Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Бортников Є.Г.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.157-163.

Пріоритетні напрями розвитку туристичної галузі в Україні

Пріоритетні напрями розвитку туристичної галузі в Україні У статті розглянуто розвиток української туристичної галузі на засаді дослідження особливостей її формування та функціонування з урахуванням аналізу пріоритетних форм та напрямів її розвитку.

Ключові слова: туризм, напрями розвитку туризму, пріоритетні напрями, рекреаційний туризм, діловий туризм, активний туризм.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку національного господарства галузь туризму починає вносити дедалі вагоміший вклад в економіку країни. Зважаючи на це, її розвиток потребує значної уваги з боку суб’єктів господарювання всіх рівнів. Провідна роль у виконанні як економічної, так і соціальної функцій туристичного бізнесу належить в’їзному туризму. Високий показник кількості іноземних гостей свідчить про інтерес до нашої країни, бажання її відвідати, а в кінцевому підсумку – про конкурентоспроможність нашої держави на міжнародному туристичному ринку. Особливо це набуло актуальності після затвердження проведення в Україні і Польщі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу.

Першочергове значення в забезпеченні конкурентних позицій цієї сфери має діяльність держави у напрямі всебічної підтримки та заохочення функціонування галузі. Це пояснюється необхідністю відповідного законодавчого регулювання туристичного бізнесу, значних фінансових ресурсів для функціонування галузі, розвитку та розширення взаємозв’язків з іншими країнами у сфері туризму.

Пріоритетне значення для розвитку галузі, зокрема її в’їзної складової, має вибір та всебічне обґрунтування основних напрямів розвитку туристичного бізнесу. Йдеться, насамперед, про визначення провідних для нашої держави видів туризму. Цей вибір має ґрунтуватися на їх рентабельності, соціальній та культурній значущості. Слід зазначити, що загальні засади та перспективні з погляду організаційного й регулятивного аспекту напрями розвитку туристичної галузі задекларовані в Указах Президента й Уряду України.

Метою даної статті є визначення основних напрямів туристичної галузі за їх формою, видами та засобами в умовах проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 р.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що проблеми розвитку конкретних та загальних видів туристичної діяльності, її конкурентоспроможності привертають увагу як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Серед них можна виділити Ю. Аванесова, А. Александрову [1], І. Балабанова [2], В. Бабарицьку, Н. Ващенко, А. Виноградську, В. Гуляєва, А. Добровольську, Р. Заблоцьку, В. Квартальнова [4], Н. Моісеєву, Н. Никифорову, І. Ополченова, Г. Папіряна, В. Шмагіну, Г. Яковлєва. У працях зазначених авторів висвітлюються питання становлення та розвитку ринку туристичних послуг, його ролі в системі торгівлі, визначаються форми та види туризму, приділяється увага особливостям функціонування сучасної туристичної індустрії, аналізуються загальні напрями розвитку цієї сфери господарювання.

Проте питання визначення пріоритетних напрямів розвитку туристичної галузі в умовах глобалізації ще не знайшли достатнього відображення.

Результати аналізу літературних джерел свідчать, що класифікація видів туризму ще знаходиться в стадії розробки. Основною причиною такого становища є “молодість” цього наукового й практичного напряму. Крім того, в науково-практичну сферу туристичної діяльності приходить значна кількість учених із суміжних напрямів науки. Це економісти, управлінці, рекреологи, ландшафтознавці, географи, соціологи тощо, які впроваджують у туризмологічну науку й практику досвід інших сфер діяльності. Зважаючи на це, різні джерела досить різняться не лише за переліком видів та форм туризму, а й за критеріями їх виокремлення. Більше того, ці критерії є нерідко не лише непослідовними, але й неочевидними. Щоправда, в системі, яка лише формується, чіткість позицій і функцій складових є закономірно змінною. Тому, не прагнучи долучитися до дискусій, результати яких так чи інакше можуть претендувати на об’єктивність лише тимчасово, звернемося до аналізу вірогідних перспектив розвитку туристичної галузі, привернувши при цьому увагу до необхідності постійного й послідовного вдосконалення критеріїв аналізу туризмологічного матеріалу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зважаючи на сучасний стан розвитку ринку туристичних послуг в Україні, вважаємо за необхідне зосередитися на найперспективніших видах в’їзного туристичного бізнесу. Такими вважаємо рекреаційний та діловий туризм (за метою); активний, сільський та екологічний (за формою).

