Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Величко В.В. Організація рекреаційних послуг

РОЗДІЛ 2. РІЗНОВИДИ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ: НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 7. Організація лікувально-профілактичних послуг

7.2. Організація надання лікувально-профілактичних послуг

Одним з завдань органів охорони здоров'я є раціональне і ефективне використання основних фондів охорони здоров'я і всього великого потенціалу медичної науки. У вирішенні цього завдання важливу роль відіграє можливість курортного лікування, широке застосування фізичних факторів, які використовуються для профілактики, лікування і медичної реабілітації різних категорій хворих. Все це визначає велику актуальність подальшого розвитку санаторно-курортної допомоги.

Природні фізичні фактори дуже впливають на функціональні системи і компенсаторні процеси в організмі людини і повинні широко використовуватись в санаторно-курортних і лікувально-профілактичних закладах (одночасно з медикаментозною терапією або самостійно).

Лікувально-профілактичні послуги - це вид діяльності, своєрідна медична допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування пацієнтів у стані, що на момент її надання загрожує життю, здоров'ю і працездатності, їх здійснюють професійно підготовлені працівники, які мають на це право.

Медична допомога — це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і сприяють швидкому одужанню.

Медична послуга належить до фактичних послуг і включає в себе застосування спеціальних медичних заходів стосовно здоров'я, поліпшення чи підтримання стану якого є головною метою надання послуг. При розширеному трактуванні поняття медичної допомоги нею можна вважати застосування однією особою медичних знань і навичок, спрямоване на реалізацію іншою особою власних прав та інтересів, що потребують втручання в її організм. В такому випадку навіть косметологічна послуга, вилучення органа у донора або здійснення операції штучного переривання вагітності за соціальними показниками будуть вважатися медичною допомогою.

Необхідно розмежовувати медичну допомогу з медичним втручанням. Під медичним втручанням розуміється будь-який профілактичний, діагностичний, лікувальний або інший вплив (фізичний, хімічний, біологічний чи психічний) на організм людини, який спричиняє чи може спричинити зміни в цьому організмі.

Безоплатної медичної допомоги, що надається державними та комунальними закладами охорони здоров'я:

а) швидка та невідкладна - на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;
б) амбулаторно-поліклінічна;
в) стаціонарна - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій;
г) невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);
д) долікарська медична допомога сільським жителям;
е) санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях;
є) утримання дітей у будинках дитини;

Медична допомога охоплює надання ряду послуг, безпосередньо пов'язаних з лікуванням хворих та профілактикою захворювань, зокрема профілактичні медичні огляди з винесенням висновку про стан здоров'я на прохання громадян; зубне, вушне, очне протезування дорослого населення; надання всіх видів медичної та лікувально-профілактичної допомоги (крім першої невідкладної) особам, обслуговування яких не передбачено даним закладом; надання додаткової медичної інформації на прохання громадян (довідки, виписки з історії хвороби) та інші.

Вданий час розрізняють такі види лікувально-профілактичної допомоги:

- первинна лікувально-профілактична допомога;
- вторинна лікувально-профілактична допомога;
- третинна лікувально-профілактична допомога.

Первинна лікувально-профілактична допомога є основною частиною медико-санітарної допомоги населенню і передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги. Первинна лікувально-профілактична допомога надається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики.

Вторинна (спеціалізована) лікувально-профілактична допомога надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.

Третинна (високоспеціалізована) лікувально-профілактична допомога надається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко зустрічаються (ст. 35 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Останнім часом ринок лікувально-оздоровчого туризму зазнає зміни. Традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. У світі зростає кількість людей, які хочуть підтримувати гарну фізичну форму, і потребують відбудовних антистресових програм.

З медичної точки зору, лікувально-профілактичні послуги направлені на відновлення здоров’я і працездатності шляхом відпочинку поза житлом на лоні природи, в сприятливих кліматичних умовах. Для реалізації цієї мети пацієнтам і туристам-рекреантам на курортах надаються різноманітні рекреаційні послуги (recreation facility). Заходи використовують в оздоровчих, туристських, спортивних і пізнавальних цілях основні природно-рекреаційні ресурси (клімат, мінеральні води і лікувальні грязі) існують параметри оптимальних кліматичних умов для рекреаційних цілей.

Останнім часом традиційні курорти стають все більш поліфункціональними оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. В світі росте кількість людей, які хочуть підтримувати добру фізичну форму і потребують відновлювальних антистресових програм. В основному це люди середнього віку, не байдужі до активного фізичного відпочинку.

Курорт - місцевість, що має природні лікувальні засоби (цілющий клімат, мінеральні води, лікувальні грязі та ін.) і сукупність необхідних умов для їх застосування у лікувальних і оздоровчих цілях (наявність лікувально-профілактичних (санаторії, пансіонати, курортні поліклініки, грязелікарні, ваннібудівлі, бювети мінеральних вод, лікувальні пляжі, солярії, аерарії, басейни для лікувального плавання) і культурно-побутових установ, медичного та обслуговуючого персоналу.

