Любіцева О.О., Мальська М.П., Зінько Ю.В.
Матеріали методологічного міждисциплінарного Інтернет-семінару
«Туристичне господарство у світлі гуманістичних ідей
Г.С. Сковороди (до 300-річчя з дня народження мислителя)»
(м. Полтава, 3 грудня 2022 р.). Полтава: ПУЕТ, 2022. 106 с. С.3-8.

Проблематика становлення туризмології як науки

Туризмологія як наука претендує на теоретико-методологічне забезпечення туристичних досліджень [1-3]. Ця теоретична за направленістю наукова дисципліна з однієї сторони інтегрує методологічне надбання соціально-економічних і гуманітарних досліджень в туризмі, а з другої сторони вибудовує власну понятійно-категорійну і концептуальну базу теоретичних досліджень. Тому цій науковій дисципліні притаманний міждисциплінарний характер дослідження туризму як явища та чітке заявлення прав на власну теоретичну базу туристичних досліджень.

Дослідження в галузі теорії і методології важливі для становлення туризмології як окремої наукової дисципліни. Вони дадуть змогу обґрунтувати необхідність наукових кадрів різного рівня - від магістрів до докторів філософії. Одночасно туризмологічний напрям сприятиме інтеграції функціонуючих туристичних дисциплін соціально-економічного і гуманітарного плану та підвищить загальний статус досліджень в галузі туризму та рекреації. Нижче запропоновано аналіз підходів і моделей у створенні єдиної науки про туризму - туризмології, направлений на пошук оптимальних шляхів формування цієї науки.

Дослідження останніх десятиріч засвідчили актуальність тематики щодо узагальнюючої науки про туризм. На даний час у національних і зарубіжних експертів з туризму немає однієї узгодженої позиції щодо єдиної науки про туризм. Існує думка, що туристичну науку представляють окремі науки на базі фундаментальних дисциплін (географія туризму, економіка туризму, історія туризму, екологія туризму) та утворюють своєрідний міждисциплінарний підхід до вивчення цього унікального суспільного явища.

Зокрема, такий підхід демонструють провідна Ягеллонська школа туризму (Польща) і цей підхід викладений у базовому навчальному підручнику «Туристика» (за науковою редакцією Влодзімєжа Курека) [5]. Разом з тим, у національній туристичній школі обґрунтовано модель формування теоретичної науки про туризм - туризмології [1-3]. До її формування долучились фахівці з різних спеціалізованих туристичних дисциплін: від філософії туризму як методологічної основи до технології туризму як практики туризму. На даний час туризмологія є базовою дисципліною магістерських студій з туризмознавства, а також лежить в основі відкриття докторських студій з туризму. Тому актуальним є аналіз основних моделей створення (формування) теоретико-методологічної науки про туризм та її застосування в науково-освітній та практичній діяльності.

Аналіз джерельної бази щодо єдиної (інтегрованої) науки про туризм дає змогу виділити три діючих її моделі, що мають використання в Україні та ближньому зарубіжжі. Ми розглядаємо такі моделі на основі використовуваних підходів: туризмологічна з переважаючим гуманітарним підходом, туристикологічна (від «туристика») з переважаючим соціоекономічним підходом, автономізаційна з еволюційним підходом.

Туризмологія розглядається як методологічна, соціоекономічна та гуманітарна наука, яка вивчає закономірності функціонування і розвитку феномену туризму та розробляє методи, принципи, функції, теорії туризму. Зокрема, у ній суттєву роль відіграють такі гуманітарні принципи як принцип історизму, діяльнісний принцип, культурологічний та гуманітарно-антропологічний. Одночасно підкреслюється, що турист-мандрівник головний об’єкт туристичних досліджень туризмологів, а, відповідно, він стає головним предметом туризмології. Серед основ-них проблем туризмології - це з’ясування сутності туризму, систематизація наукових підходів до розуміння феномену туризму, осмислення структури туризмологічного знання. Запропонована В. Пазенком (2010) [2] модель формування цієї туристичної науки про туризм охоплює синтез теоретичних надбань спеціалізованих туристичних дисциплін (розбудова «знизу») з теоретико-методичними засадами розбудови туризмологічної науки (розбудова «зверху») [2; 3]. Тому структура сучасного туризмологічного знання охоплює базові концепти та принципи і функції (теоретична надбудова) разом з методологічним і практичним доробком туристичних дисциплін.

Модель туристикологічна з соціально-економічним підходом в якості об’єкту науки про туризм обирає індустрію туризму, а предметом дослідження - туристичний продукт [2]. У цій гносеологічній моделі турист виступає лише як суб’єкт дослідження. Перевага соціоекономічного підходу у цій моделі дещо знижує роль і доробок теоретико-методичних гуманітарних дисциплін з туризму: філософії туризму, психології туризму, культурології туризму, педагогіки туризму. Тут основний акцент робиться на формуванні єдиної науки про туризм на туристичних дисциплінах економічного плану: економіці туризму, маркетингу туризму, туристичній статистиці [2]. Туристика розглядається як комплексна міждисциплінарна наука, об’єктом якої є сфера туризму (індустрія туризму), а досліджуються сукупність явищ, процесів, зв’язків і відношень, які виникають у соціально-економічній сфері.

Нарешті, третя модель так званої автономізації туризму як науки ґрунтується на еволюційному підході (рис. 1).

Рисунок 1. Автономізація науки про туризм - концентрична модель Л. Бутовського (2011) [4]

Її автор - польський дослідник Лєшек Бутовскі, - розглядає процес формування окремої науки про туризм як багато-факторний процес поступового її становлення [4].

Запропонована ним концентрична еволюційна модель включає такі етапи як формування теоретико-методичних засад в окремих туристичних дисциплінах, мультидисциплінарні та інтердисциплінарні дослідження, а також врахування напряму змін і наукових революцій в таких мультидисциплінарних науках, до яких належить туризм (рис. 2).

Рисунок 2. Концентрична модель Л. Бутовського (2011) [4]

На думку Л. Бутовського [4], ми перебуваємо на перших етапах інтегрування туристичних дисциплін (шлях «знизу») й існує потреба нових підходів у теоретизації знання (шлях «зверху»), щоб автономізувати туризм як окрему науку.

Кожна з представлених моделей формування єдиної науки про туризм має свої переваги і недоліки. Але вони демонструють основні підходи до формування туризмологічної науки. Необхідною є подальша інвентаризація теоретико-методологічного матеріалу туристичних дисциплін, розбудова теоретичної надбудови (теорії, концепти) та долучення до інноваційних підходів у формуванні теоретичного знання. Цей шлях трудомісткий і потребує як організаторів, так і виконавців майбутньої науки про туризм.

Список використаних інформаційних джерел

1. Герасименко В.Г. Теорія туризму як складова туризмології // Вісник соціально-економічних досліджень. 2011. Вип.2(42). С.173-180.
2. Пазенок В.С., Федорченко В.К., Кручек О.А., Мініч І.М. Туризмологія (теорія туризму): навч.-метод. посіб. зі спецкурсу. К.: КУТЕП, 2010. 70 с.
3. Федорченко В.К., Пазенок В.С., Кручек О.А., Дьорова Т.А., Любіцева О.О., Мальська М.П. та ін. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму: монографія. К.: ВЦ Академія, 2013. 368 с.
4. Butowski L. Turystyka jako dyscyplina nauki (artykul dyskusyjny) // Turyzm. 2011. №21/1-2. S.17-24.
5. Turystyka / Red. nauk. W. Kurek. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007. 542 s.