Скляр Г.П., Климова Л.І.
Матеріали методологічного міждисциплінарного
семінару «Креативна особистість і модернізація
туризму» (м. Полтава, 3 грудня 2024 р.)
Полтава: ПУЕТ, 2024. 135 с. С.74-77.

Трансдисциплінарність та постнекласична наукова раціональність у туризмознавстві

Практичність теоретичних знань є загальновизнаним феноменом, що спонукає дослідників до проведення теоретичного аналізу, обґрунтування концептуальних положень та формування нового прикладного знання. Історики науки виділяють класичний, некласичний та постнекласичний етапи розвитку наукової раціональності. З конкретно-історичного погляду сучасним дослідникам одночасно доступні зразки класичної, некласичної і постнекласичної науки. Творчий потенціал сучасних креативних науковців дозволяє активно досліджувати складні людинорозмірні комплекси, зокрема комплекс туризму [4; 5]. Для проведення таких досліджень, отримання нового знання, доцільно, на наш погляд, використовувати трансдисциплінарний підхід. На думку Г.П. Скляра та А.Є. Кобобел, трансдисциплінарний підхід є відображенням розвитку методологічних засад постнекласичної науки, процесів пізнання внутрішнього світу людини, взаємодії філософії, науки, богослов’я (теології), культури, духовності, релігії, суспільства, освіти [3].

На перший погляд, об’єктом туризмознавчих досліджень у постнекласичній парадигмі є людина, що подорожує. Українські науковці О. Бордун та П. Романів характеризують туризмознавство як систему «знань про туризм і туриста» [1, с.60]. В структурі туризмознавства автори виокремили туризмологію, що «розробляє метанаукові основи туризму». Основними напрямами туризмознавства О. Бордун і П. Романів вважають філософію туризму, географію туризму, культурологію туризму, історію туризму, праксеологію туризму, педагогіку туризму [1, с.63]. Акцентуємо увагу на розмежуванні туризмології і власне туризмознавства. При цьому, відмічають Т.Г. Сокол і Т.П. Усатенко, у форматі туризмології реалізуються «ідеї філософського підходу», а туризмознавство дістало розвитку у науковій парадигмі дослідження туризму [6, с.436]. З погляду постнекласичної наукової раціональності туризм, на думку Т.Г. Сокол і Т.П. Усатенко, це «здатність Людини сприймати простір, його долати (фізично шляхами переміщення) як механізм внутрішньої потреби, здійснення, інтерес до подолання простору, що спонукає вироблення інтересу до мандрівок, подорожей, навіть космічних» [6, с.447].

На наш погляд, міра пізнання Природи і Культури особистістю в туризмі адекватна її довершеній духовно-біо-соціальній природі, яка творчо виходить за межі індивідуума - людини фізичної. Творчість рефлектує духовну компоненту особистості. Розкриття творчої іпостасі у ціннісно-смисловому універсумі буття відбувається в цілісному процесі господарствотворення цілісної людини. Констатуємо, що для цілісної людини адекватними є цілісний характер діяльності. У цьому контексті, актуальною на наш погляд, є методологічна проблема синтезу двох гілок туристичної науки - теоретичної та прикладної економіко-орієнтованої. Результати нашого дослідження дозволяють дійти висновку щодо переважного застосування сучасними науковцями моделі людини економічної. При цьому бізнес-модель туризму й рекреації цілеорієнтована на отримання прибутку. На наш погляд, у форматі постнекласичної прикладної туристичної науки про людину слід говорити про туристську активність людини, що подорожує, етичний рух особистості на полі добра і зла, її мандрівку в соціальній реальності. Одночасно слід відмітити туристичну діяльність людини - підприємця, що забезпечує життєдіяльність людини-туриста, що покинула місце проживання та подорожує з некомерційною метою до туристської дестинації, споживає туристичний продукт, отримує нові позитивні враження та формує власний досвід. Відбуваються процеси самореалізації людини-туриста і людини підприємця. Людина-турист пізнає - споживає - привласнює оточуючий світ, розширює життєвий простір особистості. При цьому дістають розвитку відносини духовної власності особистості. Підприємець виявляє інтереси і забезпечує потреби туриста, формує в значній мірі попит на туризм та пропонує адекватну пропозицію. У процесі самореалізації підприємця розвиваються відносини приватної власності, створюються відповідні організаційно-правові форми підприємницької діяльності, що регулюються державою. Підприємці також створюють інституції громадянського суспільства, дістають розвитку відносини соціально відповідального туристичного бізнесу, соціального партнерства. Механізм партнерства в туризмі є, на наш погляд, сукупністю заходів для задоволення на засадах етики духовних, соціальних і біологічних потреб особистостей у туристичному продукті, що проявляється у формуванні сфери господарських зв’язків на ринку туристичних послуг і товарів [2, с.52]. Цілісна діяльність цілісної людини в туризмі створює сферу туристичного господарства, в якій власне економіка забезпечує умови самореалізації людини в туризмі, є підсистемою управління туристичним господарством.

У цьому контексті дискусійним питанням є просування ідеї «віртуального» туризму, «подорожей» у соціальних мережах тощо. Критерієм справжності туризму є, на наш погляд, цілісність особистості та адекватного їй характеру цілісної туристичної діяльності.

Список використаних джерел

1. Бордун О., Романів П. Системна класифікація туризмознавства: наукові традиції та сучасні виклики // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2019. Вип.53. С.59-69.
2. Скляр Г.П. Генезис постнекласичного прикладного туристичного знання: онтологічні виклики практичного розуму // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». 2018. №1. С.49-55.
3. Скляр Г.П., Кобобел А.Є. Дозвіллєво-туристична діяльність: трансдисциплінарний погляд // Туризм і гостинність: стан, проблеми, перспективи: Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Черкаси, 16 травня 2024 р.). Черкаси: Вид-ць Юлія Чабаненко, 2024. С.54-57.
4. Скляр Г.П., Логвин М.М., Логвин Д.М., Черкаська А.В., Наріжняк К.С. Культура та підприємництво у туризмознавстві: трансдисциплінарний підхід // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2024. Вип.3(113). С.37-42.
5. Скляр Г.П. Особистість і благо туризму: постнекласичні студії // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». 2017. №5(84). С.160-166.
6. Сокол Т.Г., Усатенко Т.П. Туризмознавство у професійній підготовці фахівців // Перспективи розвитку туризму в Україні та світі: управління, технології, моделі: колективна монографія. 7-е вид. Луцьк: ВІП Луцького НТУ, 2021. С.436-447.