку туризму і курортів в Україні; одне з ключових завдань документу - вдосконалення існуючих та впровадження нових ефективних механізмів взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, наукових і освітніх установ сфери туризму в забезпеченні сталого розвитку туризму [3].

Реальною є підтримка держави в реалізації кластерної моделі розвитку співробітництва в сфері туризму (наприклад, українсько-польський досвід поширення прикордонного співробітництва) [7]. Зазначимо, що кластерний рух у провідних країнах світу здійснюється як частина державної політики в сфері туризму та туристичної освіти й постійно нарощується. Наприклад, у Польщі кількість кластерів істотно перевищує кількість аналогічних утворень в Україні.

Реалізація стратегії розвитку соціального партнерства здійснюється на рівні МОНМС України, зокрема шляхом підписання Генеральної угоди з фундаціями роботодавців, зокрема й у сфері туризму [5]. На нарадах та круглих столах, присвячених перспективам розвитку соціального партнерства в освіті обговорюються та декларуються реальні пропозиції, наприклад, забезпечення участі роботодавців в управлінні освітнім процесом через систему наглядових рад, дотації роботодавцям, які забезпечать першим робочим місцем випускників вищих та професійно-технічних закладів.

Ми вважаємо, що значним поштовхом для поширення соціального партнерства в сфері туризму та туристичної освіти є організація та проведення в Україні великих видовищних заходів, таких як: міжнародний музичний конкурс «Євробачення», чемпіонат Європи з футболу Євро-2012, перспективи проведення Зимових Олімпійських ігор у Карпатах. Так, у МОНМС України розробили Галузеву цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу [8], яка передбачує кілька спільних проектів за участю профільних закладів освіти, професійних комерційних, громадських організацій, зокрема з підготовки та підвищення кваліфікації персоналу для обслуговування заходу.

Також, необхідно вказати на участь комерційних підприємств, професійних, громадських організацій, задіяних у сфері туризму в створенні партнерських зв’язків та співробітництві. У попередніх публікаціях ми наголосили на розвитку неформальної системи освіти в сфері туризму та ролі в цьому процесі власне комерційних підприємств (туристичних операторів, турагенств тощо) [4, с.161-170]. Так, стосовно проблеми нашого дослідження, можна навести приклади створення та функціонування певних об’єднань, головною метою яких є навчання та підвищення кваліфікації і власних співробітників, і фахівців інших організацій (корпорація «Спліт» та її навчальний центр, «Школа боевого туризма» при туристичній компанії «Сеть агентств горящих путевок», навчальні центри туристичних операторів «TEZ TOUR», «TURTESS TRAVEL LTD», спеціалізовані консалтингові агенції та тренінгові компанії тощо). Але недосконалим є те, що їхня діяльність обмежена в основному тільки комерційними інтересами та не передбачає налагодження партнерських зв’язків із представниками профільної освіти. Низьким є також рівень державної підтримки таких об’єднань.

Діяльність з розвитку й підтримки партнерських зв’язків та співробітництва в сфері туризму задекларовано в програмах таких професійних та громадських організацій, як, наприклад, Спілка працівників сфери туризму, УкрСоюзТур, Туристична асоціація України (ТАУ), Асоціація лідерів турбізнесу України (АЛТУ), ООО «Крымский Центр Развития Туризма» (КЦРТ), РП «Крымское курортно-туристическое агентство» та деяких інших.

Яскравим прикладом ефективної організації та реалізації співробітництва в сфері туризму та туристичної освіти, відпрацьованого на всіх рівнях, є Школа сільського зеленого туризму, що створена як державний проект (спільно МОНМС України та Державною службою туризму і курортів), зусиллями Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, як неприбуткової професійної організації, на базі Національного університету біоресурсів та природокористування України (кафедра аграрного консалтингу та сервісу) з участю Навчально-наукового Інституту післядипломної освіти з метою навчання фахівців для розвитку зеленого туризму на селі [10].

Виходячи з наведених фактів, ми виявили основні перешкоди в стратегічному розвитку соціального партнерства в сфері туризму й туристичної освіти в Україні та відповідно шляхи їх подолання:

На рівні держави визнано необхідність формування ефективної моделі державно-приватного партнерства, зокрема шляхом взаємодії всіх суб’єктів діяльності в сфері туризму. Але поки що, це лише декларації про наміри. Потребує втілення в життя конкретних ініціатив, програм соціального партнерства державними та регіональними установами. При цьому, роль держави полягатиме в забезпеченні безперервної та ефективної взаємодії різних суб’єктів попиту та пропозиції освіти. Таку функцію може взяти на себе Науковий центр розвитку туризму.

Низький рівень соціальної відповідальності комерційних професійних підприємств, коли діяльність в напрямку створення партнерських зв’язків активно ведеться лише з окремих ініціатив, що приносять прибуток. Крім того, туристичний бізнес на Україні перебуває на такому рівні розвитку, коли ще не сформовані крупні вітчизняні компанії, що мають економічні, організаційні та інші передумови створення на власній базі навчальних установ. Тому практичну реалізацію моделей соціального партнерства можуть взяти на себе профільні навчальні заклади. Підтримувати їхню ініціативу спроможні некомерційні професійні та громадські організації, активно залучаючись до спільної діяльності, спрямованої на вирішення конкретних проблем, що існують у вітчизняній індустрії туризму. Держава може стимулювати формування соціальної відповідальності бізнес-середовища, наприклад, знижуючи податки для тих, хто підтримує освітні установи в тій або іншій формі.

