Любчук О.К., Вовк К.В.
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції, проблеми та перспективи
управління розвитком туризму»
(м. Дніпро, 23-24 березня 2023 р.)
Дніпро: ДВНЗ «ПДТУ», 2023. 250 с. С.135-140.

До проблеми генезу овертуризму та його профілактики

Проблема негативного впливу масового туризму на дестинацію або її частини внаслідок надмірної кількості туристів, що відчувають як місцеве населення через погіршення якісних умов життя, так і туристи через погіршення якості турпродукту, що надається, стає однією із актуальних для подальшого розвитку міжнародного туризму в умовах процесів глобалізації.

За даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO/ЮНВТО) з 2017 по 2018 роки, у світі спостерігалися найвищі показники розвитку індустрії туризму та гостинності. Число туристів досягло 1,3 млрд. осіб, доходи від туризму збільшилися до 1340 млрд. дол. США (зростання щодо 2016 р. склало 7% і 5% відповідно) [1].

У багатьох країнах світу індустрія туризму та гостинності має високий рівень розвитку, а в деяких - лише починає розвиватися. Бажаючи залучити якнайбільшу кількість туристів у свою країну, при цьому дуже висока ймовірність виникнення можливих негативних наслідків. До таких наслідків необхідно віднести овертуризм [2].

Поняття «овертуризм» (від англ. overtourism) виникло у 2017 році та означає перенасичення деяких міст і курортів світу надлишковим потоком туристів, що негативно впливає на життя місцевого населення і самобутність місцевості [3].

За даними Euromonitor, саме у 2017 р. половина світового турпотоку припала лише на 100 міст світу [4]. Це спричинило скупчення в них великої кількості туристів, що значно перевищує кількість місцевого населення.

Аналіз розподілу турпотоку регіонами світу свідчить, що Європа є найбільш популярним напрямом, залучаючи щорічно більша частина всіх туристів світу. За даними ЮНВТО цей регіон відвідало 672 млн. осіб (51% світового турпотоку) [5]. Це пояснює той факт, що зараз даний макрорегіон найбільше схильний до впливу овертуризму. До основних причин, що сприяють виникненню овертуризму, слід віднести:

• доступність авіаперельотів та розвиток бюджетних авіаліній;
• покращення транспортної інфраструктури;
• поява Інтернет-платформ з оренди житла, побудованих на засадах економіки спільного споживання (Airbnb, Homeaway, Couchsurfing);
• вплив модних тенденцій (відвідування місць, де відбувалися знімання відомих фільмів, серіалів);
• зростання кількості туристів із КНР;
• зростання кількості круїзних мандрівників.

Міжнародна компанія Statista склала рейтинг європейських міст, які найбільше страждають від туризму. При розрахунку рейтингу було враховано такі показники, як:

• кількість туристів, які прибувають у місто літаком;
• кількість доступних місць для ночівлі на квадратний кілометр;
• співвідношення кількості туристів у піковий сезон та кількості місцевих жителів;
• думка жителів кожного міста, як вони ставляться до туристів і чи не відчувають дискомфорту через них.

Містам присвоювався рейтинг від 10 (туристи місцевим жителям не заважають зовсім) до 1 (туристи - велика проблема для місцевих жителів). За цією шкалою Барселона (Іспанія) очолила рейтинг і набрала 2,05 бала. Друге та третє місце посіли Амстердам (Нідерланди) та Венеція (Італія), набравши 2,18 та 2,19 бала відповідно. Замикають п’ятірку Мілан (Італія) та Будапешт (Угорщина) з кількістю балів 2,66 та 2,89 відповідно [6].

За даними дослідження банку ABN Amro, вже зараз на кожного жителя м. Амстердам припадає 10 туристів, а згідно з останнім дослідженням Нідерландської ради з туризму та конгресів (NBTC), кількість туристів у Нідерландах найближчими роками збільшиться на 50%, з приблизно 40 млн. 2017 р. до 60 млн. до 2030 р. Для скорочення туристів в м. Амстердамі влада ввела обмеження на будівництво магазинів і готелів у центрі міста, а також збільшила туристичний податок до 6% за кожну ніч перебування в готелі [7].

Зважаючи на модель ставлення місцевого населення до туристів, запропоновану закордонним дослідником Г. Доксі (G. Doxey, 1975), можна всі туристські дестинації умовно розділити на чотири групи, що дозволяє краще розуміти ймовірність виникнення овертуризму та можливості запобігання його наслідкам:

• І група (етап «Ейфорія»): міста та інші території, в яких туризм лише починає розвиватися. Для місцевих жителів туристи не представляють «загроз», що є результатом лояльного ставлення до них. Розвиток туризму всіляко підтримується і заохочується;
• ІІ група (етап «Апатія»): міста та інші території, в яких туризм стрімко розвивається, являючи собою гарне джерело доходів. Місцеве населення відноситься до туристів з повагою, тому, що розуміє їх значущість з економічної точки зору. Вживаються всі заходи щодо сприяння розвитку туризму у цій місцевості;
• III група (етап «Роздратування»): міста та інші території, яким характерний високий рівень розвитку туризму; спостерігається надмірна присутність туристів, що значною мірою дратує місцевих жителів; заходи щодо обмеження туристів у стадії розробки;
• IV група (етап «Антагонізм»): міста та інші території, яким характерний дуже високий рівень розвитку туризму (кількість туристів багаторазово перевищує кількість місцевих жителів) та вкрай негативне ставлення місцевого населення до туристів, виявлене у відкритій формі демонстрації (акції протесту, заяви у ЗМІ, написи на стінах) [8].

