Циганкова Світлана, Пікульська Валентина
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сакральне та туризм» (м. Київ, 28 квітня 2023 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2023. 325 с. С.224-227.

Потенціал розвитку релігійного туризму за моделлю культурних маршрутів (на матеріалі проєкту «Camino Podolico: подільський шлях Святого Якова»)

Європейські культурні маршрути в останні десятиліття стали потужним чинником для розвитку культури, туризму та освітньої складової. За визначенням Ради Європи, культурний маршрут - «це проєкт співпраці в сфері культурної й освітньої спадщини та туризму, метою якого є розробка та просування маршруту або серії маршрутів на основі історичного шляху, культурної концепції, персоналії чи явища транснаціональної важливості та значення задля розуміння і поваги до спільних європейських цінностей» [1] .

Першим європейським культурним маршрутом в жовтні 1987 року був оголошений паломницький Шлях святого Якова (Camino de Santiago), який вже у 1993 році внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Станом на початок 2023 року існує вже 48 сертифікованих Радою Європи культурних маршрутів, частина з яких будується саме на різноконфесійній релігійній спадщині. Україна приєдналася до Розширеної часткової угоди про культурні маршрути у лютому 2021 року, наразі тут представлено 5 маршрутів [2] .

Культурні маршрути Ради Європи дозволяють створити мережу шляхів, якими мандрівники знайомляться з унікальними пам’ятками, а це помітно підсилює привабливість дестинацій, зокрема тих, які побудовані на сакральній спадщині [3]. Так, зростання популярності Шляху святого Якова в Іспанії започаткувало серію археологічних досліджень та реставрацій вздовж маршрутів, завдяки чому було врятовано та адаптовано для відвідування велику кількість храмів і монастирів, наприклад, у Бургосі та Понтеведрі, а також світські будівлі. Багато запустілих містечок і сіл ожили економічно, забезпечуючи необхідну інфраструктуру для паломників [4] .

З роками завдяки масовій культурі Шлях святого Якова зумів залучити людей різних світоглядів до пізнання християнської спадщини Європи, тож доєднання до цього руху може принести помітні зрушення в розвитку релігійного і світського туризму одночасно. Складнощі прокладання маршруту у таких країнах, як Польща, Литва чи Україна, полягають в першу чергу у віддаленості цих країн до іспанської святині та меншій кількості охочих, через що не так помітно розвинена мережа паломницьких центрів. Найбільш зацікавленими є місцеві пілігрими, які хочуть подолати пішки або велосипедом маршрут «з власного порогу», та прихильники Каміно, готові приїздити до Східної Європи.

У Польщі сертифікована ділянка Шляху святого Якова починається на польсько-литовському кордоні, веде через Ольштин і Торунь та закінчується на кордоні з Німеччиною. Чотири литовські шляхи святого Якова почали розвиватися лише з 2016 року, однак вже перетворилися на справжній туристичний продукт. Саме досвід литовських міст (зокрема, Паневежиса і Каунаса) стали основою для створення Подільського шляху святого Якова в рамках проєкту Camino Podolico, реалізованого у 2021 році Вінницькою, Барською і Кам’янець-Подільською міськими радами за підтримки Українського культурного фонду. До цього єдиною ділянкою ШСЯ в Україні (без паломницької інфраструктури) був сертифікований маршрут Via Regia - «королівський шлях», що починається з Києва і рухається до Шегинів.

Camino Podolico

Подільський шлях залучив 11 територіальних громад Вінниччини і Хмельниччини та 23 громадських організацій, місцевих ініціатив та закладів. Основою маршруту стала сакральна, фортифікаційна і палацова архітектура, яка розкриває історію Поділля від часів правління Коріатовичів, коли регіон став східним фронтиром християнства, до початку ХХ століття. Міста й містечка розташовані від Вінниці до Кам’янця-Подільського на відстані 20-30 км, що відповідає тривалості пішого проходження за один світловий день.