В Україні немає спільних інституцій, які б здійснювали незалежний, постійний контроль за змістом професійного навчання та відповідності професійних стандартів потребам ринку праці в сфері туризму. МОНМС України забезпечує виконання контролюючої функції одноосібно, що не відповідає вимогам ринку та не може забезпечити конкурентоспроможність випускників на вітчизняному ринку праці, тим більше на міжнародному. Тому завдання держави - відпрацювати механізм створення таких об’єднань, взявши на себе координацію діяльності незалежних структур. Крім того, вважаємо, що держава сприятиме регулюванню ринку праці в сфері туризму та формуванню високої якості туристичних послуг, якщо збереже обов’язкові вимоги до кваліфікації працівників при ліцензуванні або сертифікації.

Таким чином, соціальне партнерство в сфері туризму та туристичній освіті розглядається нами як участь різноманітних державних, комерційних, суспільних організацій та підприємств індустрії туризму, зокрема закладів освіти, а також окремих осіб у спільній розробці рішень та збалансованій розподіленій відповідальності.

Одна з головних перешкод у розвитку партнерських зв’язків між суб’єктами туристичної діяльності в Україні полягає в тому, що не створено механізмів, які б допомагали розподілити цю відповідальність. Соціальне партнерство у вітчизняній сфері туризму й туристичній освіті носить декларативний, несистемний характер та здійснюється поки що за окремими ініціативами профільних навчальних закладів без належної підтримки з боку держави та бізнес-середовища; всі суб’єкти соціального партнерства роз’єднані.

Тому, на наш погляд, потребує ґрунтовного дослідження успішний світовий досвід поширення практики соціального партнерства на всіх рівнях та адаптування його до вітчизняних умов з урахуванням національних та регіональних особливостей. У взаємовідносинах в системі соціального партнерства освіта - держава - бізнес-середовище повинна бути визначальною роль держави. На рівні МОНМС України вона полягатиме в розробці й реалізації стратегічної концепції розвитку соціального партнерства та підтримки конкретних програм співпраці між його суб’єктами.

Створення ефективної системи соціального партнерства в сфері туризму й туристичній освіті є показником реальної зацікавленості держави й суспільства в подальшому його розвитку, а також показником реформування професійної туристичної освіти, з метою підвищення прибутковості та конкурентоспроможності вітчизняної індустрії туризму в цілому.

Література

1. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. №583. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/583-2002-п.
2. Зарубин В., Карстанье П., Осипов А. и др. Партнерство в сфере профессионального образования: анализ социальных практик // Высшее образование в России. 2008. №4. С.62-67.
3. Концепція стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні від 02.11.2007 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1088-2008-р.
4. Мартинова Н.С. Розвиток неформальної освіти дорослих у туристичній індустрії України // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. 2010. Вип.2. С.161-170.
5. МОН підпише Генеральну угоду з роботодавцями. URL: https://mon.gov.ua/.
6. Обговорюємо Концепцію Державної програми розвитку туризму / Всеукраїнська Федерація роботодавців в сфері туризму України. URL: http://frtu.org.ua/content/view/2239/117/lang,ukrainian/.
7. Обґрунтування доцільності реалізації кластерної моделі розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва у сфері туризму. URL: http://www.niss.gov.ua/Monitor/october09/11.htm.
8. Українські ВНЗ готуються до ЄВРО-2012. URL: https://mon.gov.ua/.
9. Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму: Монографія. К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. 472 с.
10. Школа сільського зеленого туризму. URL: https://www.greentour.com.ua/.

Мартынова Н.С. Стратегические вопросы развития социального партнерства в сфере туризма и туристическом образовании

В статье определены основные проблемы и пути их преодоления в стратегическом развитии социального партнерства в сфере туризма и туристическом образовании в Украине, опираясь на ведущий мировой опыт. Доказано, что определяющую роль в создании действенной системы социального партнерства в отечественной сфере туризма и туристическом образовании играет государство. Эта роль будет заключаться в разработке и реализации стратегической концепции развития социального партнерства и поддержки конкретных программ сотрудничества между его субъектами.

Ключевые слова: социальное партнерство, сфера туризма, непрерывное туристическое образование.

Martynova N.S. Strategic Questions of Development of Social Partnership in the Field of Tourism and Tourist Education

In the article basic problems and ways of their overcoming are certain in strategic development of social partnership in the field of tourism and tourist education in Ukraine, leaning against leading world experience. It is proved that determining role in creation of the effective system of social partnership the state plays in the domestic sphere of tourism and tourist education. This role will consist in development and realization of strategic conception of development of social partnership and support of the concrete programs of collaboration between his subjects.

Keywords: social partnership, sphere of tourism, continuous tourist education.