Тищук І.В., Поліщук Л.М.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. C.324-327.

Досвід розвитку зеленого туризму в розвинених країнах світу

У сучасних умовах економічної конкуренції, яка повною мірою стосується як сфери послуг, так і сфери торгівлі, діяльність регіонального розвитку зеленого туризму потребує ґрунтовного дослідження кращого закордонного досвіду з метою формування основних напрямків, що в свою чергу дозволять ефективно розвивати зелений туризм в регіонах України.

Дуже прийнятним і цікавим є досвід організації зеленого туризму у Швейцарії де розроблена спеціальна Програма «Сільська гостинність», згідно з якою участь у програмі власників господарств є обов’язковою. Зокрема, господарство повинно відповідати таким вимогам:

  • гарне навколишнє середовище і відповідні умови утримання тварин;
  • безпечне перебування відпочивальників у господарстві, яке в свою чергу повинно бути розташовано у сільській місцевості і використовуватись як діюче сільськогосподарське виробництво;
  • господар повинен сплачувати податок як сільськогосподарське підприємство і бути обізнаний з питань харчування, а також проживати у садибі, що здається у найм відпочивальникам, або у безпосередній близькості до неї.

Дозвіл на здійснення діяльності у сфері зеленого туризму надають інспектори і за бажанням господаря проводять спеціальне інспектування «Кваліфікація за якістю».

Зокрема, у Німеччині становлення «зеленого туризму» почалося з розробки концепції його розвитку у периферійних регіонах. У результаті на ринку нині представлені пропозиції дешевого відпочинку на природі без використання дорогої інфраструктури, але з наданням комфортних умов проживання, оскільки для значної кількості споживачів знак якості є вирішальним критерієм вибору продукту чи послуги і є гарантією якості [1].

В Італії зелений туризм - основна форма підприємницької діяльності, і це зумовлено в основному двома причинами. По-перше, в усьому світі почав зростати інтерес до зеленого туризму. Адже йдеться не тільки про відпочинок на природі, а і про переваги сільського укладу життя та екологічно чисті продукти харчування. По-друге, як внутрішній італійський ринок, так і низка важливих іноземних ринків досягли значного рівня насичення і вимагали нового продукту, що виходить за межі традиційних видів «пляжного» туризму та екскурсійних турів найбільшими містами країни.

В Італії Департамент з туризму входить до складу Міністерства виробничої діяльності. Основні його функції зводяться до координації діяльності регіональних туристичних адміністрацій, розробки нормативно-правових документів загальнонаціонального характеру, досліджень та обробки статичних даних, а також міжнародної діяльності (міжурядові угоди, взаємовідносини з міжнародними організаціями та ЄС). На міжнародному туристичному ринку представником Італії є Національне управління з туризму (ENIT). Основні функції, які воно виконує, - це рекламно-інформаційна робота, маркетингові дослідження, координація міжнародної діяльності місцевих туристичних адміністрацій і фінансується ENIT з держбюджету [2].

Іспанія - держава, яка конкурує у сфері послуг зеленого туризму з такими провідними країнами, як Великобританія та Франція. Власники агроосель об’єдналися в «Асоціацію сільського туризму Іспанії». Усі нічліжні заклади, які розташовані у сільській місцевості, сплачують податок як суб’єкти агротуристичного підприємництва [3].

Цікавим фактом є те, що серед перелічених країн, а саме: Іспанія та Італія уже протягом останніх років утримують перші місця за кількістю туристичних прибуттів у регіоні та кількість туристів щороку зростає. Лідерство цих країн зумовлено розвиненою туристичної інфраструктурою та наявністю різноманітних видів туризму [4].

У Польщі використовують термін «зелений туризм» як «господарська гостинність». Селяни, які бажають розпочати діяльність у сфері зеленого туризму, та ті, що вже надають такі послуги відпочивальникам на базі своїх господарств, мають підтримку в тому, що на них не поширюється закон, який регулює господарську (підприємницьку) діяльність та визначення понять підприємця та підприємства. Тобто, вони мають право вести повноцінне господарювання, але при цьому не бути обтяженими зобов’язаннями, які накладаються законодавством на решту підприємців. Таке господарювання має чітке визначення:

  • до послуг зеленого туризму слід відносити надання господарями відпочивальникам в оренду кімнат, окремих будинків, місць під розбивки наметів, продажу домашніх страв, а також можуть надаватися інші послуги, які пов’язані з перебуванням у цьому господарстві, тобто пов’язаних з господарською діяльністю;
  • селянина, який має право надавати послуги зеленого туризму, слід вважати господарем, який займається сільськогосподарською діяльністю самостійно, за власний рахунок і є власником сільського господарства;
  • надання послуг у сільському господарстві означає використання з цією метою земель, будівель та інших засобів цього господарства без зміни їх характеру та порушення їх основної функції - здійснення сільськогосподарського виробництва.

зелений туризм у Польщі

Таким чином, конкретне визначення у законодавстві Польщі понять «агоротуристичні послуги», «селянин (господар)», «сільське (селянське) господарство» чітко відмежовує діяльність у сфері зеленого туризму від інших видів туристичних послуг, які надаються у сільській місцевості і які законодавством віднесені до сфери підприємницької діяльності.

Законодавство Польщі передбачає звільнення від податку на доходи фізичних осіб, які надають послуги у сфері зеленого туризму за таких умов: житловий будинок, у якому можна винаймати кімнати, належить до сільського господарства; житлові кімнати здають в найм відпочивальникам, тобто не сезонним робочим, а іншим особам на тривалий термін; кімнати, які можна винаймати, знаходяться у житловому будинку, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі; житловий будинок розташований на сільській території; кількість кімнат, призначених для ви наймання, не перевищує п’яти.

З 1997 року Польська федерація зеленого туризму «Гостинні господарства» запровадила нові засади класифікації та категоризації об’єктів сільської нічліжної бази.

Система категоризації сільської нічліжної бази є добровільною. Садиби, в яких була проведена категоризація, гарантують високу якість послуг, і їх частіше відвідують гості. До того ж господар такої оселі отримує право розмістити свою пропозицію в рекламних матеріалах федерації.

Україна, перейнявши досвід Польщі, також запровадила систему екологічної сертифікації та добровільної категоризації у сфері зеленого туризму «Українська гостинна садиба». Програма розроблена Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму [5].

Таким чином, аналізуючи досвід зарубіжних країн у веденні зеленого туризму, вважаємо за доцільне виділити основні напрямки, що дозволять ефективно розвивати зелений туризм в Україні, а саме:

  • розроблення регіональних програм розвитку зеленого туризму на рівні держави;
  • створення сприятливих умов для отримання податкових пільг та кредитів для власників агросадиб.

Список використаних джерел

1. Пітюлич М., Михайлюк І. Особливості функціонування сільського туризму в Україні та досвід європейських країн // Науковий вісник Ужгородського університету. 2011. Серія «Економіка». Спецвип.33. Ч.3. С.154-158.
2. Горішевський П., Васильєв В., Зінько Ю.Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. 148 с.
3. Можливості працевлаштування молоді у сфері зеленого туризму: методичні рекомендації щодо започаткування власної справи / за заг. ред. О.В. Кулініча. Харків: Інститут соціальної політики регіону, 2011. 124 с.
4. World Tourism Barometer / World Tourism Organization, Madrid. Spain. 2014. April-September. 16 p.
5. Офіційний сайт Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. URL: https://greentour.com.ua/.