Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

< назад | зміст | вперед >>>

Скибінський С.В., Іванова Л.О., Моргун О.Ф.
Маркетинг готельних послуг

2. СУЧАСНИЙ СТАН ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ БІЗНЕСУ У ЦІЙ СФЕРІ

2.4. Регіональний аспект оцінки перспективності готельного бізнесу

Внаслідок впливу численних факторів на ринку готельних послуг Нлалася ситуація, за якої співвідношення попиту і пропозиції в різних Вістах України є різним. На відміну від товарів і багатьох інших послуг Пропозицію готельних послуг неможливо оперативно перенести з одного Кіста в інше. Сформована різниця між кон'юнктурою ринку готельних послуг в різних містах і реї іонах є досить сталою, тому вона повинна бути об'єктом маркетингових досліджень, основна мета яких - раціонально поділити в розрізі міст і регіонів зусилля щодо подальшого розвитку Котельної справи.

Об'єктом дослідження були обрані 64 міста України, що мають 80 і більше тисяч жителів (додаток 1). Три міста з цієї сукупності (Ялта, Феодосія, Євпаторія) є вираженими курортами, які розглядалися окремо і при Кагальному групуванні не приймалися до уваги. Розподіл міст за кількістю «вселення дозволив виявити певні залежності, що допомагають узагальнити тенденції розвитку готельного господарства (додаток 2).

Як видно з табл. 2.19, зі збільшенням кількості жителів в населених Кіунктах здебільшого зростає і середня кількість місць у готелях в розрахунку на 1000 жителів. У більші міста частіше приїжджають іноземці, відповідно збільшується частка місць для іноземців, а це означає, що і загалом створюються більш комфортабельні умови проживання.

Концентрація в великих містах сучасних готелів призводить до збільшення показників середньої площі номера і середньої площі в розрахунку на одне місце (табл. 2.19, рис. 2.13). Про краще матеріально-технічне забезпечення готелів великих міст свідчить також показник балансової вартості основних фондів у розрахунку на одне місце: в групі міст з чисельністю населення 500 тис і більше він вдвічі вищий, ніж у містах з населенням до 200 тис. Характерно, що великі міста не тільки користуються раніше створеною кращою матеріальною базою готелів, але і докладають більше зусиль для її підтримання в належному стані: питома вага витрат на капітальний ремонт у загальній сумі витрат у готельному господарстві міст, що мають чисельність населення від 500 тис. і більше становив 8%, а в менших містах - 2-3%.

Таблиця 2.19

Залежність економічних показників готелів міст України від кількості жителів
Показник Групи міст за чисельністю жителів, тис. осіб
80-199 200-499 500 і більше
Кількість міст, одиниць 29 22 10
Середня кількість місць у Готелях у розрахунку на 1000 жителів, одиниць 2,80 3,66 3,90
Частка місць для іноземців, % 14 15 26
Середня площа:      
- номера, м2 15,3 16,0 17,7
- у розрахунку на одне місце, м2 8,1 8,3 8,7
Частка витрат на капітальний ремонт у загальній сумі витрат, % 3 2 8
Вартість основних фондів у розрахунку на одне місце, грн. 1187 1192   2395
Кількість працівників в розрахунку на:      
- одне місце, осіб 0,22 0,26 0 28
- тисячу наданих ліжко-діб, осіб 2,49 2,34 1,85
Доходи від послуг у розрахунку на одне місце, грн. 24 55 81
Різниця в тарифах для іноземців у розрахунку на одну ліжко-добу, грн. 3 3 19


Рис. 2.13. Середня площа готельного номера в містах з різною чисельністю населення

Нами були проаналізовані залежності стосовно відносних показників чисельності працівників (табл. 2.19, рис. 2.14). Зі збільшенням чисельності населення міст кількість працівників готелів в розрахунку на одне готельне місце зростає, а в розрахунку на 1000 (на рис. 2.14 - в розрахунку на 100) наданих ліжко-діб - зменшується. Перша тенденція свідчить про кращий рівень обслуговування, а друга - про вищу продуктивність праці в готелях великих міст.


Рис. 2.14. Забезпеченість готелів персоналом у містах з різною чисельністю населення

Чітко прослідковується тенденція збільшення рівня завантаженості готелів зі зростанням чисельності населення міст (рис. 2.15). Цю тенденцію вдалося зафіксувати при поділі всієї сукупності міст не на три, а навіть на п'ять груп, тобто в більших містах, незважаючи на їх кращу забезпеченість готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів, спостерігається і вища завантаженість.


Рис. 2.15. Рівень завантаженості готелів у містах з різною чисельністю населення

Кращі умови діяльності готелів великих міст зумовлюють як генеральну тенденцію підвищення відносних показників прибутковості (табл. 2.20). Але це підвищення вдається побачити, лише якщо розглянути три середніх групи (100-499 тис. жителів) як одну. В межах цих трьох груп спостерігається зворотна тенденція, і формулювати певні чіткі тлумачення важко. Зі збільшенням чисельності населення міст зростають доходи (в розрахунку на одне місце), що їх отримують готелі за надання додаткових послуг, а також додаткові доходи, пов'язані з підвищеною оплатою місць іноземними громадянами (табл. 2.19).

Таблиця 2.20

Залежність відносних показників прибутковості готелів від кількості жителів міст України
Група міст за чисельністю населення, тис. жителів Кількість міст у групі, одиниць Прибуток в розрахунку на:
одне місце, грн одного працівника, грн одиницю витрат, % одиницю вартості основних фондів, %
80-99 13 6 29 2 0
100-199 16 269 1179 52 25
200-299 11 207 805 37 15
300-499 11 113 442 19 11
500 і більше 10 982 3537 94 41

Працівники готелів більших міст отримують у середньому вищу заробітну плату - ця тенденція дуже чітка (рис. 2.16) і також свідчить про кращий фінансовий стан готелів великих міст.


Рис. 2.16. Середньомісячна заробітна плата працівників готелів у містах з різною чисельністю населення

Аналіз показників готелів курортних міст дозволив виявити специфіку їх діяльності порівняно з готельним господарством України загалом. У готелях міег-курортів втричі менша частка площі здається в оренду (4% порівняно з 12%). Це зрозуміло, адже міста-курорти за чисельністю постійних жителів є невеликими, і фірм, що бажають взяти площі готельного типу в оренду, менше. Тим більше, що в курортних містах значно більша щільність готелів: кількість місць у готелях в розрахунку на 1000 жителів - 22,6 порівняно з 3,9 в Україні. Рівень завантаженості курортних готелів має різко виражену сезонність, в середньому ж за рік він виявився навіть нижчим, ніж у містах України -загалом (32 і 35%).

У готелях курортних міст значно вища частка місць, передбачених для поселення іноземних громадян (52% порівняно з 24% в містах України загалом), втричі більшим у розрахунку на одну надану іноземним громадянам ліжко-добу є додатковий дохід, що отримується в результаті поселення громадян інших держав порівняно з розміщенням на тих же місцях громадян України. В курортних готелях майже вдвічі вищими є доходи від додаткових послуг порівняно з основними доходами від надання місць для проживання (відповідно 11 і 6%) - це показник значно вищого від середнього рівня обслуговування клієнтів.