Такий вибір зумовлений, в першу чергу, привабливістю саме цих видів туризму для іноземних відвідувачів, наявністю ресурсів та можливостей для розвитку зазначених сегментів туристичного ринку, їх здатністю забезпечити конкурентоспроможність галузі на міжнародному ринку. Безумовно, кожен з перерахованих напрямів туризму потребує окремої уваги, а також методів та інструментів ефективного розвитку. Підвищенню конкурентоспроможності туристичних послуг України на міжнародному ринку значно сприятиме розробка відповідних моделей розвитку означених елементів індустрії туризму з урахуванням специфіки функціонування кожного. Це має стати основним завданням вітчизняної туристичної адміністрації у тісній співпраці з іншими суб’єктами туристичної сфери всіх рівнів господарювання.

Першим перспективним напрямом розвитку туристичної індустрії нашої країни є рекреаційний туризм. Його ефективний розвиток потребує розробки оптимальної системи поєднання природних переваг, набутих можливостей, а також заходів державної політики, здатних забезпечити Україні конкурентне місце на світовому ринку рекреаційних послуг. Серед них визначального значення набуває розробка механізмів стимулювання будівництва нових та реконструкції наявних рекреаційних засобів розміщення, переважно шляхом залучення інвестицій, активного просування послуг на зовнішньому ринку. Основна особливість цього виду туристичної діяльності проявляється в тому, що його розвиток має не лише економічний ефект, а й значною мірою соціальний.

В моделі ефективного розвитку рекреаційного туризму значне місце належить виділенню основних переваг нашої держави в цій сфері. Серед них доцільно відмітити:

а) вигідне географічне розташування;
б) кліматичні умови;
в) наявність великої кількості пізнавальних ландшафтів;
г) досить розгалужена система спортивної інфраструктури;
д) переоснащення транспортної інфраструктури;
е) унікальні лікувальні властивості;
ж) наявність значної кількості санаторно-курортних об’єктів у регіонах.

Найчастіше до рекреаційного туризму відносять лише лікувально-оздоровчий напрям. Не береться до уваги саме значення рекреації – відпочинок, який може бути досить різноманітним як за формою, так і за метою. Вболівальники, які приїдуть до України, будуть отримувати не тільки емоційну насолоду, а й емоційне «розвантаження» – релаксацію в результаті емоційного «вибуху» і як наслідок – оздоровлення організму. Крім того, вболівальники зможуть ознайомитися з культурними особливостями нашої держави та її регіонів, національними стравами, менталітетом і, безумовно, з культурно-історичними пам’ятками.

Крім атрактивності значних територій України, можна виділити й лікувально-оздоровчі можливості. До них належать:

- бальнеологічні;
- грязьові;
- кліматичні;
- кліматично-грязьові [3].

Основою для розвитку рекреації на цих курортах слугують лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, акваторія моря, кліматичні та ландшафтні умови, мінеральні та термальні води практично всіх бальнеологічних типів: вуглекислі, родонові, сульфідні, залізисті, арсенисті, йодні, бромні, кремнієві, води з підвищеним вмістом органічних речовин. Це дає змогу надавати оздоровчо-лікувальні послуги найрізноманітнішого характеру і, за рахунок цього, охоплювати великий сегмент потенційних споживачів.

Ефективний механізм реалізації зазначених послуг потребує, по-перше, створення нормативно-правової бази регулювання сфери рекреації. По-друге – запровадження комплексу заходів щодо реконструкції та модернізації рекреаційних закладів. По-третє – забезпечення останніх сучасним обладнанням, що дасть змогу надавати туристичні послуги світового рівня. Насамкінець – реконструкція та модернізація рекреаційної інфраструктури.

Суттєвим надбанням даної моделі слід вважати виділення економічних та соціальних перспектив, які здатна отримати наша країна за рахунок дотримання зазначених заходів. Економічний ефект від використання такої моделі розвитку рекреаційного туризму в Україні полягає у можливості отримання ряду переваг у сфері туристичного бізнесу:

1) збільшення надходжень до державного й місцевих бюджетів за рахунок зростання попиту на рекреаційні послуги;
2) зміцнення конкурентних позицій України на ринку міжнародних туристичних послуг;
3) підвищення привабливості рекреаційної сфери нашої держави для іноземних інвесторів.

