<<< назад | зміст | вперед >>>

Величко В.В. Організація рекреаційних послуг

РОЗДІЛ 2. РІЗНОВИДИ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ: НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 10. Організація торгівельно-побутових послуг

Ключові терміни: соціально-побутові рекреаційні ресурси, торгівельно-побутові рекреаційні послуги, торгівля, харчування, транспорт, зв'язок, готельні послуги, готель, міжнародна класифікація готелів, якість готельної послуги.

10.1. Загальна характеристика торгівельно-побутових рекреаційних послуг

Сучасна індустрія туризму - це група виробництв, що забезпечують задоволення потреб при тимчасовому переміщенні людей з будь-якою метою, крім занять професійною діяльністю, оплачуваною в відвідуваній країні.

До індустрії туризму включаються галузі, що випускають характерні для туристського споживання продукти. При цьому продукція вважається характерною, якщо виконується дві умови.

По-перше, даний вид товарів і послуг повинен мати суттєву питому вагу в загальному обсязі туристського споживання, або туристське споживання повинне мати суттєву частку в загальному обсязі випуску цього виду продукції. З цієї точки зору ряд галузей традиційно включаються в індустрію туризму більшістю країн.

По-друге, важливим критерієм є безпосередній контакт галузі із споживачами в особі візитерів. Ця вимога відіграє важливу роль для виробництва товарів, оскільки безпосередні виробники товарів рідко прямо контактують зі споживачами. Виключенням є тільки кустарні виробники деяких специфічних товарів, які можуть продаватися туристам прямо в майстернях. Тому в туристську індустрію, як правило, включаються не виробники певних товарів, а підприємства роздрібної торгівлі, що обслуговують візитерів.

Особливу роль для розвитку індустрії туризму грають торгівельно-побутові рекреаційні послуги за допомогою соціально-побутових рекреаційних ресурсів.

Рекреаційні соціально-побутові ресурси визначаються як будівлі, споруди, комунікації, засоби зв’язку, комунальна інфраструктура, архітектурні, історичні, спортивні комплекси, інші об’єкти соціально-культурного призначення, що використовуються з рекреаційною метою.

Послуги можуть надаватися виробничими одиницями будь-яких інституційних секторів. Важливо відзначити, що, наприклад, здача квартир візитерам в приватному секторі може бути таким же елементом індустрії туризму, як надання місць у спеціально побудованих готелях.

За загальною класифікацією до торгівельно-побутових послуг відносяться послуги підприємств, що займаються наступними видами діяльності:

1. Роздрібна торгівля, яка обслуговує візитерів:

- продаж специфічних туристських товарів, сувенірів і т.д.;
- продаж інших товарів.

2. Громадське харчування.
3. Розміщення та проживання:

- готелі та інші місця колективного проживання (будинки відпочинку, пансіонати, літні дитячі табори);
- ринкові послуги з проживання неформального сектора;
- послуги з проживання у власному другому будинку (дачі).

4. Транспорт і зв'язок:

- повітряний транспорт;
- залізничний транспорт;
- автомобільний транспорт (включаючи внутрішньоміської);
- водний транспорт;
- послуги зв'язку;
- інші послуги транспорту і зв'язку (прокат автомобілів і т.д.).

5. Туристські фірми:

- транспортні агентства;
- туристські агентства, формування пакетних турів (туроператори і турагенти);
- екскурсійні послуги.

6. Страхування візитерів та інші послуги фінансового характеру.
7. Інші пов'язані з туризмом види діяльності (забезпечення безпеки, супровід, переклад, бізнес-послуги) .

Рекреаційний комплекс розглядається як економічна категорія, що виражає сукупність взаємопов'язаних галузей і виробництв національної економіки, єдиної функціональної завданням яких є діяльність, спрямована на задоволення різноманітних і постійно зростаючих потреб людей у різних видах відпочинку і подорожей у вільний час при раціональному використанні всіх наявних туристських ресурсів.

Для найбільш повної характеристики рекреаційного комплексу доцільно виділити його чотири структурних розрізу:

- функціонально-галузеву структуру - як сукупність галузей та видів діяльності, що виконують певні функції і інтегруються в його рамках для досягнення кінцевої;
- організаційно-управлінську структуру - як систему організаційних форм і органів управління, ієрархічно сполучених, що забезпечують цілеспрямоване і взаємоузгоджених розвиток усіх ланок туристсько-рекреаційного комплексу;
- соціально-економічну структуру - як сукупність суспільних і соціальних груп населення, зайнятих у різних галузях і сферах туристично-рекреаційного комплексу, а також сукупність різних типів підприємств і організацій сфери туризму;
- територіально-виробничу структуру - як сукупність територіальних туристських комплексів.

Національний рекреаційний комплекс як соціально-економічна структура, орієнтована на досягнення спільної мети діяльності, може бути представлений у вигляді синтезу галузей національної економіки, віднесених до трьох сфер.

До першої сфери слід віднести туристські фірми - посередники, які здійснюють формування і реалізацію туристського продукту споживачам

До другої сфери відносяться транспортні підприємства, які обслуговують туристів і забезпечують просування туриста від постійного місця проживання до туристського району і назад.

До третьої сфері відносяться підприємства «перебування» в подорожі - це комплекс підприємств розміщення (згідно з класифікацією до них відносяться готелі, будинки відпочинку, санаторії, кемпінги тощо), а також підприємства громадського харчування, видовищних послуг та ряд інших.

Кожна з перелічених сфер має те чи інше відношення до кінцевої мети розвитку національного туристського комплексу.

В межах сфери рекреації складується рекреаційне господарство як сукупність підприємств, установ, організацій, що зайняті організацією, виробництвом і наданням платних рекреаційних послуг.

Суб’єктами рекреаційної діяльності є учасники господарських відносин, що зайняті організацією, виробництвом і наданням рекреаційних послуг, реалізуючи свою господарську компетенцію, мають відокремлене майно, зокрема у вигляді рекреаційних соціально-побутових ресурсів і природних територій (ресурсів), інших природних об’єктів, котрі мають рекреаційне значення, несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Виділяють особливості суб’єктів рекреаційної діяльності:

- залежність їх створення, організаційної форми і умов діяльності від вибору рекреаційно-спрямованої діяльності;
- необхідність отримання документів з дозволом (ліцензії, сертифікату, патенту) на здійснення відповідної діяльності, порядок і умови отримання яких встановлені спеціально для рекреаторів;
- наявність спеціальних вимог до приміщень, обладнання, інших матеріально-технічних засобів, необхідних для організації, виробництва і надання рекреаційних послуг; використання як основного засобу природних рекреаційних територій і ресурсів або інших природних ресурсів.

<<< назад | зміст | вперед >>>