На 42% вищою порівняно з готелями України загалом є зарплата працівників готелів курортних міст. Помітно вищими (в середньому на 20-25%) є показники прибутковості курортних готелів.

Особливістю готелів міст-курортів є вдвічі нижчий рівень забезпеченості основними фондами в розрахунку на одне місце (870 грн порівняно -з 1790 грн в середньому по всіх містах України) - привабливість курортної місцевості дозволяє розраховувати на те, що гості не будуть дуже прискіпливо оцінювати рівень матеріально-технічного оснащення готелів. Очевидно, що ця особливість курортних готелів збережеться і в перспективі, адже, наприклад, частка витрат на капітальний ремонт у всіх поточних витратах у готелях курортних міст втричі менша, ніж у містах України загалом (відповідно 2 і 6%).

У процесі дослідження показників діяльності готелів в окремих містах України аналізувалася залежність цих показників від рівня забезпеченості міст готельними послугами, тобто від кількості готельних місць у розрахунку на 1000 жителів (додаток 3). Встановлення наявності чи відсутності такої залежності має велике практичне значення, оскільки допомагає відповісти на питання про те, в яких містах розвиток готельної справи ж більш необхідним, перспективним і економічно вигідним. Для проведеная такого дослідження міста України були розподілені на три групи: з кількістю місць у розрахунку на 1000 жителів до 2,00 включно, від 2,01 до -4,00 включно і більш 4,00. Однією з робочих гіпотез дослідження було припущення про те, що чим гірше забезпечене місто готельними місцями, тим вищий показник завантаженості і гостріша потреба в розвитку готелів. Ця гіпотеза в ході дослідження не підтвердилася, навпаки, з'ясувалося, що залежність між забезпеченістю міст готельними місцями і результативними показниками роботи готелів не зворотна, а пряма (табл. 2.21).

Таблиця 2.21

Залежність економічних показників готелів від рівня забезпеченості міст готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів
Показник Рівень забезпеченості міст готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів
до 2,00 включно 2,01-4,00 більше 4,01
Вартість основних фондів у розрахунку на одне місце, грн. 920 1640 2200
Середня кількість місць у номері, одиниць 1,78 1,96 2,03
Середня площа номера, м2 14,3 16,9 17,0
Завантаженість готелів, % 22 32 40
Частка місць для іноземців, % 8 19 25
Різниця в тарифах в розрахунку на 1 ліжко-добу, надану іноземним громадянам, грн. 3,88 8,84 16,18
Доходи від додаткових послуг у розрахунку на одне місце, грн. 24 44 92
Середня зарплата працівників, грн. 42 49 64
Прибуток у розрахунку на одне місце, грн. -35 337 982
одного працівника, грн. -189 1223 3809
одиницю витрат, % -9 49 98
одиницю вартості основних фондів, % -4 21 45

З 12 показників наведених у табл. 2.21 11 свідчать про те, що готельна справа краще поставлена в містах, які вже мають вищий рівень забезпеченості готельними місцями. Якщо порівняти міста, в яких забезпеченість населення готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів перебуває в межах 2,00, з містами, в яких цей показник більший, ніж 4,00, то виявляється, що в останній групі готельне місце в 2,4 рази краще забезпечене основними фондами, в 1,8 рази вища завантаженість наявних місць, в 3,1 рази більша частка місць, призначених для іноземців, і в 4,2 рази вищі додаткові доходи, пов'язані з проживанням іноземців, в 3,8 рази вищим є рівень доходів від додаткових послуг, в 1,5 рази - рівень зарплати, різницю в відносних показниках прибутковості неможливо оцінити в разах, оскільки готелі першої групи міст у середньому взагалі збиткові. Єдиний показник, який є кращим саме в першій групі міст - це середня кількість місць у готельному номері. Отже, займатися готельною справою економічно вигідніше в містах, які мають вищий рівень забезпеченості готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів, щоправда, при цьому може бути потрібний більший, ніж в інших містах, рівень забезпеченості основними фондами, додатковими послугами тощо.

На перший погляд, висновок здасться нелогічним: найбільш перспективною є готельна діяльність у містах, де вже фактично склався вищий рівень забезпеченості готелями. Пояснення може полягати в тому, що залежність між кількістю відряджених, туристів та інших гостей і чисельністю Заселення міст с не прямо пропорційною, а параболічною. Внаслідок цього виходить, що, наприклад, місто А має вдвічі більше населення і в два рази більше готельних місць, ніж місто Б, але в місті Б потреби в готельних послугах задовольняються повніше, відповідно, перспективнішим буде вкладення коштів у готельну справу в місті А.

Щоб остаточно перевірити справедливість сформульованих висновків, нами було проведено ще одне додаткове дослідження (додаток 4). Справа в тому, що окремі показники готельної діяльності можуть залежати не тільки від забезпеченості міст готельними місцями, а й від кількості населення міст. Оскільки ж, як видно з табл. 2.19 (показник 2), кількість населення міст і їх забезпеченість готельними місцями - це показники, які щільно корелюють, наявність, наприклад, у табл. 2.21 залежності між прибутковістю і рівнем забезпеченості міст готельними номерами ще не дає остаточної відповіді на питання, чи є ця залежність реальною, чи вона просто опосередковано відображає залежність між прибутковістю готельної діяльності і розмірами міст. Щоб прояснити це питання, ми склали комбіновану таблицю, за допомогою якої елімінували вплив одного з факторів - кількості населення міст.

Для складання такої таблиці міста України з чисельністю 80 і більше тисяч жителів були розподілені за чисельністю населення на п'ять груп. В межах кожної групи утворювалися дві підгрупи - А і Б. В підгрупу А входили міста, що мали вищі показники забезпеченості готельними місцями, в підгрупу Б - решта міст з нижчими (в межах групи) показниками забезпеченості. Якщо в кожній групі показник підгрупи А більший від показника підгрупи Б, то це означає, що існує зв'язок цього показника саме з рівнем забезпечення міст готельними місцями, а не з чисельністю населення міст.

У табл. 2.22 розраховані 20 пар відносних показників прибутковості для кожної групи міст за чисельністю населення (4 показники х 5 груп). В 19 випадках з 20 показник підгрупи А вищий від показника підгрупи Б. Це означає, що, незалежно від чисельності населення міст, кращих фінансових результатів досягають готелі в тих містах, де рівень забезпеченості готельними місцями в розрахунку на 1000 жителів вищий. Отже, зв'язок прибутковості з рівнем забезпеченості міст готельними місцями можна вважати доведеним. При цьому маємо на увазі, що останній показник діє як фактор лише тому, що в ньому акумулюються численні інші фактори "притягальної сили" міст (промислові, наукові, адміністративні та інші підприємства та установи, культурний, туристичний, оздоровчий потенціал тощо).