Соціальна ефективність включає, по-перше, розширення можливостей для покращення здоров’я населення України. По-друге – зростання зайнятості через збільшення кількості функціональних рекреаційних закладів в різних регіонах. По-третє – можливість обміну досвідом у рекреаційному обслуговуванні в різних країнах.

Серед пріоритетних напрямів розширення в’їзного туризму варто виділити й діловий туризм [5, с. 29]. Це зумовлено насамперед його більш високою прибутковістю, порівняно з іншими напрямами. Другим важливим чинником є позитивний вплив ділового туризму на розвиток економічних відносин України з державами світу, оскільки він сприяє укладанню перспективних дво- та багатосторонніх угод в різних сферах господарювання нашої країни.

Модель розвитку ділового туризму в Україні поєднує три основні складові. По-перше, це сукупність шести основних видів діяльності, які формують систему ділового туризму. Серед них: форуми, ярмарки, симпозіуми, науково-практичні семінари, конференції, корпоративні заходи. По-друге, це напрями вдосконалення державної політики щодо організації та регулювання сфери ділового туризму. Зважаючи на це, особливого значення набувають такі заходи:

1. Створення спеціалізованих туристичних компаній, які забезпечуватимуть розвиток цього напряму з урахуванням його потреб та особливостей, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності України в сфері бізнес-туризму [5, с.129]. Важливої ролі у цьому процесі набуває державна підтримка таких компаній з погляду організаційно-правових та фінансових засад їх функціонування та розвитку.
2. Запровадження комплексу заходів щодо модернізації та реконструкції наявних об’єктів розміщення та виставкових центрів з метою приведення їх у відповідність з вимогами та потребами ділових туристів. Йдеться, насамперед, про переобладнання готельних конференц-залів, виставкових площ для проведення семінарів, симпозіумів, форумів з актуальних питань розвитку міжнародних економічних відносин.
3. Організація бізнес-турів з урахуванням специфічних особливостей цього виду діяльності, а саме: планування ділових турів за два-три місяці заздалегідь; використання переваг так званого високого сезону в виставковому бізнесі (лютий-травень, вересень-листопад), коли здійснюється найбільша кількість ділових турів; необхідність пошуку зручного трансферу, готелю та місця проведення ділових зустрічей.
4. Розробка програм ділових турів з урахуванням екскурсійної складової, яка допоможе бізнес-туристам не лише відпочити від справ, а й ознайомитися з соціальними та культурними особливостями нашої країни, що може значно сприяти розвитку подальших економічних відносин. Тому значна увага з боку суб’єктів туристичної діяльності всіх рівнів має бути приділена розробці спеціалізованих туристичних програм, маршрутів, здатних зацікавити ділових туристів, забезпечити їм відпочинок від повсякденних важливих справ, запропонувати нові враження. Саме такий підхід до розвитку ділового туризму зможе не лише задовольнити всі особливі вимоги до цього виду діяльності, а й заохотити іноземних відвідувачів до подальших подорожей в Україну з іншими цілями, на більш тривалий термін.

Третьою складовою моделі розвитку ділового туризму в Україні є ефект від виконання зазначених вище заходів. Він полягає, передусім, у розширенні ділових контактів, можливості підписання вигідних угод у різних сферах економічної діяльності. Крім того, слід відмітити позитивний вплив перерахованих заходів на розвиток економічного потенціалу нашої країни та її інтеграції у світовий ринок товарів та послуг. Саме таке поєднання можливостей та пріоритетів розвитку цієї сфери видається оптимальним з погляду функціонування ділового туризму в Україні.

Серед пріоритетних видів туристичної діяльності, спроможних забезпечувати її конкурентоспроможність на світовому ринку, необхідно виділити також таку форму, як активний туризм. Основні передумови його розвитку слід вбачати у ландшафтно-географічному розташуванні України. Воно дає можливість, поряд з традиційними видами активного відпочинку: гірськолижний, гірський та пішохідний туризм, – розвивати його специфічні складові, наприклад, рафтинг, яхтинг, сафарі, дайвінг.

