Барна М.Ю., Миронов Ю.Б.
Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(Львів-Ужгород-Михайлівці, 20-23 жовтня
2026 р.). Львів: ЛТЕУ, 2026. 214 с. С.12-16.

Вплив ревіталізації культурної спадщини на формування ідентичності туристичних дестинацій

Сучасні туристичні дестинації дедалі активніше конкурують не лише туристичною інфраструктурою чи природними ресурсами, а передусім унікальністю власної ідентичності, яка формується через взаємодію з культурною спадщиною території. У науковому дискурсі ідентичність дестинації дедалі частіше розглядається не як статична характеристика місця, а як результат постійного переосмислення історичної спадщини у відповідь на запити сучасного туриста.

Ревіталізація об’єктів культурної спадщини - цілеспрямоване відновлення, реконструкція та функціональне переосмислення історичних будівель, кварталів, промислових комплексів чи ландшафтів - перетворюється на дієвий інструмент творення нового туристичного образу міста чи регіону. Ідентичність дестинації в такому контексті розглядається як сукупність унікальних смислів, наративів і символів, що вирізняють територію серед конкурентів та формують емоційний зв’язок туриста з місцем.

Актуальність проблеми підтверджується статистичними даними: за оцінками Всесвітньої туристичної організації (UN Tourism), близько 40% туристів обирають напрям подорожі, орієнтуючись саме на культурну пропозицію дестинації [5]. Це свідчить, що культурна спадщина є не другорядним, а стратегічним ресурсом розвитку туризму, здатним визначати конкурентоспроможність території на глобальному ринку.

Особливу роль у формуванні нової туристичної ідентичності відіграє ревіталізація занедбаних індустріальних об’єктів. Перетворення покинутих промислових територій на туристичні дестинації дозволяє не лише зберегти матеріальні свідчення індустріальної історії регіону, а й створити принципово нові точки туристичного тяжіння, які формують унікальний, впізнаваний образ території. Індустріальна спадщина, яка донедавна сприймалася як тягар для міського середовища, перетворюється на ресурс культурної своєрідності, навколо якого вибудовується новий наратив дестинації - від «занедбаного заводу» до «творчого кластера» чи «музею індустріальної епохи» [3].

Ревіталізація культурної спадщини впливає на формування ідентичності дестинації за кількома напрямами:

• відновлення історичної пам’яті території через збереження автентичних архітектурних елементів;
• створення нових функціональних просторів (музеїв, арт-центрів, громадських просторів) на базі історичних будівель;
• залучення місцевої громади до збереження та інтерпретації спадщини, що посилює відчуття причетності;
• формування унікального бренду дестинації, який вирізняє її серед конкурентів;
• стимулювання економічного розвитку через зростання туристичних потоків та інвестицій.

Важливим чинником цього процесу є адаптація колишніх промислових об’єктів до сучасних потреб суспільства зі збереженням їхньої історичної та архітектурної цінності. Такий підхід дає змогу перетворити індустріальні комплекси на привабливі туристичні магніти, поєднуючи культурно-пізнавальну функцію з економічною активністю та формуванням нових символів міського простору.

Показовими є приклади європейських і американських міст, де індустріальна спадщина стала основою нової туристичної ідентичності (табл.1).

Таблиця 1. Приклади ревіталізації об’єктів спадщини та їх вплив на ідентичність дестинацій

Сформовано авторами.

Наведені приклади підтверджують гіпотезу про те, що успішна ревіталізація перетворює індустріальний об’єкт на «точку туристичного тяжіння», яка формує впізнаваний бренд дестинації [3].

Українські дослідники також наголошують на зростаючій ролі теоретичного осмислення культурної спадщини як ресурсу автентичності та ідентичності за умов глобалізації туристичного ринку [2].

Особливе значення має статус об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, який є міжнародно визнаним маркером культурної цінності території та впливає на розвиток туризму в Україні та країнах ЄС [1]. За даними програми «Всесвітня спадщина та сталий туризм» ЮНЕСКО, об’єкти зі статусом світової спадщини належать до найбільш відвідуваних туристичних атракцій своїх регіонів, формуючи стійкий потік відвідувачів і підтримуючи локальну економіку [4].

Разом з тим, ревіталізація культурної спадщини потребує виваженого підходу, що враховує:

• збереження автентичності об’єкта під час адаптації до сучасних функцій;
• баланс між комерціалізацією й охороною культурної цінності;
• участь місцевих громад у процесах ухвалення рішень щодо трансформації простору;
• урахування екологічних і соціальних наслідків нового використання території.

Для України, де значна частина індустріальної та історико-культурної спадщини перебуває у занедбаному стані, досвід ревіталізації набуває особливої актуальності. Формування нових туристичних дестинацій на основі відновлених об’єктів спадщини здатне диверсифікувати туристичний продукт країни, а також сприяти повоєнному відновленню регіонів, створюючи нові робочі місця та залучаючи інвестиції. Українські міста мають значний потенціал для реалізації подібних проєктів на базі промислових об’єктів, залізничної інфраструктури, історичних кварталів і садибних комплексів, які нині перебувають поза активним туристичним обігом, проте здатні стати основою впізнаваних локальних брендів.

Отже, ревіталізація культурної спадщини є потужним інструментом формування ідентичності туристичних дестинацій, оскільки перетворює історичні й індустріальні об’єкти на носії унікальних смислів і наративів, які визначають конкурентні переваги території на туристичному ринку.

Список використаних джерел

1. Безугла Л.С., Ігнатьєва С.Є., Нікітін Ю.М. Внесок ЮНЕСКО у розвиток туризму в Україні та країнах Європейського Союзу // Економіка та суспільство. 2023. Вип.58.
2. Миндзя Ю.О. Теоретичні засади використання культурної спадщини та перспективи розвитку культурного туризму // Економіка та суспільство. 2026. Вип.84.
3. Миронов Ю.Б. Ревіталізація занедбаних індустріальних об’єктів як модель формування нових туристичних дестинацій // Туристично-рекреаційна сфера: виклики сучасності: Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 22 квітня 2026 р.). Хмельницький: Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2026. 231 с. С.77-80.
4. Sustainable Tourism. UNESCO World Heritage and Sustainable Tourism Programme. UNESCO World Heritage Centre. URL: https://whc.unesco.org/en/tourism/.
5. Tourism and Culture Synergies. UNWTO, 2018. 160 p.