Таблиця 2.22

Економічні показники готелів залежно від чисельності населення міст і рівня їх забезпеченості готельними місцями
Група міст за чисельністю населення, тис. осіб Підгрупа Прибуток в розрахунку на: Завантаженість, % Середня площа, м2
одне місце, грн одного працівника, грн одиницю витрат, % одиницю вартості основних фондів, % номера в розрахунку на одне місце
80-99 А 43 247 15 2 15 16,6 8,1
Б -72 -321 -16 -11 38 12,7 6,6
100-199 А 370 1545 64 32 26 15,3 8,4
Б -48 -246 -15 -5 21 15,4 8,3
200-299 А 215 936 47 16 30 17,5 8,9
Б 196 656 28 14 29 14,5 7,9
300-499 А 116 431 20 13 30 16,3 8,2
Б 105 472 17 8 32 14,8 7,9
500 і більше А 1265 4259 109 52 45 18,2 8,9
Б 169 762 25 7 31 16,3 8,0

Зворотна картина спостерігається щодо показника завантаженості готелів: з табл. 2.21 випливало, що вищому рівеню забезпеченості готельними місцями відповідала вища завантаженість, але результати групування в графі 7 табл. 2.22 не дозволяють переконатися в цьому (переконливу перевагу показник підгрупи А має лише в двох групах з п'яти). Таким чином, зростання завантаженості готелів пов'язане не зі зростанням забезпеченості міст готельними місцями, а з чисельністю населення міст, як це було показано на рис. 2.14.

У табл. 2.22 наведені також показники середньої площі номера і середньої площі в розрахунку на одне готельне місце, оскільки вони, як з'ясувалося, також залежать від забезпеченості міст готельними місцями: з десяти наведених пар показників у дев'яти випадках кращими є показники підгрупи А.

На наш погляд, треба розрізняти щонайменше дві групи факторів, що формують масштаби розвитку готельної діяльності в містах. Перша група пов'язана з чисельністю населення міст. Чим більша чисельність, тим більше підприємств і установ, до яких приїжджають у відрядження, тим більше особистих справ, що вимагають проживання в готелях. Друга група факторів пов'язана з можливістю відпочинку в широкому розумінні цього слова. Фактори другої групи - це існування об'єктів культурно-історичного значення, оздоровчо-лікувальних установ, привабливість місцевості довкола міста тощо. Ці фактори не пов'язані з чисельністю населення, але також впливають на формування загальної потреби в готельному обслуговуванні. Фактори другої групи дуже важко виміряти кількісно, але можна припустити, що вони вже відобразилися у фактичних масштабах готельного господарства міст. Якщо кількість місць у готелях міста більша, ніж мала б бути, виходячи із загальної залежності кількості готельних місць від кількості жителів міста, то фактори другої групи впливали інтенсивно, і навпаки.

Для того, щоб перевести ці теоретичні міркування в практичну площину, потрібно знайти і кількісно виміряти емпіричну форму зв'язку між кількістю жителів і кількістю готельних місць у містах України. Інакше кажучи, виходячи з фактичних даних, належить встановити рівняння залежності кількості готельних місць від чисельності населення міст.

Проте перш ніж шукати рівняння залежності, потрібно оцінити щільність зв'язку, з чого буде випливати правомірність питання про пошук такого рівняння в принципі. Найпоширенішим показником щільності зв'язку є коефіцієнт кореляції, що розраховується за формулою:

(2.1)

де R - коефіцієнт кореляції;
X - середня чисельність населення обраних для розрахунку міст України;
Y - середня кількість готельних місць у цих містах;
ХY - середнє значення з добутків ХY;
σx - середнє квадратичне відхилення значень X від їх середнього значення;
σy - середнє квадратичне відхилення значень Y від їх середнього значення.

Щоб розрахувати значення R за формулою (2.1), необхідно попередньо скористатися такими формулами:

(2.2)
(2.3)
(2.4)
(2.5)
(2.6)

де n - кількість обраних для розрахунку міст.

В нашому випадку обчислений за допомогою комп'ютера коефіцієцт кореляції виявився рівним 0,933 (додаток 5), що свідчить про наявність щільного прямого зв'язку чисельності населення міст і кількості готельних місць. Щільним вважається зв'язок за коефіцієнта кореляції від 0,7 до1,0. За шкалою Чеддока (R=0,933) - дуже високий показник.

Далі було виявлено форму зв'язку між кількістю готельних місць і чисельністю населення. Для цього ми скористалися даними розподілу міст на п'ять груп за чисельністю населення. За допомогою табл. 2.23 можна оцінити форму зв'язку даних, наведених у графах 4 і 6. Обидва показники інтенсивно зростають (рис. 2.17) тому для полегшення аналізу ми розрахували їх співвідношення, тобто кількість готельних місць на 1000 жителів у кожній групі (гр. 7 табл. 2.23). Як бачимо, зміни цього показника досить складні і можуть тлумачитися по-різному.

Якщо розглядати першу і другу групи як одну і так само поступити з третьою і четвертою групами, то можна зафіксувати явне зростання кількості готельних місць у розрахунку на 1000 жителів зі збільшенням чисельності населення міст (табл. 2.19). Дроблення інтервалів групування (табл. 2.23) дозволяє помітити, що показник спочатку зростає, а потім починає знижуватись. Різке зростання цього показника в групі міст з населенням від 200 до 299 тис. осіб можна пояснити тим, що серед населених пунктів цієї групи питома вага обласних центрів майже вдвічі вища, ніж у всій сукупності міст, що розглядається. Цілком природно, що обласний центр може мати більшу "притягальну силу" порівняно з іншим містом такої ж чисельності населення.

Інше питання,ищо виникає при аналізі розглянутого показника, - це вплив показників міста Києва на загальну закономірність. У табл. 2.23 розраховані два варіанти показників для останньої групи (500 тис. жителів і більше) - з Києвом і без нього. Як бачимо, м. Київ дуже сильно впливає на загальну залежність, практично змінюючи тенденцію зниження показника (графа 7 табл. 2.23) на його стрибкоподібне зростання. На нашу думку, вплив столиці на загальні показники групи занадто відчутний, і це лише заважає виявленню тенденцій властивих для переважної більшості міст України.

Таблиця 2.23

Залежність кількості готельних місць від чисельності населення міст
Групи міст за чисельністю населення Кількість міст в групі, одиниць Чисельність населення, тис, осіб Кількість місць в готелях, одиниць Кількість готельних місць в розрахунку на 1000 жителів, одиниць
всього в середньому на 1 місто всього в середньому на 1 місто
до 100 13 1162 89 3047 234 2,62
100-199 16 2086 130 6049 378 2,90
200-299 11 2683 244 11542 1049 4,30
300-499 11 3916 356 12583 1144 3,21
500 і більше 10 10983 1098 42816 4282 3,90
Київ 1 2635 2635 18765 18765 7,12
500 і більше без Києва 9 8348 928 24051 2672 2,88

Збільшення, а потім зменшення показника кількості місць у розрахунку на 1000 жителів свідчить про те, що показник кількості місць спочатку зростає швидше, а потім повільніше, ніж середня чисельність міст. Графічно залежність показана на рис. 2.18 (на рис. 2.17 і 2.18 наведені показники без урахування готелів м. Києва).

