Барвінок Н.В.
Матеріали VІІІ Всеукр. наук.-практ. конф.
«Сучасні проблеми і перспективи економічної динаміки»
(м. Умань, 18 листопада 2021 р.)
Умань: Візаві, 2021. 751 с. С.576-580.

Проблеми та перспективи розвитку екологічного туризму в Україні

В останні роки туристична галузь в Україні розвивається швидким темпом, відіграючи все більш помітну роль в економіці країни. Разом з розвитком різних видів туризму, таких як культурний, оздоровчий, рекреаційний, спортивний, релігійний, бізнес-туризм тощо, екологічний туризм стає все більш популярним в Україні. Цей процес є відображенням світових тенденцій, що проявляється у розвинених країн світу. В останні роки екологічний туризм активно розвивається не тільки в таких європейських країнах, але також і в Азії, Північній Америці, Південній Америці та Австралії.

Екологічний туризм або екотуризм - це вид туризму, що полягає у подорожах до природних недоторканих людиною та природоохоронних територій. Екотуристи намагаються не здійснювати значного впливу на територію. Екотуризм сприяє освіті туристів і дає змогу збирати гроші на заходи зі збереження природи території, допомагає розвиткові ізольованих поселень. Розвиток екотуризму часто розглядають як важливий засіб збереження довкілля для майбутніх поколінь [2].

Сьогодні розвиток екологічного туризму висвітлено у дослідженнях вітчизняних вчених у галузі туризму, в тому числі і екологічного: О. Бейдик, О. Дмитрук, С. Дмитрук, Ю. Зінько, М. Біржаков, Т. Лужанська, С. Махлинець, Л. Тебляшкіна, М. Рутинський та ін. У розробках цих авторів зазначається важливість вивчення важливих та перспективних напрямів діяльності та розвитку туристичної сфери і економіки України загалом. Особлива увага в роботах цих авторів приділяється екологічному туризму, його організації, управлінню, культурній цінності, як для туристів так і для жителів місцевості, яка входить до території здійснення екологічного туризму.

Тема екотуризму є актуальною та своєчасною як для країн світу, так і для України. Цікавість до екотуризму зумовлена низкою причин, серед яких такі:

• значне збільшення антропогенного навантаження на природні систем, що зумовлює необхідність розробки науково-обґрунтованих заходів щодо збереження довкілля та унікальності природи;
• прагнення захистити населення промислово розвинених країн від стресу, нервового виснаження та різних захворювань шляхом процесів урбанізації;
• зміни в поведінці людей, що полягають у прагненні до тіснішого спілкування з природою, «занурення» в неї, продовження тривалості перебування в недоторканих куточках дикої природи;
• важливість формування ефективної системи екологічного виховання в напрямку любові до природи, її збереження та збільшення природних ресурсів;
• необхідність соціально-економічного розвитку територій з нерозвиненою сферою промисловості, але із багатою недоторканими природними комплексами та унікальним природним потенціалом, здатним зацікавити туристів;
• збереження та подальший розвиток соціокультурного середовища місцевого населення, що проживає поблизу природоохоронних території.

Розвиток екологічного туризму на сьогодні вимагає виконання ряду умов:

• розвиток сучасної транспортної інфраструктури, що дозволятиме відвідати такі туристичні об’єкти;
• проводити розумну цінову політику для такого виду туризм, яка буде доступною для широкого кола населення з невисоким рівнем доходів;
• ефективна організація екологічних турів із залученням безперервної розробка нових маршрутів до віддалених куточків «дикої» природи;
• наявність привабливих та унікальних природних об’єктів, які сприятимуть еколого-естетичному вихованню туристів, які їх відвідуватимуть.

В останні роки екотуризм, як вид туризму, в Україні почав активно розвиватись. Це пов’язано наявністю на території країни різних унікальних об’єктів природи, які викликають цікавість туристів з усього світу, а це в свою чергу підвищує туристичний та рекреаційний потенціал України. Слід зазначити, що більшість природніх комплексів України, які є об’єктами екологічного туризму, охороняються законодавством країни, а деякі з них належать до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [5].

Карпатський регіон є одним з найбільш цікавих регіонів, адже велика частина земель регіону відноситься до природно-заповідного фонду України. Однак для розвитку екотуризму в Західній Україні важливі не тільки Карпати. Унікальним та багатим на природні та рекреаційні комплекси є і Поділля. Національний природний парк «Подільські Товтри», який є номінантом конкурсу «Сім чудес України», а також є багатим унікальними природними особливостями [3].

