Юрків О.М.
Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 15-16 травня 2025 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2025. 258 с. C.91-93.

Формування туристично-рекреаційного кластера як інструмент сталого розвитку регіону

Ефективне формування регіональних туристично-рекреаційних кластерів ґрунтується на науково обґрунтованій туристично-рекреаційній політиці, стратегічному плануванні та розробці гнучких механізмів управління соціально-економічним розвитком регіону. Такі кластери функціонують як відкриті економіко-виробничі системи з просторовою прив’язкою до ресурсного потенціалу території. Їх створення потребує вертикальної й горизонтальної інтеграції та кооперації між усіма учасниками, зокрема туристичними підприємствами, інфраструктурними об’єктами, інституціями сфери послуг і регіонального розвитку.

Ключовим структурним компонентом кластера виступає ядро, що складається з суб’єктів туристично-рекреаційної діяльності, які безпосередньо створюють і реалізують туристичний продукт. Додаткові елементи включають обслуговуючу та транспортно-логістичну інфраструктуру, атрактивні об’єкти (природні, культурні, лікувальні), а також інститути управління і регіонального брендингу. Функціонування туристично-рекреаційного кластера спрямоване на підвищення конкурентоспроможності території як туристичної дестинації шляхом досягнення синергетичного ефекту, диверсифікації послуг, залучення інвестицій, впровадження інновацій і розширення міжсекторальної взаємодії.

Розвиток туристично-рекреаційних кластерів повинен здійснюватися на основі комплексного системного підходу з урахуванням регіональних особливостей, динаміки ринку й доступності ресурсів. Найбільш стійкими є кластери, що формуються ініціативами «знизу», однак в українському контексті виправданим є також залучення органів державної влади та місцевого самоврядування регіону до їхнього створення [1].

Етапи формування кластерів включають:

• ініціацію;
• створення керуючої структури;
• розробку стратегії;
• поточне управління;
• моніторинг і забезпечення самоорганізації.

Попри потенціал розвитку, кластеризація стикається з рядом бар’єрів:

• слабка інфраструктура;
• низький рівень послуг;
• відсутність бренду та ефективного просування на ринку.

Подолання цих перешкод створює умови для посилення туристичного потенціалу регіону й сталого економічного зростання.

Розвиток туристично-рекреаційних кластерів є важливою складовою забезпечення сталого соціально-економічного зростання регіонів, оскільки саме кластерна модель здатна забезпечити ефективну взаємодію між усіма учасниками туристичної системи, підвищити конкурентоспроможність туристичної дестинації та активізувати інвестиційну й інноваційну діяльність. Ключову роль у формуванні таких кластерів відіграє наявність продуманої регіональної політики, яка має бути орієнтована на інтеграцію ресурсного потенціалу, розвиток інфраструктури, брендування територій і вдосконалення механізмів управління.

Не менш важливим є посилення ролі органів державної влади та місцевого самоврядування у процесах кластеризації через створення стимулюючого середовища, нормативно-правове закріплення кластерної політики, підтримку партнерств та сприяння розвитку об’єктів туристичної і транспортної інфраструктури. Окрему увагу слід приділяти підвищенню якості туристичних послуг, розвитку людського капіталу й удосконаленню інформаційного супроводу кластерних ініціатив.

У підсумку, кластерна модель має стати не лише інструментом просторової організації туристично-рекреаційної діяльності, а й каталізатором соціально-економічної трансформації регіонів, здатним формувати синергетичний ефект і сприяти довгостроковій конкурентоспроможності територій як на національному, так і на міжнародному туристичному ринку.

Список використаних джерел

1. Конкурентоспроможність туристично-рекреаційної сфери Карпатського регіону України: міжрегіональний вимір: монографія / за ред. В.С. Кравціва. Львів: Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України, Львів, 2024. 245 с.