Залежність кількості готельних місць від чисельності населення міст
Рис 2.17. Залежність кількості готельних місць від чисельності населення міст (за результатами розподілу міст України на п'ять груп)

Середня кількість готельних місць в розрахунку на 1000 жителів в містах з різною чисельністю населення
Рис. 2.18. Середня кількість готельних місць в розрахунку на 1000 жителів в містах з різною чисельністю населення

Виходячи з рис. 2.17, можна було б обрати прямолінійну форму залежності, але дані графи 7 табл. 2.23 і рис. 2.18 свідчать, що залежність є криволінійною, зокрема параболічною.

Рівняння параболи другого порядку має такий вигляд:

Ух = а0 + а1Х + а2Х2   (2.7)

де X - чисельність населення міста, тис.чол.;
а0, а1, а2 - параметри рівняння;
Ух - вирівняна (теоретична) кількість готельних місць, тобто кількість, що відповідає загальній тенденції.

Для того щоб знайти параметри параболічного рівняння залежності, потрібно розв'язати систему рівнянь такого виду:

(2.8)

де а0, а1, а2 - параметри рівняння залежності;
i - порядковий номер міста в переліку міст;
n - кількість міст (в нашому випадку n = 60);
Xi -чисельність населення в i-му місті;
Yi - фактична кількість готельних місць в i-му місті.

Система рівнянь (2.8) була розв'язана за допомогою персонального комп'ютера. Для цього складалася таблиця з 60 рядків (в кожному з яких містилися дані стосовно конкретних міст) і 7 граф (X, Х2, Х3, Х4, Y, YХ, YХ2 ). Суми граф цієї таблиці заносилися у систему рівнянь (2.8), розв'язання якої дало параметри а0, а1, а2.

Проведені на персональному комп'ютері розрахунки дозволили знайти такий чисельний вираз параметрів: а0 = 6,3; а1 = 3,3403; а2 = - 0,0003473 і, відповідно, конкретизувати рівняння залежності кількості місць у готелях від кількості населення міст:

Ух = 6,3 + 3,3403Х - 0,0003473Х2   (2.9)

де X - кількість населення міста, тис. осіб;
Yx - теоретична чисельність готельних місць, одиниць.

Отже, кількість готельних місць, яка мала б припадати на місто з чисельністю населення X, виходячи з загальних для України тенденцій, може бути розрахована за формулою 2.9 (додаток 6). Якщо фактична кількість готельних місць у цьому місті більша від розрахункової, то протягом попередніх періодів діяли певні фактори, що сприяли інтенсивнішому розвитку готельної справи, якщо менша - то навпаки.

Наприклад, для Львова, населення якого - 806 тис. осіб, розрахункова кількість готельних місць дорівнюватиме:

Ух = 6,3 + 3,3403 х 806 - 0,0003473 х 8062 = 2473 (місць).

Фактична чисельність готельних місць набагато більша - 3090. І це зрозуміло, адже у Львові сконцентровано велику кількість промислових, наукових, навчальних, торговельних, туристичних, лікувальних, культурних та інших підприємств і установ.

Для Кривого Рогу з населенням - 728 тис; осіб, розрахункова кількість готельних місць становила

Ух= 6,3 + 3,3403 х 728 - 0,0003473 х 7282 = 2254 (місць).

Фактично в Кривому Розі налічується лише 1763 готельних місця, що також логічно, адже це місто відоме переважно тільки як промисловий центр, і коло осіб, що мають потребу в проживанні в готелях цього міста, майже виключно обмежується тими, хто приїхав у відрядження.

Зіставлення фактичної і розрахункової кількості місць у готелях дає підставу для обчислення індекса "притягальної сили" міст. Оскільки мережа готелів відображає привабливість міста, що формувалася десятиріччями і не обов'язково відповідає сучасному стану, назва індекса мала б бути досить складною. Зупинимося на лаконічній, хоча і спрощеній назві - індекс кількості готельних місць (Ік).

Iкі = Yфі / Yxi   (2.10)

де Iкі - індекс кількості готельних місць в i-му місті;
Yфі - фактична чисельність готельних місць в i-му місті;
Yxi - теоретична чисельність готельних місць в i-му місті.

Якщо Iк > 1, то привабливість міста більша, при Iк < 1 - менша, ніж можна було б сподіватися, виходячи із загальних для міст України закономірностей. Для Львова Iк = 1,249, для Кривого Рога - 0,782.

До першої десятки міст України, що мають найбільший індекс кількості місць, входять: Ялта - 12,53, Євпаторія - 4,98, Київ - 2,93, Феодосія - 2,92, Ужгород - 2,86, Кам'янець-Подільський - 1,93, Чернівці - 1,89, Хмельницький - 1,85, Ізмаїл - 1,80, Луцьк - 1,78. Водночас у містах Ніжин, Свердловськ, Єнакієве, Олександрія, Костянтинівка, Лисичанськ, Макіївка, Сміла, Бердянськ, Бровари цей індекс є меншим за 0,5.

Дуже привабливою є ідея створення методики розрахунку такого показника, який давав би можливість оцінити перспективність діяльності в готельній сфері в окремих містах України. Індекс кількості готельних місць для цієї мети не підходить, адже потрібно брати до уваги не лише наявність готельних місць, а й рівень їх використання. Цей рівень відображається показником завантаженості готелів. Якщо пронормувати рівень фактичної завантаженості готелів у різних містах України шляхом ділення на середнє значення цього показника, то отриману частку можна назвати індексом завантаженості:

Iзі = Зі / З   (2.11)

де Iзі - індекс завантаженості готелів в і-му місті;
Зі - рівень завантаженості готелів в і-му місті;
З - середній рівень завантаженості готелів міст України.

Найвищими є значення індекса завантаженості в містах: Свердловськ - 3,34, Мукачево - 2,26, Кременчук - 1,86, Київ - 1,85, Суми - 1,63, Феодосія - 1,57, Слов'янськ - 1,57, Львів - 1,54, Рівне - 1,51, Черкаси - 1,49. Найменший рівень завантаженості готелів (Iзі < 0,5) - в Костянтинівці, Торезі, Горлівці, Стаханові, Красному Лучі, Єнакієвому, Краматорську, Конотопі, Ізмаїлі, Дніпродзержинську.

