Марусей Т.В.
Матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конф.
«Географія та туризм» (м. Харків,
15 січня 2026 р.). Харків: ХНПУ
ім. Г.С. Сковороди, 2026. 438 с. С.276-280

Пріоритети сталого розвитку туризму України в умовах післявоєнного відновлення

Повномасштабна війна завдала значних втрат туристичній галузі України, зруйнувавши інфраструктуру, обмеживши мобільність населення та призупинивши міжнародні туристичні потоки. Водночас післявоєнний період відкриває нові можливості для переосмислення ролі туризму в соціально-економічному розвитку держави. У цьому контексті особливої актуальності набуває концепція сталого розвитку туризму, яка передбачає збалансоване поєднання економічної ефективності, соціальної відповідальності та екологічної безпеки.

сталий розвиток туризму

Концепція сталого розвитку туризму сформувалася на основі загальної теорії сталого розвитку, яка передбачає гармонійне поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів суспільства з метою задоволення потреб нинішнього покоління без загрози для можливостей майбутніх поколінь. У туристичній сфері сталий розвиток означає таку організацію туристичної діяльності, яка забезпечує економічну ефективність, соціальну справедливість та збереження природного і культурного середовища. Сталий розвиток туризму базується на низці фундаментальних принципів, серед яких ключовими є:

  • економічна доцільність - забезпечення стабільного доходу туристичних підприємств і надходжень до бюджетів різних рівнів;
  • соціальна орієнтованість - створення робочих місць, підвищення рівня зайнятості, залучення місцевих громад до туристичної діяльності;
  • екологічна відповідальність - мінімізація негативного впливу туризму на природні екосистеми, раціональне використання природних ресурсів;
  • збереження культурної спадщини - охорона та популяризація історико-культурних об’єктів, підтримка національної ідентичності;
  • інституційна ефективність - наявність прозорої системи управління та стратегічного планування розвитку туризму [1].

Україна володіє значним туристичним потенціалом, зумовленим вигідним географічним положенням, різноманітними природними ресурсами, багатою історико-культурною спадщиною та етнографічною самобутністю регіонів. Водночас розвиток туризму в Україні тривалий час характеризувався нерівномірністю, низьким рівнем інфраструктурного забезпечення та обмеженим впровадженням принципів сталості. Сучасні виклики, зокрема воєнні дії та необхідність післявоєнного відновлення, актуалізували потребу переходу до моделі сталого розвитку туризму. Така модель має враховувати регіональну специфіку, потреби місцевих громад, екологічні обмеження та стратегічні пріоритети держави. В Україні державна політика у сфері туризму має бути спрямована на інтеграцію принципів сталого розвитку у всі етапи планування та управління туристичною діяльністю, а також на гармонізацію національних підходів із міжнародними стандартами. Сталий розвиток туризму здатний стати важливим чинником економічного зростання України, особливо у регіонах з обмеженими альтернативними джерелами доходів. Він сприяє диверсифікації економіки, розвитку малого та середнього бізнесу, зростанню інвестиційної привабливості територій. Крім економічного ефекту, сталий туризм виконує важливу соціальну функцію, сприяючи збереженню культурної спадщини, формуванню позитивного іміджу країни та зміцненню соціальної згуртованості суспільства [3].

Воєнні дії спричинили значні втрати туристичної інфраструктури, особливо в регіонах, що зазнали окупації або активних бойових дій. Було пошкоджено об’єкти розміщення, транспортні вузли, заклади культури, історичні пам’ятки. Крім матеріальних втрат, туризм зазнав репутаційних ризиків на міжнародному ринку. Разом із тим, війна актуалізувала значення внутрішнього туризму, патріотичних маршрутів, меморіального та волонтерського туризму, що може стати основою для формування нових туристичних продуктів у майбутньому.

Основні пріоритети сталого розвитку туризму у післявоєнний період:

  • Відновлення та модернізація туристичної інфраструктури. Першочерговим завданням є відбудова зруйнованих об’єктів туристичної інфраструктури з урахуванням принципів енергоефективності, інклюзивності та екологічної безпеки. Модернізація має базуватися на сучасних стандартах якості та безпеки, що підвищить привабливість туристичних дестинацій.
  • Збереження та популяризація історико-культурної спадщини. Культурна спадщина є важливим ресурсом сталого розвитку туризму. У післявоєнний період пріоритетом має стати відновлення пошкоджених пам’яток, їх цифрова фіксація та інтеграція в туристичні маршрути. Особливу увагу слід приділяти формуванню національної ідентичності та популяризації української культури на міжнародному рівні.
  • Розвиток внутрішнього та регіонального туризму. Внутрішній туризм стане ключовим рушієм відновлення галузі на початковому етапі. Підтримка локальних ініціатив, розвиток сільського, екологічного та етнотуризму сприятиме економічному пожвавленню регіонів і створенню нових робочих місць.
  • Екологізація туристичної діяльності. Сталий розвиток туризму неможливий без дотримання екологічних принципів. Пріоритетними напрямами є розвиток екотуризму, мінімізація негативного впливу на природні ресурси, впровадження «зелених» стандартів у сфері гостинності та транспорту.
  • Цифровізація та інновації. Використання цифрових технологій (онлайн-платформи, віртуальні тури, електронні сервіси) дозволить підвищити доступність туристичних продуктів, покращити маркетинг дестинацій та забезпечити прозорість управління галуззю.
  • Міжнародна співпраця та брендинг України. Залучення міжнародної технічної допомоги, інвестицій і участь у глобальних туристичних ініціативах сприятимуть інтеграції України у світовий туристичний простір. Важливим завданням є формування позитивного туристичного бренду України як безпечної, культурно багатої та відкритої країни [2; 4].

Отже, післявоєнне відновлення туризму України має ґрунтуватися на принципах сталого розвитку, що забезпечить довгострокову конкурентоспроможність галузі та її внесок у соціально-економічний розвиток держави. Реалізація визначених пріоритетів сприятиме не лише відбудові туристичної інфраструктури, а й формуванню якісно нового туристичного простору, орієнтованого на потреби суспільства, збереження довкілля та національної культурної спадщини.

Література

1. Лисюк Т., Семенюк О. Сталий розвиток у сфері туризму і рекреації: інноваційні технології та екологічні підходи // Економіка та суспільство. 2025. Вип.73.
2. Марусей Т.В. Екологічні інновації як пріоритетний напрям сталого розвитку регіонального ринку туристично-рекреаційних послуг // Ефективна економіка. 2025. №6.
3. Осітнянко Д.О., Примак Т.Ю. Впровадження принципів сталого розвитку в туристичній індустрії // Ефективна економіка. 2020. №1.
4. Роїк О. Напрямки сталого розвитку туризму України в умовах післявоєнного відновлення // Економічний простір. 2024. №184. С.58-61.