Матвійчук Л.Ю., Штанько О.Ф.
Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 15-16 травня 2025 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2025. 258 с. C.65-67.

Глокалізація як інструмент сталого розвитку туризму в умовах сучасних глобальних викликів

Сучасні глобальні виклики істотно трансформують індустрію гостинності, вимагаючи нових стратегій адаптації та розвитку. В умовах підвищеної невизначеності набуває актуальності концепція глокалізації, яка поєднує глобальні підходи з локальним контекстом. В індустрії туризму вона розглядається як інструмент забезпечення балансу між збереженням ідентичності місцевих громад і потребами сучасного мандрівника. Термін «глокалізація» означає процес адаптації глобальних ідей та практик до локальних умов із врахуванням культурної, соціальної та економічної специфіки регіону [1]. У туризмі це проявляється в практиках, де глобальні туристичні стандарти поєднуються з унікальними локальними атракціями, етнографічними традиціями, гастрономією, ремеслами, природними ландшафтами. Такий підхід створює умови для розвитку автентичного, сталого і конкурентоспроможного турпродукту.

В умовах війни та посткризового відновлення саме локальні громади здатні найшвидше реагувати на зміни, зберігаючи гнучкість і адаптивність. Завдяки принципам глокалізації громади отримують можливість розвивати туризм на основі власних ресурсів, водночас інтегруючи у свої практики кращі глобальні підходи (наприклад, екотуризм, цифровий маркетинг, краудфандингові моделі підтримки), що сприяє відновленню економічної активності та укріпленню соціального капіталу, самоідентичності та згуртованості в громаді.

Сталий туризм передбачає довгострокове збереження природного середовища, культурної спадщини та соціальної стабільності. Глокалізація в цьому контексті забезпечує інклюзивність шляхом залучення місцевого населення до планування, управління й вигоди від туризму. Глокалізація стимулює розвиток малого та середнього бізнесу, який є стрижнем для сталих туристичних ініціатив. Одним із яскравих прикладів глокалізації в українському туризмі є діяльність громади села Криворівня на Івано-Франківщині, де місцеві жителі активно популяризують гуцульську культуру через фестивалі, майстер-класи, гастрономічні події та екскурсії, адаптовані до сучасних туристичних запитів. На Миколаївщині громади деокупованих сіл співпрацюють із волонтерами і туроператорами для створення «маршрутів пам’яті», де туристичний компонент поєднаний із меморіальною функцією та збором коштів на відбудову. У Волинській області прикладом є розвиток екологічних та культурно-пізнавальних маршрутів на базі Шацького національного природного парку, де місцеві громади долучаються до збереження природної спадщини, паралельно пропонуючи туристам проживання в еко-садибах, риболовлю, дегустацію місцевих продуктів [2]. У місті Луцьк реалізуються ініціативи, що поєднують глобальні тренди із локальною історією та легендами, наприклад інтерактивні екскурсії підземеллями та середньовічними локаціями. Окрім того, громади поблизу історичних локацій започатковують крафтові фестивалі та ремісничі ярмарки, підтримуючи малий бізнес і популяризуючи нематеріальну культурну спадщину краю.

Таким чином, глокалізація може стати каталізатором розвитку сталого туризму та відновлення України у її євроінтеграційному розвитку, шляхом поєднання глобальних стандартів і цінностей із локальними особливостями, що дає змогу громадам зберігати свою культурну ідентичність та використовувати її як ресурс для соціально-економічного відновлення. Саме через локальні ініціативи, засновані на принципах глокалізації, можливо сформувати конкурентоспроможну, соціально відповідальну та стійку туристичну інфраструктуру.

Список використаних джерел

1. Долгова К. Глокалізація туристичного простору як інноваційний підхід розвитку туризму в світі та Україні // Grail of Science. 2022. №12-13. С.768-774.
2. Матвійчук Л.Ю., Лепкий М.І., Жадько О.А. Інтеграційні процеси суб’єктів індустрії гостинності України в сучасних умовах // Товарознавчий вісник. 2023. Вип.1(16). С.255-262.