Зауважимо, що індекси кількості місць і завантаженості доцільно розглядати як такі, що взаємно доповнюють один одного. Готельних місць у місті може бути багато, але їх завантаженість низька, або навпаки, внаслідок недостатності місць спостерігається їх висока завантаженість. Приклад - місто Свердловськ: низький показник забезпеченості готельними місцями (Iк = 0,48) призвів до того, що за індексом завантаженості воно суттєво випереджає всі інші міста України (Iз = 3,34). Навпаки, місто Ізмаїл потрапило в першу десятку міст України за індексом кількості готельних місць і водночас в останню десятку за індексом завантаженості (в минулому розвиток промислово-транспортного потенціалу міста спровокував інтенсивний розвиток готелів, які в сучасній економічній ситуації є недоза-вантаженими).

Добуток цих двох індексів набагато більшою мірою дозволяє оцінити перспективність діяльності в готельній сфері в окремих містах, адже індекс кількості місць при цьому буде коригуватися індексом завантаженості. Але для загальної оцінки перспективності діяльності в готельній сфері зазначений добуток доцільно доповнити ще одним співмножником - індексом прибутковості. Цей індекс можна розрахувати за формулою

Iпі = Пмі / Пм   (2.12)

де Iпі - індекс прибутковості готелів і-го міста;
Пмі - прибуток у розрахунку на одне готельне місце в і-му місті;
Пм - середній для всіх міст України прибуток у розрахунку на одне готельне місце.

За індексом прибутковості в першу десятку міст України входять: Керч - 9,41, Київ - 9,00, Євпаторія - 8,18, Одеса - 6,20, Львів - 4,15, Кіровоград - 3,67, Павлоград - 2,95, Ялта - 2,49, Запоріжжя - 2,39, Маріуполь - 2,33. Готельне господарство 21 з досліджуваних міст України було збитковим, Iпі для цих міст умовно приймався рівним нулю. Більшість з цих міст - це промислові центри східної і центральної частини України (Костянтинівка, Єнакієве, Краматорськ, Слов'янськ, Горлівка, Олександрія, Нікополь та ін.).

За результатами проведеного дослідження як інтегрований показник перспективності діяльності в готельній сфері нами запропоновано індекс інвестиційної привабливості

(2.13)

де Iіп і - індекс інвестиційної привабливості готельної діяльності в і-му місті;
Iкі - індекс кількості готельних місць в і-му місті;
Iзі - індекс завантаженості готелів в і-тому місті;
Iпі - індекс прибутковості готельної діяльності в і-му місті.

При Iіп > 1 місто є більш перспективним для діяльності в готельній сфері, ніж міста України в середньому, при Iіп < 1 - навпаки.

Корінь третього ступеня з добутку трьох індексів береться за аналогією з формулою середньої геометричної для індексів. Крім того, корінь зменшує розсіювання індексів різних міст і робить їх більш логічними. Якщо уявити, що в одному з міст Iк = Iз = Iп = 2, в другому місті кожний з цих індексів дорівнює одиниці, в третьому - 0,5, то добуток трьох індексів для цих міст дорівнюватиме відповідно 8, 1 і 0,125. На наш погляд, такий розрив добутків у розумінні відображення інвестиційної привабливості є штучно збільшеним, використання кореня третього ступеня дає результат, що краще характеризуватиме реальну ситуацію: Iіп буде відповідно дорівнювати 2, 1 і 0,5.

У табл. 2.24 наведено індекси 43 міст України, що мають Iп > 0 і відповідно Iіп > 0. Список сформовано за зменшенням індекса інвестиційної привабливості. На першому місці - Київ, за ним - міста-курорти і міста, в яких курортні можливості поєднуються з розвинутим господарством (Євпаторія, Ялта, Одеса, Керч, Феодосія), в першу вісімку входять також привабливі і з господарської, і з туристичної точки зору Львів та Ужгород. На наш погляд, ранжування в табл. 2.24 міст за індексом інвестиційної привабливості повністю витримує логічну перевірку: навряд чи є сумніви, що краще вкласти гроші в готель у Києві, ніж у Красному Лучі (перша та остання позиції списку).

Таблиця 2.24

Індекси інвестиційної привабливості готельної діяльності в містах України
№ з/п Місто Індекс кількості готельних місць, Iк Індекс завантаженості готелів, Із Індекс прибутковості, Іп Індекс інвестиційної привабливості, Ііп
1 Київ 2,93359 1,85122 8,99877 3,65606
2 Євпаторія 4,97873 1,08592 8,18458 3,53702
3 Ялта 12,52511 1,06046 2,49010 3,20995
4 Одеса 1,12109 1,23920 6,19808 2,04998
5 Керч 1,24910 0,71302 9,40536 2,03177
6 Львів 1,24918 1,53704 4,15440 1,99837
7 Ужгород 2,86290 1,49200 1,55412 1,87977
8 Феодосія 2,91926 1,57312 0,82554 1,55963
9 Кіровоград 1,07506 0,93213 3,66912 1,54396
10 Кременчук 0,99005 1,85901 1,69334 1,46124
11 Чернівці 1,88583 1,07210 1,25934 1,36558
12 Черкаси 0,83913 1,49412 1,94962 1,34742
13 Рівне 1,40712 1,51207 1,07746 1,31841
14 Харків 1,04208 1,25216 1,73952 1,31463
15 Запоріжжя 0,69802 1,30113 2,38922 1,29640
16 Маріуполь 0,65613 1,26151 2,33326 1,24800
17 Херсон 1,14708 0,87300 1,87928 1,23502
18 Луцьк 1,77901 0,64100 1,61834 1,22689
19 Вінниця 1,09413 1,49242 1,08120 1,20884
20 Дніпропетровськ 0,94021 1,30428 1,43018 1,20622
21 Павлоград 0,77030 0,72720 2,94922 1,18251
22 Хмельницький 1,85420 1,27404 0,64804 1,15301
23 Тернопіль 1,63804 0,77722 1,13008 1,12913
24 Чернігів 1,05166 1,30534 0,84946 1,05243
25 Донецьк 0,96017 0,97142 1,21138 1,04147
26 Мелітополь 0,70404 1,23964 1,09242 0,98437
27 Полтава 1,23601 1,21928 0,61012 0,97291
28 Мукачеве 0,60509 2,26420 0,54404 0,90669
29 Первомайськ 0,66006 0,67026 1,35228 0,84270
30 Макіївка 0,34801 1,13434 1,36836 0,81528
31 Івано-Франківськ 1,23418 1,18212 0,28838 0,74940
32 Артемівськ 0,65007 0,68534 0,75908 0,69712
33 Умань 0,88528 0,56302 0,63244 0,68091
34 Бердичів 0,76708 0,71638 0,56966 0,67914
35 Бердянськ 0,31706 1,42820 0,68830 0,67809
36 Ізмаїл 1,80010 0,44542 0,18922 0,53338
37 Сміла 0,32741 0,74502 0,50728 0,49836
38 Лисичанськ 0,37014 0,82106 0,25825 0,42862
39 Біла Церква 1,06967 1,06816 0,05801 0,40650
40 Житомир 0,93201 0,86536 0,08225 0,40455
41 Алчевськ 0,59781 0,61610 0,12201 0,35588
42 Суми 1,03706 1,62534 0,02425 0,34434

За сучасних умов важко говорити про будівництво нових готелів (коли більшість готелів завантажена не більше, ніж на 1/4-1/3), але для вирішення питання про доцільність, наприклад, викуплення готельних приміщень у різних містах України, оброблена таким чином інформація становить неабиякий інтерес.