Можна дійти невтішного висновку, що овертуризм є у тих дестинаціях, де ставлення місцевого населення до туристів перебуває у стадії «Антагонізм» чи стадії «Роздратування». Цим стадіям передують періоди, коли, навпаки, ставлення до туристів досить хорошим, всіляко підтримується розвиток туризму (стадії «Ейфорія» і «Апатія»). Зважаючи на це, ми вважаємо, що прагнення постійно підвищувати рівень розвитку туризму призводить до негативних наслідків (вплив на місцеве середовище та мешканців через зростання цін на нерухомість, у ресторанах, на послуги таксі; численні натовпи туристів, що впливають на інфраструктуру туристичних пам’яток ; забруднення навколишнього середовища та ін.).

Проте, перерозподіл потоку туристів у менш популярні напрямки зменшує навантаження на туристичні місця. Наприклад, Ірландія вклала десятки мільйонів доларів у розвиток Wild Atlantic Way - дороги завдовжки 2500 кілометрів уздовж західного узбережжя. За 3 роки стало зрозуміло, що ця дорога дозволила одночасно і залучити туристів у країну, і забрати їх із м. Дублін [9]. Ті ж результати показала кампанія «Ресторани Австралії», завдяки якій значно зріс потік туристів у Перт та Тасманію [10].

Розвиток сільського туризму також можна використовувати при перерозподілі потоків туристів [11-12]. Альтернативними варіантами подорожей також можуть стати гастрономічні тури до регіонів або відвідування незвичайних готелів у провінції. Розвиток глемпінг-центрів може бути одним зі способів залучення туристів за межі міста. Даний формат розміщення передбачає проживання на лоні дикої природи в максимально комфортних умовах: затишне житло з м’яким ліжком замість намету та спального мішка, ванна кімната з усіма вигодами та ресторанні страви замість купання в річці та їжі, приготовленої на багатті. До переваг проведення відпочинку таким чином слід віднести, в першу чергу, можливість отримання унікального досвіду та абсолютно незабутніх відчуттів від єднання з природою.

Висновки. Нерівномірний розвиток туризму та нерівномірний розподіл турпотоків у світі, з одного боку, дозволяє виявляти численні переваги даного виду економічної діяльності як на національному, так і на міжнародному рівні, але, з іншого боку, надає докладний опис можливих негативних наслідків від надмірного потоку туристів за відсутності чітко спланованої програми заходів щодо розвитку та управління туристичної діяльності як на національному, так і на локальному рівні.

Література

1. UNWTO Tourism Highlights 2018 Edition. URL: https://tourlib.net/wto/WTO_highlights_2018.pdf.
2. Séraphin H., Gladkikh T., Vo Thanh T. Overtourism: Causes, Implications and Solutions. Springer International Publishing, 2020. 448 р.
3. Смирнов І.Г. «Овертуризм» та клієнтоорієнтована економіка // «Туристичний бренд як фактор формування позитивного іміджу України на світовому ринку»: матеріали. Всеукр. наук.-практ. конф. (м.Львів, 14 березня 2019 р.). Львів: ЛІЕТ, 2019. С.106.
4. Gössling S., McCabe S., & Chen N.C. A Socio-Psychological Conceptualisation of Overtourism // Annals of Tourism Research. 2020. Vol.84.
5. Séraphin H., Zaman M., Olver S., Bourliataux-Lajoinie S., Dosquet F. Destination Branding and Overtourism // Journal of Hospitality and Tourism management. 2018. Vol.38.
6. Петришин Д.Р., Рутинський М.Й. Світове явище овертуризму та шляхи його подолання. Потенційна загроза для вітчизняних туристичних дестинацій // Туристичний бренд як фактор формування позитивного іміджу України на світовому ринку: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 14 березня 2019 р.). Львів: ЛІЕТ, 2019. С.28.
7. Phi G.T. Framing Overtourism: a Critical News Media Analysis // Current Issues in Tourism. 2019. Vol.23(1).
8. Кушнірук Г.В., Щерб’як О.В. Екотуризм як альтернатива вирішення овертуризму // Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання: матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Черкаси, 18-19 березня 2021 р.). Черкаси: ЧДТУ, 2021. С.37-39.
9. Koens K., Postma A., Papp B. Management Strategies for Overtourism // Overtourism: Tourism Management and Solutions. / Eds. Pechlaner H., Innerhofer E., Erschbamer G. Routledge, 2019. pp.149-159.
10. Mihalic T. Conceptualising Overtourism: a Sustainability Approach // Annals of Tourism Research, 2020 84.
11. Milano C., Novelli M., Cheer J.M. Overtourism // Encyclopedia of Tourism Management and Marketing / Ed. Dimitrios Buhalis. 2022. pp.413-416.
12. Смирнов І.Г. Логістика «овертуризму» в умовах урботуризму // Теоретичні і прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кропивницький, 4-5 квітня 2019 р.). Кропивницький: ЛА НАУ, 2019. С.18-34.