Мета курорту - обслуговування людей, що прагнуть до відпочинку і відновлення здоров'я. У силу цих обставин популярними місцями розміщення курортів завжди були і залишаються пляжі, гори, озера, а також території, які надають можливості для відпочинку, лікування в природних кліматичних умовах, а також занять спортом.

Профіль курорту визначається захворюваннями, які в ньому лікують:

- кардіологічні,
- туберкульозні,
- шлунково-кишкові,
- органів дихання і т.п.

Перші бальнеологічні курорти в Україні виникли на мінеральних водах в Шкло (в 1576 р.), в Трускавці (в 1827 р.) і у Моршині (1877 р.) Львівської області; Березівці під Харковом (1862 р.) і в Миргороді Полтавської області (у 1917 р.); грязьові - на Сакському озері в Криму (у 1799 р.), на Одеських лиманах (1829 р.), на Слов'янських озерах у Донбасі (в 1832 р.), в Євпаторії (1890 р.) і в Бердянську Запорізької області (1902 р). Інтенсивне курортне будівництво дозволило створити систему спеціалізованих санаторіїв.

Найбільшою популярністю в населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного та Азовського морів і Карпати. В залежності від характеру природних лікувальних засобів курорти поділяються на:

1) кліматичні, основними лікувальними факторами яких є елементи клімату, що дозволяють широко застосовувати лікування сонцем, повітрям, морськими купаннями та ін.;
2) бальнеологічні. Бальнеологічний курорт - тип курорту, де в якості основного лікувального чинника використовуються природні мінеральні води.
3) грязьові, основними лікувальними факторами яких є лікувальні грязі (мулові, торф'яні, псевдовулканічні);
4) змішані, на яких використовуються два-три природних лікувальних фактора (бальнео-кліматичні, бальнео-грязьові, бальнео-клімато-грязьові).

Класифікація курортів за їх природним лікувальним властивостями. Бальнеологічні курорти поділяються на курорти з мінеральними водами для зовнішнього застосування (у вигляді ванн):

1. Вуглекислі води (Сонячне Закарпаття та ін.)
2. Сульфідні води (в т. ч. сірководневі). Сульфатні ванни з вмістом загального сірководню від 10 мг/л. до 100 мг/л. і більше (прийняті лікувальні концентрації) стали відносити до мінеральних ванн, а не до газових.
3. Радонові води (радіоактивні) (використовуються на курорті Хмільник (Вінницька область), Біла Церква.
4. Азотні кременисті слабомінералізовані термальні води.
5. Хлоридні, сульфатні, гідрокарбонатно-сульфатні та ін. води безспецифічних компонентів і властивостей (Моршин, Немирів, Трускавець, Євпаторія, Феодосія).
6. Йодобромні води (використовуються на курортах Трускавця (Львівська область), Березовських мінеральних вод (Харківська область).
7. Миш'якові води (Гірська Тиса, Синьогорська Мінеральні Води).
8. Залізисті води (Гай, Ведмеже Озеро, Ямаровка).
9. Крем'янисті термальні води - теплі і гарячі води різного походження, мінералізації і газового складу. Вони широко поширені в районах вулканізму і пов'язані з виверженими породами. До них відносяться гарячі кременисті вуглекислі джерела з невисокою мінералізацією і різноманітним іонним складом. Надають зцілюючу дію при шкірних, травматичних і деяких шлунково-кишкових захворюваннях.
10. Бор води.
11. Ропні ванни. Ропа (розсіл) - це концентрована морська вода лиманів або солоних озер, змінена під впливом біологічних і фізико-хімічних процесів, головним чином, за рахунок випаровування. Подається в курортні водолікарні спеціальними насосами.
12. Кисневі ванни. Готують фізичним і хімічним методом. Для ванн використовують прісну воду, яку насичують киснем підтиском 1,5-2,5 атм. апаратом для насичення.
13. «Перлові» ванни. Готують шляхом пропускання повітря підтиском 1-2 атм. через спеціальні грати, покладену на дно ванни з прісною водою. Ванни призначаються при стомленні, неврастенії, при захворюванні системи кровообігу функціонального характеру. 8-15 хвилин.

Грязьові курорти. З метою теплового впливу на організм, поряд з водою, широко застосовують лікувальні грязі (мулові, псевдовулканічні), торф і грязеподібні речовини (парафіни, глина, озокерит, нафталан (нафта темно-бурого кольору) пісок річковий або морський).

Лікувальні грязі, або пелоїди (від грец. слова «пелосі» - мул, бруд), в залежності від походження та фізико-хімічних властивостей діляться на три основні групи:

- мулові,
- торф'яні,
- псевдовулканічні.

