Понтус О.В.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Теорія, практика та інновації розвитку
туристичної і готельно-ресторанної індустрії»
(м. Умань, 27 травня 2026 р.)
Умань: УНУ, 2026. 313 с. С.245-246.

Сільський зелений туризм як інструмент сталого розвитку сільських територій України

Сучасний розвиток сільських територій України потребує ефективних інструментів диверсифікації економіки, підвищення рівня зайнятості населення та збереження культурної спадщини. Одним із таких інструментів виступає сільський зелений туризм, який поєднує економічні, соціальні та екологічні функції й формує передумови сталого розвитку територіальних громад.

Сільський зелений туризм являє собою вид туристичної діяльності, що здійснюється у сільській місцевості та передбачає проживання туристів в агрооселях із використанням місцевих природних, культурних і господарських ресурсів. Його характерною особливістю є те, що послуги надаються безпосередньо сільськими домогосподарствами, які, окрім розміщення, пропонують харчування, організацію дозвілля, знайомство з народними традиціями та участь у сільськогосподарських процесах.

В Україні сільський зелений туризм є відносно новим явищем, активний розвиток якого розпочався на початку ХХІ ст. Попри позитивну динаміку, рівень його розвитку залишається недостатнім, що підтверджується обмеженою кількістю сертифікованих агроосель. Регіональний розвиток є нерівномірним: найбільша концентрація туристичних садиб спостерігається у Закарпатській, Київській та Дніпропетровській областях, що зумовлено сприятливими природно-ресурсними умовами та більш активним використанням туристичного потенціалу.

Економічне значення сільського зеленого туризму полягає у формуванні додаткових джерел доходів для сільського населення, особливо для особистих селянських і фермерських господарств. Його розвиток сприяє підвищенню фінансової самостійності територіальних громад та створює мультиплікативний ефект, стимулюючи розвиток суміжних галузей, зокрема сільського господарства, транспорту, торгівлі, сфери послуг і народних промислів.

Водночас соціальний ефект проявляється у зниженні рівня безробіття, збереженні трудового потенціалу сільських територій, активізації підприємницької діяльності та формуванні локальної ідентичності.

Особливого значення набуває залучення молоді до розвитку туристичної діяльності, що сприяє уповільненню міграційних процесів [1] .

Важливою складовою є культурно-освітній вплив сільського зеленого туризму, оскільки підготовка до прийому туристів стимулює місцеве населення до підвищення рівня обслуговування, удосконалення побутових навичок, дотримання санітарно-гігієнічних стандартів та збереження традицій. Безпосереднє спілкування з туристами сприяє розширенню світогляду мешканців сільських територій та формуванню їх комунікативних компетенцій як важливої складової людського капіталу.

Незважаючи на значний потенціал, розвиток сільського зеленого туризму в Україні стримується низкою чинників, серед яких недостатній рівень інфраструктури, обмежений доступ до фінансових ресурсів, слабке маркетингове просування туристичного продукту, недостатня професійна підготовка кадрів, а також відсутність чіткої законодавчої бази. Врегулювання цієї сфери на державному рівні, зокрема шляхом прийняття спеціалізованого закону, є важливим кроком для створення сприятливих умов функціонування галузі.

Таким чином, сільський зелений туризм виступає стратегічно важливим чинником розвитку сільських територій України, що забезпечує економічне зростання, соціальну стабільність та збереження культурної спадщини. Його подальший розвиток потребує системної державної підтримки, активізації місцевих ініціатив, інвестицій у розвиток інфраструктури та впровадження ефективних механізмів просування туристичних послуг.

Бібліографічний список

1. Тищук І. Сільський зелений туризм як інструмент розвитку громад // Економіка та суспільство. 2026. Вип.84.
2. Спілка сільського зеленого туризму в Україні. URL: https://greentour.com.ua/spilka-szt-uk/.