Також варто звернути увагу на Північний регіон України, який також має велику кількість об’єктів унікальної та неповторної природи. Територія Полісся - це великі за площею лісові масиви, густа мережа річок, озер і боліт. В регіоні збереглися як природні багатства, так і етнокультурна спадщина. Для розвитку екотуризму Полісся є всі необхідні передумови: наявність і багатство об’єктів природно-заповідного фонду, багатий склад видів флори та фауни.

Ще одним регіоном багатим на заповідні території є Узбережжя Чорного моря, де охороняються унікальні ландшафти та місця гніздування рідкісних видів птахів. Одним з найбільш цікавих об’єктів екотуризму є село Вилкове, яке ще називають «українською Венецією». Село оточене територією Дунайського біосферного заповідника і є дійсно унікальним, оскільки там зберігається рідкісна в Європі житлова забудова - замість вулиць тут система каналів, а за транспорт служать човни.

Також для розвитку екотуризму мають значний потенціал і степові області України (Миколаївська, Запорізька, Херсонська, Донецька), адже є багатими на об’єкти природно-заповідного фонду та багату унікальну степову флору. Тут розміщені Український степовий природний заповідник «Єланецький степ», біосферний заповідник «Асканія-Нова». Також увагу привертає такий об’єкт екотуризму на Херсонщині, як Олешківські піски, який вважається найбільшим піщаним масивом Європи. У Донецькій області на березі річки Сіверський Донець розташований національний природний парк «Святі гори», який відноситься заповідної території завдяки своєму унікальному природньому ландшафту та рідкісним видам рослин цієї місцевості. В Миколаївській області, у долині р. Південний Буг розташований національний природний парк «Бузький гард». Унікальний він тим, природа тут мало змінена людиною. Також тут багатий та унікальний видовий склад флори і фауни, а виходи на поверхню гранітів надають рівнинному Бугу виду швидкої і бурхливої гірської річки. До складу національного природного парку входить урочище «Бузький Гард», що є пам’яткою історичного ландшафту Запорозької Січі, першої козацької республіки [4].

Важливим об’єктом для розвитку екотуризму є Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи. Це транскордонний серійний об’єкт, який розташований на території 12 країн, займає площу 345838,62 га, 25% з яких знаходиться на території України. Даний об'єкт цінний для екотуризму тим, що є взірцем недоторканих природних комплексів помірних лісів.

«Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн на сесії комітету ЮНЕСКО у Кракові (Польща) 13 липня 2017 року ухвалили рішення включити до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [5].

Якщо врахувати можливості існуючих регіональних ландшафтних парків, то для розвитку екологічного туризму в Україні досить значні передумови, хоча на сьогоднішній день цей напрямок туристичної діяльності все ще знаходиться на стадії розвитку.

З метою істотного збільшення обсягів екотуризму в Україні в найближчі роки необхідно вирішити ряд завдань, таких як:

• формування науково обґрунтованої та стратегічної програми розвитку екологічного туризму в Україні;
• якісна підготовка сучасних фахівців у даній галузі;
• розробка додаткових маршрутів і напрямків в сфері екотуризму;
• залучення внутрішніх та іноземних інвестицій;
• додатковий захист природних територій від впливу збільшення туристичних потоків.

Ефективне управління екологічним туризмом можливе за умов:

• зонування території, що передбачає обмежене відвідування, територій, що є особливо охоронними;
• координація туристичних потоків, спрямована на зменшення антропогенного навантаження;
• регулювання роботи комерційних підприємств в зонах екотуризму для контролю впливу інфраструктури;
• встановлення комерційних відносин з «екологічно чистими» туроператорами та організаціями;
• встановлення розумних цін на відвідування таких територій.

Таким чином, України, яка має величезне природне різноманіття, має значний потенціал для розвитку екологічного туризму.

Список використаних джерел

1. Екотуризм / TerraІncognita. URL: http://terraincognita.info/ukr/dest/ecotourism/42.
2. Екотуризм. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Екотуризм.
3. Любонько Т.В. Формування організаційно-економічного механізму розвитку екологічного туризму // Ефективна економіка. 2014. №9..
4. Теребух А.А. Сутність та значення екологічно-туристичних ресурсів у контексті розвитку екологічного туризму в Україні // Вісник НУ «Львівська політехніка». 2012. №727. С.449-454.
5. Які об’єкти охороняє ЮНЕСКО в Україні? URL: https://ukrainer.net/unesko-v-ukraini/.