Миронов Ю.Б.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Теорія, практика та інновації розвитку
туристичної і готельно-ресторанної індустрії»
(м. Умань, 27 травня 2026 р.)
Умань: УНУ, 2026. 313 с. С.230-233.

Системно-інноваційний підхід до управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях

Побудова конкурентоспроможної соціально-економічної системи туризму на природоохоронних територіях вимагає активізації управлінської діяльності на засадах інноваційності. Інтенсифікація євроінтеграційних процесів зумовлює зміну орієнтирів розвитку туристичної галузі, а необхідність подолання нагромаджених кризових тенденцій потребує запровадження системного підходу до управлінських процесів у сфері туризму та перегляду існуючої й формування нової системної парадигми управління на засадах сталого розвитку.

сталий розвиток туризму на природоохоронних територіях

Сучасна фаза розвитку управління туризмом на природоохоронних територіях характеризується формалізацією управлінських функцій організування, узгодження, регулювання та контролювання всіх процесів господарської діяльності туристичних підприємств. Підставою для докорінної зміни парадигми управління є стрімке поширення інформаційних технологій, яке дозволяє прагматично організувати нові напрями управління в туристичній галузі.

Функціонування суб’єктів туристичної діяльності на природоохоронних територіях характеризується складністю функціональних зв’язків із зовнішнім середовищем, що збільшує ризики виникнення кризових явищ унаслідок можливої зміни форм власності, підпорядкування або організаційно-правового статусу. Це потребує додаткової управлінської гнучкості для своєчасного коригування орієнтирів розвитку туристичної діяльності у відповідь на зміни умов функціонування. Запровадження інноваційних технологій стратегічного управління формує низку кадрових проблем, пов’язаних із формуванням нового покоління інноваційних менеджерів як рушіїв реалізації потенціалу туристичного підприємства.

Інноваційний підхід до управління туризмом на природоохоронних територіях характеризується постійним зростанням функціонального навантаження на менеджерів, ускладненням алгоритмів функціонування та збільшенням обсягів інформаційних процесів, що забезпечує реактивність відклику на швидкозмінні ситуації на ринку. Загальна модель інноваційної парадигми управління сталим розвитком туризму інтегрує внутрішні та зовнішні взаємозв’язки, підпорядковуючи діяльність підприємства закономірностям самозбереження, синергії, інформативності та гармонізації. Така модель зумовлює переорієнтацію управлінських зусиль менеджменту суб’єкта туристичної діяльності у бік структурної трансформації власної організаційної побудови для:

  • обґрунтованого визначення змін у складі основних управлінських функцій і допоміжних компонент системи управління;
  • прийняття дієвих управлінських рішень щодо територіального розміщення туристичних об’єктів у межах природоохоронних територій або розширення напрямів туристичної діяльності;
  • обрання ефективних моделей взаємодії з зовнішнім середовищем;
  • налагодження стійких комунікаційних каналів із використанням здобутків цифровізації;
  • забезпечення стійкості всіх управлінських процесів [2].

Реалізація ідеї сталого розвитку туризму потребує залучення та широкої співпраці багатьох суб’єктів, що дає можливість проводити обмін інноваційними ідеями, запобігаючи конфліктам конкурентності. Успіх у впровадженні відповідального туризму залежить насамперед від розуміння і підтримання природозахисних дій із боку місцевих громад, а залучення органів місцевого самоврядування, громадських організацій і представників різних видів діяльності дозволяє формувати нові конкурентоспроможні туристичні пропозиції. Захист і забезпечення ощадливого використання природних ресурсів стає правовою базою управління розвитком туризму на природоохоронних територіях, що реалізується стратегічними планами суб’єктів економічної діяльності та проактивним регулюванням із боку органів державної влади і місцевого самоврядування.

Процеси управління сталим розвитком є пошуком компромісів між задоволенням туристичного попиту, збереженням середовища і соціально-економічною життєздатністю приймаючих громад. Механізми громадського обговорення щодо рішень у сфері охорони довкілля в Україні юридично визначено ще у 2003 році [3] як категорію конституційного права українців і форму вияву їх суспільних інтересів. У 2017 році Кабмін України визначив громадські слухання обов’язковим елементом оцінювання впливу планованої діяльності на довкілля [4], які у період воєнного стану проводяться у режимі відео конференції. Переваги організації громадських обговорень лежать у площині легітимізації туристичного використання природних ресурсів, створення ефективного підґрунтя для подальшої співпраці зі стейкхолдерами та органами влади, а також залучення волонтерів до природозахисних функцій туризму.

Важливим фактором інноваційної трансформації є необхідність врахування інших соціально-економічних функцій регіону для розвитку туризму в гармонії з традиційними пріоритетами. Виникає необхідність досягнення симбіозу туризму з місцевою економікою, що передбачає включення до туристичних продуктів елементів місцевої етнографічної культури та регіональних промислів. Особливою рисою інноваційних підходів є органічне поєднання в межах туристичної пропозиції промоційної активності із захистом автентичних культурних цінностей, зокрема елементів народної архітектури, культурних традицій, місцевих промислів.

Програми моніторингу в управлінні туризмом тісно пов’язані з розробленням і використанням технологічних інновацій у межах концепцій smart-туризму і smart-дестинацій. Smart-туризм визначає отримання конкурентних переваг за рахунок використання інтелектуальних технологій, Інтернету речей (IoT), хмарних обчислень тощо, які утворюють цифрові екосистеми, пов’язані зі сталим розвитком туристичних напрямів у довгостроковій перспективі.

Прикладом реального запровадження таких технологій в Україні став курорт «Буковель», який у 2024 р. оголосив про створення першої у нашій країні сталої туристичної дестинації, сертифікованої за міжнародними протоколами за показниками управління, соціальної відповідальності та збереження природних і культурних цінностей місцевих громад [1]. У межах програми «Bukovel Better» адміністрація комплексу оснащує території датчиками та здійснює глибокий аналіз впливу туристичної діяльності на довкілля.

Відсутність загальноприйнятих методик оцінювання ефективності управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях є дестимулюючим фактором для його становлення в Україні. Ситуацію погіршує несистемність статистичних спостережень, що не дозволяє об’єктивно оцінювати результативність управлінських впливів і посилює тінізацію бізнесу. Наприклад, неможливо достеменно визначити кількість туристів, які відвідують природоохоронні території в Україні, - можна лише аналізувати опосередковану інформацію, зокрема, дані операторів мобільного зв’язку.

Таким чином, упровадження інновацій в управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях є необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності галузі, що базується на системному підході, цифровізації й інтеграції інтересів стейкхолдерів. Водночас ефективність таких трансформацій залежить від удосконалення методичного забезпечення оцінювання, розвитку кадрового потенціалу та налагодження партнерської взаємодії між державою, бізнесом і місцевими громадами.

Бібліографічний список

1. Бондар Г. Буковель робить крок у майбутнє. URL: https://www.unian.ua/tourism/news/bukovel-robit-krok-u-maybutnye-vidteper-ce-turistichna-destinaciya-12834972.html.
2. Миронов Ю.Б. Інноваційна парадигма управління сталим розвитком туризму на природоохоронних територіях // Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі. 2025. №12. С.49-56.
3. Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18.12.2003 р. №168. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0155-04.
4. Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 р. №989 в ред. від 11.09.2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/989-2017-п.