Мулові грязі являють собою природні речовини, що утворюються в солоних або прісних водоймах в процесі повільного розкладання під водою відмерлих дрібних тварин і рослин, і взаємодії цих продуктів з грунтом, водою і солями. Вони мають тонкодисперсну структуру і в більшості випадків мазеподібну консистенцію.

Залежно від умов утворення мулові грязі діляться на:

- сульфідні,
- сапропелеві.

Мулові сульфідні грязі утворюються в солоних водоймах - озерах, лиманах, бухтах морів.

Найбільшвідомі - озера Саки, лиман Куяльник. Мають чорний колір, мазеобразну консистенцію, слабко лужну реакцію, високу мінералізацію, містять сірководень, метан, вуглекислоту і невелика кількість органічних речовин. Утворюються за участю близько 100 видів бактерій.

Сапропелеві грязі. Сапропель, або гниючих мул, утворюється на дні відкритих прісних водойм (озера, ставки) зі стоячою водою за рахунок рослинних і тваринних організмів, розкладаються під водою за участю мікроорганізмів. Сапропелеві грязі мають буро-коричневий або сірий колір, драглисту консистенцію.

Торф'яні грязі. Торф утворюється у водоймах болотного типу з відмерлих рослинних організмів (від мохів до деревних порід). Торф має темно-бурий колір, містить велику кількість органічних речовин, в т.ч. біологічно активних гумінових кислот.

Псевдовулканічні грязі. За походженням діляться на кілька типів, з яких лікувальне застосування знаходять сопкові і гідротермальні грязі.

Сопкові грязі формуються в нафтоносних районах і викидаються на поверхню землі разом з газоподібними вуглеводнями, грязьовими сопками. Має сірий колір. Зустрічаються на Керченському півострові і деяких інших місцях.

Гідротермальні грязі утворюються в районах активної вулканічної діяльності. За механізмом формування і складом близькі до сопкових грязей.

Ці грязі мають дуже високий ступінь мінералізації, світло-сірий колір, рідку консистенцію і високу температуру.

Кліматичні курорти поділяються на:

1. приморські:

- узбережжя Чорного моря (Одеська група курортів, Очаків, Кримська:Алупка, Алушта, Артек, Євпаторія, Масандра, Судак, Феодосія, Ялта.
- узбережжя Азовського моря (Бердянськ, Кирилівка, Маріуполь).

2. гірські (Крим, Закарпаття).
3. рівнинні (лісові та лісостепові).
4. з кліматом пустель.
5. кліматокумисолікувальні курорти

- бальнеокліматичні ,
- бальнеогрязеві (Миргород, Моршин, Трускавець),
- кліматогрязьові (Аркадія, Бердянськ, Маріуполь),
- кліматобальнеогрязьові (Євпаторія, Кирилівка, Феодосія).
- курорти з особливими (унікальними) чинниками.

Крім класичних методів фізіотерапії в курортній практиці ефективні: гіпербарична оксигенація; озонотерапія в лікуванні облітеруючих захворювань судин; сухі вуглекислі ванни; використання солей Мертвого моря в чистому вигляді і в поєднанні зі штучним радоном; лазеротерапія.

Широко використовуються в курортній практиці і всі інші види немедикаментозної терапії.

Величезне значення в курортній практиці має кінезотерапія (лікувальна фізкультура і масаж). Вона може бути підрозділена на два види:

- загальнотренуюча;
- коригуюча.

Перша спрямована на загальне оздоровлення організму, друга - на виправлення тих чи інших порушених функцій.

Самостійне значення має лікувальне харчування. Виправданий вибір дієти, способу кулінарної обробки, калорійності, складу нутрієнтів, у тому числі вітамінів, харчових волокон робить харчування потужним лікувальним фактором. Все більшого значення набувають харчові добавки і фарміконутріцевтікі.

У комплексному санаторно-курортному лікуванні значне місце займає фітотерапія. Існує загальна фітотерапія із застосуванням трьох зборів лікарських трав (ранкового тонізуючого, денного поліпшуючого метаболізм, вечірнього транквилизируючого) і спеціалізована фітотерапія -використання настоїв лікарських трав в лікуванні тих чи інших захворювань.

Добре зарекомендував себе метод енотерапії – лікування натуральними виноградними винами, для якого розроблений власний енотерапевтіческій кодекс. В даний час накопичується досвід, аналізуються результати впроваджених в недавньому минулому таких методів лікування, як гомеопатія та біоенерготерапія, методу корекції енергоінформаційного обміну.

Ароматерапія - дуже ефективний спосіб лікування, заснований на використанні ефірних олій. Вдихання рослинних ароматичних речовин, сприяє зміцненню м'язів, покращує ритм дихання і пульс, стабілізує кров'яний і внутрішньочерепний тиск, позитивно впливає на зір, психоемоційний стан. Лікування запахами може проводитись у спеціальних кабінетах, де пацієнти вдихають повітря, що містить природні концентрації ефірних масел.

<<< назад | зміст | вперед >>>








© 2002-2019 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.