Осінська О.Б.
Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(Львів-Ужгород-Михайлівці, 20-23 жовтня
2026 р.). Львів: ЛТЕУ, 2026. 214 с. С.23-26.
Особливості функціонування туристичної сфери України в умовах повномасштабної війни
Повномасштабна війна зумовила суттєві структурні зміни у функціонуванні туристичної сфери України, вплинувши на просторову організацію туристичних потоків, мотивацію споживачів, платоспроможний попит та можливості підприємств надавати послуги. Туризм як особливо чутлива до кризових явищ сфера економіки потребує переосмислення традиційних підходів до організації діяльності та формування адаптивних моделей розвитку. За таких умов особливого значення набуває поєднання безпеки подорожей, економічної стійкості суб’єктів господарювання та збереження соціокультурних функцій туризму.
Однією з визначальних тенденцій стала зміна пріоритетів споживачів: безпека поступово витіснила традиційні мотиви відпочинку, пізнання та розваг як головний критерій вибору подорожі. Під час планування поїздок враховуються відносна стабільність території, наявність укриттів, доступність медичної допомоги, стан транспортного сполучення та можливість оперативного реагування на загрози. Внаслідок цього туристичний попит набув ситуативного й ризикоорієнтованого характеру, а перевага дедалі частіше надається знайомим і географічно близьким дестинаціям.
Змінилася й просторова структура туристичної активності. Різке скорочення міжнародних туристичних потоків супроводжується переорієнтацією на внутрішній туризм у відносно безпечних регіонах. Така концентрація посилює територіальні диспропорції: окремі громади стикаються з перевантаженням інфраструктури, тоді як території, що зазнали безпосереднього впливу бойових дій, втрачають туристичну привабливість. Водночас внутрішні подорожі набувають додаткових функцій, пов’язаних із психологічним відновленням, соціальною адаптацією та підтримкою міжрегіональних зв’язків.
Характерною ознакою сучасного попиту є скорочення тривалості подорожей до одного чи кількох днів, зростання цінової чутливості та поширення індивідуалізованих форматів відпочинку. Споживачі обирають бюджетні засоби розміщення, гнучкі умови бронювання, невеликі групи та маршрути, які можна швидко змінити. Посилюється інтерес до сільського, зеленого, екологічного, лікувально-реабілітаційного, меморіального й волонтерського туризму. Це свідчить про розширення соціального та відновлювального значення туристичних послуг.
Безпекові виклики мають багаторівневий характер:
- для туристів вони проявляються у загрозах життю та здоров’ю, обмеженні мобільності й інформаційній невизначеності;
- для підприємств - у втраті платоспроможного попиту, кадрового потенціалу та інвестиційних можливостей;
- місцеві громади зазнають інфраструктурного навантаження, фінансових обмежень і ризиків нераціонального використання природних ресурсів;
- на загальнодержавному рівні наслідками є скорочення бюджетних і валютних надходжень, зайнятості та інвестиційної привабливості туристичної індустрії.
Відповіддю на зазначені виклики має стати запровадження нових моделей туристичної пропозиції. Насамперед ідеться про гнучкі короткострокові маршрути тривалістю один-три дні, які можна коригувати відповідно до безпекової ситуації. Важливе місце посідають індивідуальні та малогрупові тури, що забезпечують вищий рівень контролю над організацією поїздки. Регіонально адаптовані туристичні продукти мають враховувати доступність інфраструктури, ресурси територіальних громад та необхідність збалансованого розподілу туристичних потоків.
Перспективними є також екологічно та соціально орієнтовані програми, які поєднують рекреацію з культурно-освітніми, природоохоронними й волонтерськими ініціативами. Їх реалізація сприяє підтримці місцевої економіки, збереженню природної та культурної спадщини, зміцненню соціальної згуртованості. Важливим інструментом адаптації виступають цифрові сервіси бронювання, навігації та оперативного інформування, що підвищують прозорість умов подорожі й забезпечують швидке реагування на зміни зовнішнього середовища.
Забезпечення стійкості туристичної сфери потребує узгоджених дій бізнесу, територіальних громад і державних інституцій. Підприємствам доцільно впроваджувати гнучке ціноутворення, безпечні формати обслуговування та партнерські механізми підтримки. Для громад пріоритетами є управління туристичними потоками, збереження ресурсного потенціалу й підтримка якості інфраструктури. Державна політика має передбачати фінансові, інвестиційні та регуляторні інструменти підтримки галузі з урахуванням регіональних особливостей і поточних ризиків.
Отже, адаптація туристичної сфери України до умов повномасштабної війни передбачає системне поєднання безпекових, економічних, соціальних та культурних чинників. Розвиток короткострокових маршрутів, персоналізованих туристичних продуктів, регіональних ініціатив і цифрових сервісів сприятиме збереженню функціональної спроможності туристичного бізнесу, підтримці місцевих громад та створенню передумов для післявоєнного відновлення. Подальшого обґрунтування потребують обсяги й джерела ресурсного забезпечення державної політики стимулювання туристичної індустрії.