На наш погляд, здійснені у такій послідовності розрахунки можуть бути рекомендовані як методика маркетингової оцінки привабливості діяльності в готельній сфері окремих міст і регіонів України.

Для того, щоб заходи маркетингу в готельному бізнесі були ефективнішими, варто розглядати можливості готельної діяльності в окремих регіонах, адміністративних та економіко-географічних районах. Адже цим самим можна врахувати різний рівень розвитку готельного господарства, специфіку попиту на готельні послуги і зробити більш ефективною маркетингову політику стосовно окремих регіонів.

Нами здійснено регіональний аналіз готельного господарства України окремих економічних районів. В Україні виділяють такі економічні райони: Донецький (Донецька і Луганська області), Придніпровський (Дніпропетровська і Запорізька області), Північно-Східний (Полтавська, Сумська і Харківська області), Центральнополіський (Житомирська, Київська і Чернігівська області), Причорноморський (республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області), Карпатський (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька області), Подільський (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області), Центральноукраїнський (Кіровоградська і Черкаська області) і Західнополіський (Волинська і Рівненська області).

У процесі дослідження наведені в підрозділі 1.2 показники готелів окремих областей України були згруповані за цими економічними районами. Оскільки місто Київ за станом розвитку готельного господарства (наприклад, за показником кількості готельних місць) суттєво випереджає будь-яку область України, воно розглядалося як окремий економічний район, відповідно, з показників Центральнополіського району були вилучені показники міста Києва.

Спершу проаналізуємо показники, що характеризують матеріально-технічну базу, потенційну потужність готельного господарства. Вартість основних фондів у розрахунку на одне місце коливається від 760 грн у Подільському економічному районі до 2990 грн в місті Києві. Серед економічних районів найвищим цей показник є в Причорноморському економічному районі - 1890 грн, Донецькому - І 620 грн, Карпатському - 1560 грн. Найбільшу частку витрат спрямовують на капітальний ремонт (тобто на підтримання основних фондів у належному стані) в Центральнополісь-кому економічному районі (13%) і у місті Києві (11%), в решті регіонів цей показник не перевищує 6%.

Чисельність готелів у розрахунку на один мільйон жителів є найвищою в Причорноморському економічному районі (43,5), найнижчою - в Донецькому (13,4). Але дійти обгрунтованих висновків на основі цього показника важко, адже, як з'ясувалося, окремі регіони суттєво відрізняються середніми розмірами готелів за кількістю місць: готелі у місті Києві в середньому мають 216 місць, в Донецькому районі - 124, в Карпатському - 96, а найдрібнішими є готелі Центральнополіського економічного району - в середньому 60 місць.

Реально судити про рівень забезпеченості економічного району готельними послугами можна, виходячи з показника кількості готельних місць у розрахунку на один мільйон жителів. Найвищим цей показник є у Києві - 7108, далі економічні райони розташовуються у наступному порядку: Причорноморський - 3820, Північно-Східний - 2345, Карпатський - 2170, Придніпровський - 2152, Західнополіський - 2075, Подільський -1886, Центральнополіський - 1844, Центральноукраїнський - 1692 і на останньому місці - Донецький економічний район - 1663 готельних місця на 1 млн жителів.

Середня площа готельного номера коливається в окремих економічних районах від 14,9 (Центральноукраїнський і Західнополіський) до 18,7 (Подільський). З точки зору комфортності проживання більш важливим є показник середньої площі в розрахунку на одне готельне місце: він є найвищим в Подільському економічному районі - 8,6 м2, місті Києві - 8,4 і Донецькому районі - 8,2, в решті районів коливання становили від 7,0 до 7,9 м2. За середньою кількістю місць у готельних номерах найкращими є показники Центральноукраїнського (1,91), Донецького (1,93), Західнопо-ліського (1,94), Карпатського (1,98) економічних районів, найменш комфортними у цьому відношенні є готелі Північно-Східного району - в середньому 2,21 місця в номері.

Якщо оцінювати якість умов проживання в готелях за показником частки місць, призначених для розміщення іноземних громадян, то тут поза конкуренцією готелі міста Києва (30% місць для іноземців). Серед економічних районів найвищий цей показник у Карпатському районі (22%), найнижчий - в Центральнополіському (3%), в решті економічних районів частка місць для іноземців перебуває в діапазоні від 8% до 16%.

У такому ж порядку розташувалися економічні райони за рівнем додаткових доходів, що отримуються від розміщення в готелях іноземних громадян порівняно з оплатою за проживання громадян України. Ці додаткові доходи у розрахунку на одну ліжко-добу, оплачену іноземним громадянином, становили у Києві - 28 грн, в Карпатському економічному районі - 11 грн, у більшості районів - від 5 до 10 грн, а в Подільському і Центральнополіському - лише 3 грн.

Завантаженість готелів найвища у Києві - 52%, серед економічних районів помітно виділяється показник Карпатського району - 34%, в решті економічних районів середня частка зайнятих місць становила від 21 до 28%.

Усі відносні показники прибутковості у місті Києві у 3-7 разів вищі, ніж у найкращому за аналогічними показниками економічному районі. Наприклад, у розрахунку на одне готельне місце прибуток у м.Києві становив 1710 грн, в Причорноморському економічному районі - 250 грн, в Карпатському - 210 грн. У розрахунку на одного працівника готелю прибуток в Києві 6Н0 грн, в Причорноморському економічному районі -1270 грн, в Центральноукраїнському - 900 грн, в Карпатському - 760 грн. Рівні прибутку у розрахунку на одиницю витрат і одиницю вартості основних фондів становлять у м. Києві відповідно 120 і 57%, а в найкращих за цими показниками економічних районах - 45 і 15%.

У м. Києві працівники готелів у середньому отримували вищу зарплату - 180 грн. У Причорноморському економічному районі цей рівень становив 125 грн, в Придніпровському - 121 грн, в решті районів - від 90 до 115 грн. Кількість працівників готелів у розрахунку на одне готельне місце найвища у м. Києві - 0,28 і Карпатському економічному районі -0,27, в інших економічних районах - від 0,17 до 0,24. Щодо кількості працівників готелів у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб, то тут показник м.Києва найнижчий - 1,47 (внаслідок найбільшого серед міст рівня завантаженості готелів), в економічних районах діапазон цього показника перебуває в досить широких межах від 1,81 (Придніпровський) до 2,83 (Центральноукраїнський). Розрахований нами показник частки населення, яке працює у готельній сфері, свідчить, що в готельному господарстві м. Києва працює майже 0,2% його населення, у Причорноморському економічному районі цей показник дорівнює 0,074%, в Карпатському - 0,060%, в решті економічних районів - від 0,032 до 0,050%.

