Миронов Ю.Б.
Матеріали XVI Міжнар. наук.-техн. конф.
«Проблеми екології та енергозбереження»
(м. Миколаїв, 23-24 жовтня 2025 р.).
Миколаїв: НУК, 2025. 491 с. С.375-378.

Роль демаркетингу у сталому розвитку туризму на природоохоронних територіях

Сучасний розвиток туризму на природоохоронних територіях стикається з парадоксальною ситуацією: з одного боку, туристична діяльність може стати важливим джерелом фінансування охорони навколишнього середовища та сталого розвитку місцевих громад, а з іншого - неконтрольований туристичний потік здатний завдати непоправної шкоди унікальним екосистемам. У цьому контексті особливої актуальності набуває концепція демаркетингу як інноваційного підходу до управління туристичною діяльністю на природоохоронних територіях. Відтак, метою дослідження є визначення практичного потенціалу застосування інструментів демаркетингу у сфері туризму на природоохоронних територіях, їхньої ролі у зниженні антропогенного навантаження на екосистеми та забезпеченні балансу між економічними інтересами туристичної індустрії й завданнями сталого розвитку.

Демаркетинг є маркетинговою стратегією, спрямованою на зменшення попиту на певні товари чи послуги, або на обмеження доступу певних груп споживачів до них. У туристичній сфері демаркетинг набуває особливого значення як інструмент подолання проблеми надмірного туризму та забезпечення екологічної стійкості природоохоронних територій. Дослідження показують, що демаркетинг щораз частіше розглядається як потенційний інструмент для оптимізації обсягів туризму та покращення його загальної стійкості, особливо як реакція на так званий надмірний туризм (overtourism) [2].

Теоретичні основи демаркетингу в туризмі ґрунтуються на розумінні того, що традиційні маркетингові підходи, орієнтовані на максимізацію туристичного потоку, можуть суперечити принципам сталого розвитку. Натомість, демаркетинг пропонує альтернативну філософію, де якість туристичного досвіду та збереження природних ресурсів мають пріоритет над кількісними показниками відвідуваності. Ця концепція особливо актуальна для природоохоронних територій, де навантаження на екосистеми повинно залишатися в межах їх відновлювальної здатності.

Практичне застосування демаркетингу на природоохоронних територіях може реалізовуватися через різноманітні стратегії. Однією із найефективніших є встановлення квот на кількість відвідувачів, що дозволяє контролювати туристичне навантаження на екосистеми. Така практика успішно застосовується в багатьох національних парках світу, де чисельність щоденних відвідувачів обмежується відповідно до екологічної місткості території. Додатково, встановлення високих цін на туристичні послуги може слугувати природним фільтром, який відсіює менш мотивованих туристів та залишає лише тих, хто дійсно цінує унікальність природоохоронних територій.

Інформаційні кампанії також відіграють вагому роль у реалізації демаркетингових стратегій. Через інформування громадськості про вразливість екосистем можна формувати відповідальну поведінку туристів і зменшувати негативний вплив на природне середовище. Ефективним підходом є створення альтернативних туристичних продуктів, які переспрямовують потоки відвідувачів із найбільш чутливих територій на менш вразливі ділянки або розподіляються туристичні потоки у часі (сезонний демаркетинг). Заохочення відвідування в менш популярні сезони через цінові стимули та спеціальні програми може значно зменшити тиск на екосистеми в пікові періоди. Водночас це створює можливості для відновлення природних систем і забезпечує рівномірніший розподіл економічних вигод для місцевих громад.

Технологічні інновації відкривають нові можливості для імплементації демаркетингових стратегій. Системи онлайн-бронювання з обмеженою кількістю місць, мобільні додатки для моніторингу завантаженості територій, GPS-трекінг для контролю переміщення туристів - усі ці інструменти допомагають ефективно управляти туристичними потоками без значних інфраструктурних інвестицій.

Емпіричні дослідження підтверджують важливість збалансування інтересів бізнесу й охорони навколишнього середовища для створення ефективної структури сталого екотуризму [1]. Це особливо актуально в контексті природоохоронних територій, де економічні інтереси туристичної індустрії повинні узгоджуватися з екологічними цілями збереження біорізноманіття.

Імплементація демаркетингу передбачає потенційне зниження економічних надходжень від туризму, що може негативно вплинути на фінансування природоохоронних заходів і добробут місцевих громад. Окрім цього, демаркетингові стратегії можуть викликати опір з боку туристичної індустрії, яка традиційно орієнтована на збільшення потоків відвідувачів. Вирішення цих проблем вимагає комплексного підходу, який охоплює економічні стимули для підприємств, що впроваджують сталі практики, та розвиток альтернативних джерел доходів для місцевих громад.

Зростаюча увага до екологічного середовища робить екологічний туризм щораз популярнішим, проте він усе ще створює проблеми для сталого розвитку навколишнього середовища [3]. У цьому контексті демаркетинг може стати ключовим інструментом для вирішення цих викликів через більш продуману й обмежену туристичну діяльність.

Ефективність демаркетингових стратегій значною мірою залежить від участі всіх зацікавлених сторін: державних органів управління природоохоронними територіями, туристичного бізнесу, місцевих громад і самих туристів. Координація зусиль цих груп необхідна для створення комплексної системи управління, яка забезпечить баланс між економічними, соціальними та екологічними цілями.

Перспективи розвитку демаркетингу в туризмі на природоохоронних територіях пов’язані з подальшим удосконаленням технологій моніторингу й управління, розробленням ефективніших економічних моделей ціноутворення, що враховують екологічні витрати, та імплементацією міжнародних стандартів сталого туризму. Важливим напрямом також є дослідження психологічних аспектів сприйняття туристами демаркетингових заходів і розроблення комунікаційних стратегій, котрі б сприяли формуванню екологічно свідомої поведінки.

У висновку слід зазначити, що демаркетинг як інструмент сталого розвитку туризму на природоохоронних територіях має значний потенціал для вирішення сучасних екологічних проблем. Втім, його успішна імплементація вимагає ретельного планування, координації зусиль різних зацікавлених сторін та постійного моніторингу результатів. Лише за таких умов демаркетинг може стати ефективним механізмом забезпечення гармонійного співіснування туристичної діяльності та збереження унікальних природних екосистем для майбутніх поколінь.

Список джерел

1. Baloch Q.B., Shah S.N., Iqbal N., Sheeraz M., Asadullah M., Mahar S., Khan A.U. Impact of Tourism Development upon Environmental Sustainability: a Suggested Framework for Sustainable Ecotourism // Environmental Science and Pollution Research. 2023. Vol.30.
2. Hall C.M. Demarketing Tourism for Sustainability: Degrowing Tourism or Moving the Deckchairs on the Titanic? // Sustainability. 2021. Vol.13(3).
3. Xu L., Ao C., Liu B., Cai Z. Ecotourism and Sustainable Development: a Scientometric Review of Global Research Trends // Environment, Development and Sustainability. 2023. Vol.25.

Myronov Yu. The Role of Demarketing in the Sustainable Development of Tourism in Protected Areas