Соколова Є.Б.
Матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 6-7 квітня 2023 р.)
К.: КНУКІМ, 2023. 478 с. С.242-244.

Агротуризм: сучасний стан та перспективи розвитку

Агротуризм - відносно нове явище на світовому туристичному ринку. Але незважаючи на свою молодість, агротуризм надзвичайно популярний, і в основі цієї популярності лежить безліч економічних, соціально-психологічних та екологічних факторів. Бажання жити в гармонії з природою, споживати натуральні продукти харчування, піклуватись про збереження природи, підтримувати сільськогосподарських виробників - ці та багато інших чинників призвели до надзвичайного зростання популярності агротуризму в усьому світі.

На даний час агротуризм стає все більш популярним видом відпочинку серед городян. Світовий досвід показує, що розвиток агротуризму може бути ефективним як із соціальної, так і з економічної точки зору. Водночас необхідно враховувати специфіку розвитку агротуризму у різних країнах. У Європі аграрний туризм особливо розвинений в Австрії та Франції, де держава надає значну фінансову та просвітницьку підтримку сільським спільнотам. До групи країн, у яких переважає інтерес до взаємодії саме з природою, належать Ісландія, Ірландія, Великобританія, Норвегія, Швеція, Данія, Фінляндія, Литва, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Португалія. Країни, де більше цікавляться сільською культурою та способом життя (традиціями, ремеслами, архітектурою, кухнею, тваринництвом, садівництвом) є Україна, Молдова, Болгарія, Хорватія, Греція, Кіпр, Італія. Змішаний інтерес до природи та культури спостерігається в Іспанії, Німеччині, Польщі, Латвії, Естонії, Чехії, Словаччині, Австрії, Словенії, Румунії, Сербії, Чорногорії та ін.

При вивченні термінів, що відображають сферу діяльності, пов’язану з туризмом у сільській місцевості, у багатьох країнах світу було встановлено, що єдиного методологічного підходу немає. Є багато визначень такого поняття як «агротуризм», кожне з яких виявляє його важливі специфічні особливості:

• вид туристської діяльності з використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості до створення комплексного продукту, коли розміщення туристів бере на себе приймаюча сторона;
• вид туристично-пізнавальної та активної діяльності, при якому турист бере безпосередню участь у господарсько-побутовому житті приймаючої сторони та мінімально надає антропогенний вплив, у рамках сталого розвитку;
• вид туризму, який передбачає тимчасове перебування туристів у сільській місцевості з метою відпочинку та участі у сільськогосподарських роботах;
• форма відпочинку орієнтована на ознайомлення з сільським побутом, специфікою місцевого сільськогосподарського природокористування, особливостями місцевої кухні та традиціями.

За оцінками Всесвітньої туристичної організації аграрний туризм входить до п’ятірки основних стратегічних напрямів розвитку туризму у світі, що поєднує широкий спектр різних видів відпочинку та розвивається швидкими темпами у зарубіжних країнах.

У соціально-економічному плані місією агротуризму є низка завдань:

• забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій за рахунок нетрадиційних видів діяльності;
• створення та збільшення робочих місць;
• згуртування жителів сільських територій;
• скорочення процесу урбанізації в сільських територіях;
• збереження та популяризація традиційного сільського укладу, ремесел;
• відродження національних традицій, звичаїв, національної культури;
• охорона природи;
• розвиток сільської інфраструктури.

Агротуризм сприяє відновленню та збереженню традиційного способу життя місцевого населення, його культури та етнографічних особливостей. Розвиток агротуризму підштовхує до покращення благоустрою будинків, вулиць, цілих сіл, стимулює розвиток соціальної інфраструктури.

Агротуризм на відміну від інших напрямів туристичної сфери має власну специфіку. Вона виявляється у мінімізації витрат, передусім харчування та проживання.

Природно, що харчування в сільській місцевості обходиться в 2-2,5 рази дешевше, ніж на курорті, або у туристському центрі. Проживання тут також дешевше, особливо у літній період. Це щонайменше вдвічі знижує вартість відпочинку. Цей вид туризму надає позитивний вплив на відродження, збереження та розвиток місцевих народних традицій, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини. Виявляючи інтерес до цих цінностей народної культури, відпочиваючі розкривають місцевим жителям їхню справжню цінність, популяризують їх у своїх краях, сприяючи, таким чином, їхньому моральному та матеріальному збереженню.

Агротуризм є додатковим джерелом доходу для сільських жителів із відносно низьким рівнем доходу у сільській місцевості. Також агротуризм може підвищити конкурентоспроможність дрібного фермера. Фактори, які уповільнюють розвиток агротуризму в Україні, - це насамперед стан інфраструктури, нестача персоналу та відсутність поінформованості серед потенційних клієнтів, включаючи сільське населення.

Список використаних джерел

1. Підвальна О.Г. Вплив розвитку агротуристичної діяльності на покращення соціально-економічної діяльності // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2019. №10. С.82-88.
2. Дидів І.Б. Підприємницькі засади розвитку агротуризму // Вісник Львівського національного аграрного університету: економіка АПК. 2019. №26. С.146-150.
3. Калініченко С. М., Сподар К. В., Грібіник А. В., Холодок В. Д. Специфіка організації сільського туризму в зарубіжній практиці // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2022. №4. С.283-287.