Ярослава Кріль, Світлана Благодир
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Готельно-ресторанний бізнес і курортна справа України»
(м. Івано-Франківськ, 6 грудня 2022 р.)
Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника, 2022. 458 с. С.415-419.
Особливості обліку анімаційної діяльності
Впродовж останніх років спостерігається тенденція до зростання потреби у якісному й різноманітному відпочинку та рекреації, що спричинено розвитком та впровадженням інноваційних технологій, прискоренням темпів цифровізації економіки на фоні пандемії, процесами глобалізації, загальною напругою в суспільстві. Сектор анімації, розваг, дозвілля і спорту відіграє важливу роль у загальній інфраструктурі економіки країни, адже впливає на процеси освіти, відпочинку, розвитку культури людей та їх виховання і, навіть, на формування їх бажання та мотивації до праці.
Швидкий розвиток сфери послуг дозвілля, видовищно-розважальної діяльності, анімаційної діяльності та збільшення їх питомої ваги в економіці актуалізують проблему позиціонування цього сегменту на ринку послуг України. Сфера послуг - це певна сукупність секторів економіки і видів діяльності, функціональне призначення яких у контексті валового внутрішнього продукту реалізується через виробництво саме послуг та їх наступної реалізації споживачам.
Сьогодні розвиток індустрії послуг ми можемо спостерігати на кожному кроці: пасажирські перевезення, банківські послуги, парки атракціонів, готелі, перукарні, страхові компанії, телефонний зв’язок, кінотеатри, ресторани, рекламні агентства та багато іншого. Функціонування більшості країн світу сьогодні неможливо уявити без розвитку сфери туризму, яка на відміну від інших видів господарської діяльності має певні специфічні риси, які найбільш яскраво втілюють те, що споживач, здійснюючи видатки власних грошових коштів потребує яскравого та привабливого продукту, який можна отримати лише шляхом впровадження анімаційних послуг, які підкреслюють індивідуальний підхід до кожного клієнта з огляду на його особливі вимоги і побажання. Саме це у підсумку максимально впливає на фінансовий результат діяльності організації та її ефективність і закріплення позицій на відповідному ринку послуг. Отже, обов’язковою умовою рекреаційної діяльності в період відпочинку для людини є її унікальність, особливість, відчуття свята, несхожість на те, чим вона займається у своєму повсякденному житті, святковість, емоційне переключення [1].
Відповідно, анімаційна діяльність набуває активного розвитку по всьому світі як один з найбільш дієвих засобів у конкурентній боротьбі між подібними за рівнем сервісу й облаштуванням інтер’єрів готелями і туристськими комплексами. Це поняття вживається в багатьох сферах господарської діяльності і не завжди є основною діяльністю підприємства. Наприклад, можна виокремити групи підприємств, які належать до різних сфер, але використовують анімаційну діяльність для досягнення максимального ефекту від наданих послуг:
- Підприємства, діяльність яких повністю орієнтована на задоволення потреби в розвагах (дискотеки, нічні клуби тощо).
- Підприємства, діяльність яких частково орієнтована на задоволення потреби в розвагах, поряд з культурно-просвітницькою, освітньою, виховною, спортивною або іншою спрямованістю.
- Підприємства, що надають туристичні та готельні послуги.
- Підприємства видовищно-розважальної сфери (тематичні парки, парки атракціонів, виставки, концерти, шоу).
- Підприємства спортивно-розважальної сфери (непрофесійний спорт, наприклад, фітнес, боулінг, пейнтбол, ковзани тощо).
- Підприємства сфери терапевтичної та фізичної дії на тіло (діяльність спа-салонів, саун та бань, салонів краси, соляріїв, масажних послуг).
Анімаційна діяльність в бухгалтерському обліку незалежно від її виду, типу клієнтів та сектору економічної діяльності розглядається як послуги. Тобто у сфері туризму і готельному господарстві цей напрямок відображається як окремий вид послуг, що надається клієнтам, за умови, що його можна ідентифікувати та оцінити достовірно.
Згідно вимог Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:
- можливість достовірної оцінки доходів;
- імовірність надходження економічних вигод від надання послуг;
- можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
- можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення [3].
Для будь-якої послуги існує ймовірність того, що вона триває впродовж декількох звітних періодів і тоді оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:
- вивченням виконаної роботи;
- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату [3].
Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.
Основним документом, який може слугувати основою визнання доходу є Акт виконаних робіт (наданих послуг). Оскільки, на сьогоднішній день основною вимогою визнання доходів і витрат для оподаткування є первинні документи, то саме в цьому документі доцільно фіксувати інформацію про обсяг отриманих послуг, їх ціну та загальну вартість, що дозволить уникати сумнівних правочинів. І в такому випадку датою визнання доходу є дата складання Акту виконаних робіт чи наданих послуг, з врахуванням правової природи послуг, складання первинних документів щодо яких є можливим лише після такого виконання або оцінки ступеня завершеності наданих послуг.
Облік доходів здійснюється в розрізі 7 класу рахунків «Доходи» відповідно до норм Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 і основним рахунком, що використовується підприємством є: рахунок 703 «Дохід від наданих послуг» [4].
Витрати підприємства анімаційного бізнесу оформляються на підставі кошторису. Адже надання послуги передбачає виконання певного спектру дій щодо закупівлі необхідного реквізиту для організації проекту. Кошторис витрат погоджується з клієнтом і в кошторисі відображається гонорар агентства. Первинними документами також виступають: накладні, акти виконаних робіт сторонніх організацій та інші витрати. Облік витрат здійснюють відповідно до вимог Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 31 грудня 1999 року №318. Усі витрати, що здійснює підприємство для проведення проекту вважаються собівартістю реалізованих послуг і спочатку накопичуються на рахунку 23 «Виробництво», а потім списуються на рахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» [4].
Отже, облік анімаційної діяльності здійснюється пооб’єктно, тобто в розрізі кожного клієнта та кожної наданої послуги, якщо її можна достовірно оцінити і оформити Акт виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до вимог вітчизняного законодавства до обліку операцій з надання і реалізації послуг. Анімаційний бізнес в Україні знаходиться в стадії становлення, що вимагає подальших досліджень у даному напрямку, адже зростає кількість підприємств, які функціонують у цій сфері.
Список використаних джерел
1. Кравець О.М., Байлик С.І. Організація анімаційних послуг в туризмі: навч. посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2017. 335 с.
2. Класифікатор видів економічної діяльності. URL: http://kved.ukrstat.gov.ua/KVED2010/55/KVED10_55.html.
3. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: Наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99.
4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99.