Оптимальний механізм функціонування цього напряму може бути забезпечений за рахунок таких заходів:

1. Розробки і законодавчого закріплення правових аспектів розвитку кожної окремої складової активного туризму.
2. Створення сприятливих умов для підприємницької діяльності в сфері активного відпочинку.
3. Проведення широкої рекламної компанії з метою ознайомлення потенційних туристів різних країн з унікальними можливостями активного, подекуди екстремального, відпочинку [6].

Запропонована модель ґрунтується на виділенні конкретних підвидів активного відпочинку в Україні та виборі перспективних регіонів для розвитку кожного з них на території нашої держави. Серед видів активного туризму виділено:

1) рафтинг;
2) яхтинг;
3) поїздки на квадрациклах;
4) мисливські тури;
5) тури-сафарі;
6) гірськолижний відпочинок;
7) польоти на повітряних кулях;
8) дайвінг.

Вибір регіонів зумовлений їх відповідністю природним, кліматичним та орографічним вимогам ефективного розвитку зазначених видів активного туризму. В цілому регіонами пріоритетного розвитку цього виду відпочинку слід вважати Закарпатську та Львівську області, південні регіони України, Крим, Асканія-Нову.

В моделі розвитку активного туризму в Україні представлені також його переваги для іноземних туристів. Серед них істотну роль відіграють:

- більш низькі ціни на послуги такого спрямування в нашій країні, ніж на аналогічні послуги на світовому ринку;
- можливість отримати нові враження;
- можливість скористатися нестандартними туристичними пропозиціями.

По-друге, позитивні наслідки розвитку сфери активного туризму для держави. Йдеться передусім про зростання доходу від розвитку галузі, використання можливостей регіонів України, зростання попиту на послуги вітчизняних туристичних компаній, збільшення обізнаності про туристичні можливості нашої країни.

Вагома роль у розвитку туристичної галузі належить такій перспективній формі діяльності, як сільський зелений туризм [7, с.21]. Це зумовлено його позитивним впливом як на економічний, так і на соціальний розвиток регіонів нашої країни. З одного боку, сільський туризм здатен приносити значні доходи до місцевих та державного бюджетів, а також безпосередньо населенню, яке здійснює приватну підприємницьку діяльність у цій сфері, за рахунок використання наявного житлового фонду, реалізації продукції особистого селянського господарства, надання інших послуг у цій галузі. З іншого – розвиток сільського зеленого туризму дає можливість вирішувати важливі соціальні завдання. У зв’язку з цим доцільно запропонувати таку модель розвитку сільського зеленого туризму в Україні, яка включає до себе: розвиток сільського зеленого туризму в Україні, який поєднує в собі комплекс заходів, необхідних для нормального розвитку цієї сфери туристичної діяльності, та корисний економічний та соціальний ефект від їх запровадження. Серед напрямів підвищення конкурентоспроможності розглянутого виду туризму необхідно:

1) розробити правові засади його фукціонування;
2) надати підтримку з боку державних органів влади, які контролюють питання туристичної діяльності;
3) створити умови для розвитку підприємницької діяльності в цій сфері, зокрема шляхом заохочення пільгового довгострокового кредитування будівництва та реконструкції житла, що використовується для надання зазначених послуг;
4) створити єдину інформаційну систему, яка забезпечить обмін інформацією та бронювання місць для відпочинку на селі;
5) проводити спеціальні програми, курси, тренінги з підготовки власників домогосподарств щодо правових, економічних, управлінських аспектів діяльності.

Системна діяльність у перерахованих напрямах буде справляти позитивний вплив на розвиток сільського зеленого туризму в нашій країні. Серед них помітну роль у підвищенні ефективності туристичної діяльності в сфері розглянутого виду туризму будуть мати такі чинники:

- зростання рівня життя селян;
- створення нових робочих місць для жителів приміських районів;
- сприяння розвитку інфраструктури регіонів;
- відродження культурних традицій українського народу.

В цілому, оптимізація розвитку сільського зеленого туризму значною мірою залежить від створення відповідного механізму функціонування зазначеного виду діяльності, розробки організаційних засад сприяння розширенню цієї сфери відпочинку, чіткої орієнтації на визначені позитивні результати.