Візуальними складовими на шляху виступає власна айдентика Camino Podolico, яка поєднує мотив паломницької мушлі і головного елементу гербу Поділля - сонця. Під час створення маршруту було випущено аналогічні до оригінального Каміно атрибути - паспорт пілігрима, штампи для відміток, мапу, путівник, сертифікат проходження, а також встановлено вказівники, інформаційні стенди та маркування. У тестовий 2021 рік маршрут пройшло більше 150 людей, серед яких понад 35 отримали сертифікати у Бару (105 км.) та Кам’янці-Подільському (252 км.), що є показником затребуваності маршруту. Інтерес щодо продовження шляху та сполучення його з гілкою, яка нині розпочинається від словацького Кошице, висловило декілька громад та туристичних об’єднань Тернопільської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Для того, щоб мати підстави для сертифікації, маршрут має відповідати ряду критеріїв:

  • охоплювати принаймні три країни Ради Європи;
  • відображати основні європейські цінності і бути перспективним для подальших досліджень;
  • мати підтвердження необхідних фінансових і людських ресурсів;
  • заохочувати демократичні процеси, які призводять до ухвалення спільних рішень щодо стратегії і діяльності;
  • передбачати реалізацію заходів для молоді, мистецьких заходів, а також тематичних дискусій [5; 6].

У випадку Подільського шляху святого Якова йдеться не про окрему сертифікацію, а лише про приєднання до вже існуючої Європейської федерації Шляху святого Якова. Позитивним є те, що Camino Podolico вже на зародковому етапі почав працювати зі спадщиною в контексті європейських цінностей, має розроблену довідкову складову, інтегрує інституції різних рівнів, стимулює мультидисциплінарну дискусію, заохочує до активностей та проєктів, що поєднують спадщину та сучасну культуру довкола місцевої, регіональної, національної та європейської ідентичності. Однак поряд з цим є ряд викликів, які залишаються перед проєктом для успішної інтеграції:

  • мережування усіх зацікавлених сторін для розвитку маршруту;
  • залучення науковців, навчальних закладів, дослідницьких інституцій для всебічного вивчення громад і пам’яток на маршруті;
  • фінансова, ресурсна та організаційна сталість;
  • операційний план функціонування маршруту, включно з переліком активностей та джерел їх фінансування.

З 24 лютого 2022 року активне просування маршруту стало на паузу у зв’язку з російською агресією. Рік повномасштабної війни суттєво зашкодив будь-яким культурним ініціативам, попри це ініціатори створення маршруту -місцеві адміністрації, активісти, представники різних закладів - продовжують розглядати Camino Podolico як потужний фактор об’єднання громад заради збереження і популяризації релігійного туризму на своїй території.

Література

1. Резолюція СМ/Res(2013)66 Комітету Міністрів Ради Європи про підтвердження укладення Розширеної часткової угоди про культурні маршрути. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/961_001-13.
2. Закон України «Про приєднання України до Розширеної часткової угоди про культурні маршрути». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1235-20.
3. Устименко Л., Ковальчук Л. Культурні маршрути як чинник популяризації потенційних локацій нематеріальної культурної спадщини // Нематеріальна культурна спадщина як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики, інновації: Тези доповідей ІV Міжнар. наук.-практ. конф.-фестивалю (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.). К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. C.167-170.
4. Orzechowska-Kowalska K. Szlak kultorowy formą ochrony dziedzictwa przeszłości. Szlaki św. Jakuba. URL: https://ochronazabytkow.nid.pl/wp-content/uploads/2019/08/OZ_3-4_2012_7a_Orzechowska-Kowalska.pdf.
5. Resolution CM/Res(2013)67 revising the rules for the award of the «Cultural Route of the Council of Europe» certification. URL: https://rm.coe.int/16807b7d5b.
6. Культурні маршрути ради Європи. К., 2018. 29 с.