Для того, щоб дати загальну оцінку перспективності готельного господарства різних регіонів України, було розраховано індекси інвестиційної привабливості готельної діяльності для кожного економічного району. Першу складову цих індексів - індекс кількості готельних місць (відношення фактичної кількості готельних місць до розрахункової, Iк = Yф / Yх) ми обчислювали за видозміненою методикою, прийнявши за розрахункову кількість готельних місць в i-му економічному районі (Yхi) добуток чисельності населення цього району в тисячах осіб (Чi) і середньої для всіх районів кількості готельних місць у розрахунку на 1000 жителів (С). Враховуючи, що

(2.14)

можемо розраховувати Iкі як частку від ділення фактичної кількості готельних місць у розрахунку на 1000 жителів в і-му економічному районі на аналогічний середньоукраїнський показник. Таким чином, в табл. 2.25 (графа 3) методика обчислення Iкі наступна:

Причорноморський економічний район - 3,820 :2,183 = 1,750;
Карпатський економічний район - 2,170 : 2,183 = 0,994 і т.д.

Індекси завантаженості, прибутковості готелів і інвестиційної привабливості готельної діяльності в різних економічних районах в табл. 2.25 обчислюються абсолютно аналогічно методиці, що використана вище для міст України, тобто для Карпатського економічного району Iз - 34,04 : 25,51 = 1,334, Iп = 208,4 : 114,8 = 1,816, Iіп = 1,340.

З табл. 2.25 видно, що найбільш привабливим з точки зору готельної діяльності економічним районом України є Причорноморський (Iіп = 1,504). Він має найбільший серед усіх економічних районів індекс кількості місць і індекс прибутковості. Такий результат є цілком логічним, адже у цьому регіоні концентрується велика кількість міст-курортів. Саме фактор наявності курортних міст пояснює те, що за індексом завантаженості готелів Причорноморський економічний район опинився лише на сьомому місці серед дев'яти економічних районів України (готелі курортних міст завантажені лише в сезон, загалом же за рік показник завантаженості нижчий від середнього).

Таблиця 2.25

Розрахунок індексів інвестиційної привабливості готельної діяльності для різних економічних районів України
Економічний район Кількість готельних місць у розрахунку на 1000 жителів Індекс кількості місць, Iк Завантаженість готелів, % Індекс завантаженості готелів, Із Прибуток у розрахунку на одне готельне місце, грн. Індекс прибутковості, Іп Індекс інвестиційної привабливості, Ііп
Причорноморський 3,820 1,750 23,08 0,905 246,5 2,148 1,504
Карпатський 2,170 0,994 34,04 1,334 208,4 1,816 1,340
Західнополіський 2,075 0,951 25,33 0,993 167,3 1,458 1,112
Центральноукраїнський 1,692 0,775 21,44 0,840 199,8 1,741 1,043
Північно-Східний 2,345 1,074 28,20 1,105 102,4 0,892 1,019
Придніпровський 2,152 0,986 27,10 1,062 34,0 0,296 0,677
Подільський 1,886 0,864 24,86 0,974 32,2 0,281 0,618
Донецький 1,663 0,762 20,76 0,814 42,2 0,368 0,61
Центральнополіський 1,844 0,845 24,82 0,973 0,0 0,000 0,000
Середнє значення 2,183 1,000 25,51 1,000 114,8 1,000 1,000

У табл. 2.25 розрахунки здійснювалися без м. Києва, оскільки показники столиці поза конкуренцією (Iк для Києва дорівнює 3,256, Iз - 2,038, Iп - 14,872).

Друге місце за індексом інвестиційної привабливості посідає Карпатський економічний район (Iіп = 1,340). Карпатський економічний район опинився на першому місці за індексом завантаженості готелів, на другому - за індексом прибутковості і на третьому - за індексом кількості місць.

Ще три економічних райони - Західнополіський, Центральноукраїнський і Північно-Східний мають індекси інвестиційної привабливості більші за одиницю, але при цьому суттєво менші за індекс Карпатського економічного району. Придніпровський, Подільський і Донецький економічні райони мають низькі показники інвестиційної привабливості (у діапазоні від 0,611 до 0,677). Індекс інвестиційної привабливості Центрально-поліського району виявився рівним нулю, оскільки готельна діяльність у областях цього району у сумі виявилася збитковою, Iп присвоєно нульове значення, відповідно і добуток став нульовим. До речі, останнє доводить доцільність відокремлення м. Києва та аналізу його показників від показників інших готелів Центральногіоліського економічного району.

Отже, проведений аналіз дав змогу з'ясувати, що Карпатський економічний район за рівнем привабливості готельної діяльності поступається лише столиці і регіону з великою кількістю курортних міст. Детальніше стан і особливості готельного господарства цього регіону розглядалися на прикладі готелів міста Львова і Львівської області.

Як видно з табл. 2.26, готелі, що розташовуються в районних центрах та інших містах Львівської області, помітно поступаються готелям Львова за середніми показниками загальної площі (1964 і 5095 м2), кількості місць (102 і 206), чисельності працівників (18 і 81), вартості основних фондів (90 і 340 тис. грн). Найбільші готелі Львова за цими показниками набагато (в 2-5 разів) перевищують найбільші готелі інших міст області (графа 4 табл. 2.26). Але таке перевищення має місце загалом, стосовно окремих конкретних готелів воно може не зберігатися (як видно з графи 3 табл. 2.26, найменші готелі області не поступаються найменшим готелям Львова).

Таблиця 2.26

Техніко-економічні показники готелів Львова і Львівської області в 1997 р.
Показник Місце розташування готелів Значення показників
мінімальні максимальні середні
Загальна площа, м2 Львів 500 13474 5095
інші міста 580 5177 1964
Кількість місць, одиниць Львів 40 511 206
інші міста 41 270 102
Чисельність працівників, осіб Львів 6 305 81
інші міста 5 55 18
Балансова вартість основних фондів, тис. грн. Львів 0 1320 340
інші міста 0 270 90
Середня кількість місць у номері, одиниць Львів 1,59 3,64 2,23
інші міста 1,56 3,22 2,15
Завантаженість, % Львів 3 75 38
інші міста 3 99 35
Середньомісячна зарплата працівників, грн. Львів 50 192 114
інші міста 57 261 105
Прибуток у розрахунку на 1 місце, грн. Львів -150 13390 310
інші міста -400 110 -40
Прибуток у розрахунку на одиницю витрат, % Львів -45 167 52
інші міста -92 69 -4

Отже, за показниками потенційної потужності готелі обласного центру більші за готелі інших міст області. Щодо показників якості готельних послуг переваги великого міста не очевидні. Більше того, показник середньої кількості місць у номері в готелях області виявився навіть меншим, ніж у Львові (в середньому - 2,15 і 2,23). Готелі області майже не поступаються львівським за показниками завантаженості (в середньому - 35 і 38%) і середньої заробітної плати працівників (105 і 114 грн.).