Тісно пов’язаною з попередньою є така форма туристичної діяльності, як екологічний туризм, або екотуризм. Проте слід зазначити, що він реалізує власні завдання, виконує самостійні функції, має визначені пріоритети розвитку. Оптимізації розвитку екологічного туризму також може сприяти використання методів моделювання його складових, відповідних взаємозв’язків між ними, завдань субординації з елементами національної системи туристичних послуг.

Основні форми екологічного туризму:

- активний (пішохідний, водний, кінний, рибальство);
- фауністичні поїздки;
- флорістичні подорожі;
- культурологічні та етнографічні подорожі.

Перераховані види екологічного туризму розглядаються в тісному поєднанні з основними завданнями цього виду туристичної діяльності. Вони полягають у такому:

- можливості вивчення культурних особливостей різних регіонів нашої країни в поєднанні з відпочинком в екологічно чистій місцевості і споживанні місцевих продуктів;
- дослідженні флори і фауни різних територій у науково-практичних цілях;
- вивченні та дослідженні дикої природи з метою поглиблення теоретичних знань щодо природного потенціалу України;
- розробці маршрутів заповідними територіями зі збереженням їх природного середовища;
- організації поїздок спеціального тематичного призначення для різних туристичних сегментів: дітей, молоді, науковців, осіб, які цікавляться історичними, соціальними традиціями українських регіонів.

Висновки:

1. Важлива роль у забезпеченні конкурентоспроможності туристичної галузі України належить державі. Це проявляється, в першу чергу, у необхідності відповідного законодавчого регулювання туристичного бізнесу, забезпеченні значних фінансових ресурсів для функціонування галузі, розвитку та розширення взаємозв’язків з іншими країнами у сфері туризму. Для ефективного функціонування цієї сфери необхідно здійснити обґрунтований вибір перспективних напрямів розвитку туристичного бізнесу, в основу якого має бути покладена їх рентабельність, соціальна та культурна значущість.
2. Серед пріоритетних напрямів розвитку ринку міжнародних туристичних послуг нашої країни слід виділити рекреаційний, діловий, активний, сільський зелений та екологічний. Такий вибір зумовлений привабливістю саме цих видів діяльності для іноземних відвідувачів, наявністю ресурсів та можливостей для розвитку цих сегментів туристичного ринку. Важливо зазначити, що кожен з перерахованих напрямів потребує окремої уваги, а також методів та інструментів ефективного розвитку.
3. Зміцненню позицій України на міжнародному ринку туризму сприятиме використання перспективних елементів індустрії туризму з урахуванням специфіки функціонування кожного. Основна увага в цих моделях зосереджена на раціональному поєднанні природних можливостей, набутих конкурентних переваг та основних проблемах й перспективах розвитку кожного окремого виду туристичного бізнесу.

Список використаних джерел

1. Александрова А.Ю. Международный туризм / А.Ю. Александрова. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 325 с.
2. Балабанов И.Т. Экономика туризма: учеб. пособ. / И.Т. Балабанов, А.И. Балабанов. – М: Финансы и статистика, 2003. – 176 с.
3. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О.О. Бейдик. – К.: Київський університет, 2001. – 395 с.
4. Квартальнов В.А. Иностранный туризм / В.А. Квартальнов; Российская международная академия туризма. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 312 с.
5. Иваницкая Н. Возможности делового туризма / Н. Иваницкая // Новости турбизнеса. – 2005. – №3(29). – С.29.
6. Каташинская А. Рафтинг на Николаевщине – удовольствие для слабонервных / А. Каташинская / Новости турбизнеса. – 2004. – №15(17). – С.25.
7. Орленко О. Сільський туризм: рекомендації по розвитку / О. Орленко // Новости турбизнеса. – 2003. – №1(2). – С.21–22.

В статье рассмотрено развитие украинской туристической отрасли с точки зрения исследования особенностей формирования и функционирования за счет анализа приоритетных форм и направления ее развития.

Ключевые слова: туризм, направления развития туризма, приоритетные направления, рекреационный туризм, деловой туризм, активный туризм.

In the article development of Ukrainian tourist industry is considered from point of research of features of forming and functioning due to the analysis of priority forms and direction of its development.

Keywords: tourism, tourism development directions, priority directions, recreational tourism, business tourism, active tourism







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.