Однак це не означає, що готельне господарство невеликих міст є безперспективним. При правильному визначенні стратегічних напрямів розвитку готельний бізнес невеликих міст можна і треба врятувати, зокрема за рахунок поєднання готельної діяльності з туристичною, оздоровчою тощо.

Але, на жаль, готелі невеликих міст дуже сильно поступаються готелям обласного центру за показниками відносної прибутковості. Майже половина готелів невеликих міст збиткові. Як видно з табл. 2.26, і мінімальні, і максимальні, і середні показники фінансових результатів готелів Львова набагато кращі, ніж інших готелів області. Отже, існує загроза того, що окремі, в принципі небезперспективні, готельні підприємства районних центрів та інших міст припинять існування, зазнавши фінансового краху.

Особливість попиту на готельні послуги полягає в тому, що його треба задовольнити не тільки за загальними обсягами, а й у територіальному розрізі. Якщо периферійні підприємства виявляться збитковими, надання послуг з навчання, лікування і реабілітації, автотранспортного забезпечення, ремонту тощо можна концентрувати у великих містах, але готельні послуги треба надавати саме там, де в них виникла потреба. Припинення діяльності збиткового готелю в райцентрі неможливо компенсувати розширенням готельних послуг у Львові. Слід ставити питання про переорієнтацію цільового призначення частини площ готелів районних центрів та інших міст області, але не можна припиняти їх діяльність через збитковість.

Корисні для практичного використання результати дає групування готелів Львівської області за ознаками, наведеними в табл. 2.27. Результативними ознаками були три показники: завантаженість готелів (% до потенційно можливого обсягу надання послуг), прибуток у розрахунку на одне готельне місце (грн) і прибуток у розрахунку на одиницю витрат (%). Факторними ознаками, які б могли вплинути на перелічені результативні показники, були обрані: загальна кількість місць у готелі, частка місць,

передбачених для поселення іноземних громадян, середня кількість місць у номері, середня площа номера, середня житлова площа у розрахунку на одне місце, кількість працівників готелів в розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб і балансова вартість основних фондів у розрахунку на одне місце. Залежно від названих факторних показників всі готелі розподілялися на три групи: третина готелів - з найменшими значеннями факторних показників (група 1), друга третина - з середніми (група 2) і остання третина - з найбільшими значеннями факторних показників (група 3). Результативні показники цих трьох груп готелів наведені в табл. 2.27.

Таблиця 2.27

Групування готелів Львова і Львівської області за техніко-економічними показниками
Факторна ознака Група готелів Результативні показники
завантаженість готелів, % прибуток у розрахунку
на одне місце, грн. на одиницю витрат, %
Кількість місць у готелі 1 46 40 16
2 24 250 51
3 41 150 6
Частка місць, передбачених для поселення іноземців, % 1 46 40 16
2 31 90 26
3 33 320 34
Середня кількість місць у номері 1 42 290 49
2 33 80 -2
3 35 60 27
Середня площа номера, м2 1 47 10 4
2 39 180 28
3 24 260 45
Середня площа в розрахунку на одне місце, м2 1 47 30 17
2 38 180 22
3 25 230 38
Кількість працівників готелів на 1000 наданих ліжко-діб 1 63 40 16
2 30 260 36
3 15 130 23
Вартість основних фондів у розрахунку на 1 місце, грн 1 39 -10 6
2 42 120 20
3 29 340 51

Групування залежно від кількості місць у готелі показує відсутність впливу розміру готелю на показники завантаженості і прибутковості. Це означає, що як малі, так і великі готелі мають приблизно однакові потенційні можливості щодо провадження готельного бізнесу. Можна стверджувати, що результативність роботи готелю визначається іншими факторами, а не власне його розмірами. Інакше кажучи, малі готелі мають не менші шанси на успіх і прибуткове функціонування, ніж великі.

Частка місць, передбачених для поселення іноземних громадян, опосередковано виражає загальний рівень, комфортність готельних послуг, що надаються. Як видно з табл. 2.27, залежно від цієї частки завантаженість готелів не змінюється в якомусь конкретному напрямі, але помітно зростають показники прибутковості. Безумовно, що на рівень прибутковості готелів впливає і поселення іноземців, адже вони оплачують проживання за вищими від звичайних тарифами. Тим не менше, наведені дані дають можливість констатувати, що з підвищенням рівня оформлення номерів і рівня обслуговування прибутковість готелів зростає.

Середня кількість місць у номері також певною мірою впливає на результативність роботи готелів. Хоча і не дуже чітко, але загалом можна дійти висновку, що зі збільшенням середньої кількості місць у номерах готелів (тобто з погіршенням умов проживання) зменшується завантаженість готелів (42% для першої групи і 33-35% для другої-третьої), різко падає прибутковість у розрахунку на одне місце і зменшується прибутковість на одиницю витрат (останнє стає більш очевидним, якщо розглянути другу і третю групи разом як одну групу).

Збільшення середньої площі номера, а також середньої площі в розрахунку на одне місце також означає підвищення рівня комфортності, тому зрозуміло, що прибутковість може підвищуватися внаслідок встановлення вищих цін за більш комфортні номери - дані табл. 2.27 чітко підтверджують цю залежність. Взаємозв'язок завантаженості з середньою площею номера і середньою площею в розрахунку на одне місце виявився зворотним: завантаженість готелів з більш комфортними номерами нижча. Це можна пояснити двома причинами: по-перше, високою ціною більш комфортних номерів, по-друге, тим, що в окремих готелях (особливо відомчих і районних) частина номерів фактично перетворена в гуртожитки, що штучно збільшує показник завантаженості (наприклад, завантаженість готелю в Стебнику - 80%, в Турці - 99%).

Взаємозв'язку між кількістю працівників у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб (тобто між рівнем обслуговування, вираженим кількістю персоналу) і прибутковістю не виявлено. Це можна пояснити тим, що збільшення кількості персоналу збільшує і витрати на оплату праці і відповідно зменшує прибутки. Інакше кажучи, показник кількості працівників у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб не тільки відображає рівень обслуговування, але і корелює з витратами, внаслідок чого очікуваної залежності з прибутковістю не виявлено.

Залежність між кількістю працівників у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб і завантаженістю вийшла зворотною, але її не варто намагатися якось інтерпретувати через те, що кількість наданих ліжко-діб в даному випадку присутня як у факторному, так і в результативному показниках, що робить аналіз неможливим.

Дуже виразною виявилася залежність між вартістю основних фондів у розрахунку на одне місце і прибутковістю: чим краще оснащений готель основними фондами, тим вищий рівень комфортності, зовнішнього оформлення, технічного оснащення, тим вища ціна за проживання і, відповідно, прибутковість. Залежність між вартістю основних фондів у розрахунку на одне місце і завантаженістю не проявляється, це ще раз підтверджує, що прибутковість з підвищенням забезпеченості основними фондами збільшується за рахунок високої ціни номерів, а не за рахунок більшої кількості клієнтів.

< назад | зміст | вперед >>>








© 2002-2019 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.