Миронов Юрій Богданович, Топорницька Марія Ярославівна
Збірник тез ІV Міжнар. наук.-практ. конф.
"Наукові пошуки у ІІІ тисячолітті: соціальний, правовий, економічний
та гуманітарний виміри" (м. Кропивницький, 31 травня - 1 червня 2019 р.)
Кропивницький: ПВНЗ КІДМУ, 2018. 297 с. С.160-162.

Туризм як об’єкт наукових досліджень

Як об’єкт наукових досліджень туризм заявив про себе в середині ХХ століття, що було пов’язано з ростом масового туризму, перетворенням його для ряду країн в одну з найважливіших галузей економіки. Як зазначає видатний фахівець у галузі гостинності та туризму, професор університету Вісконсін-Стаут (США) Джафар Джафарі, на підтвердження становлення науки про туризм слід відзначити зростаючу кількість тематичної літератури, бібліографії, видання друкованих першоджерел, що мають відношення до туризму, зростання популярності туризму та туристичної діяльності в тематиці наукових дисертацій [1, c.10].

Очевидно, що ґрунтовні наукові дослідження можливі при наявності злагодженого колективу вчених - наукової школи, в рамках якої забезпечується безперервність процесу розвитку і передачі наукового знання.

Відомі дослідники сфери туризму Ігор Зорін та Валерій Квартальнов констатують, що не існує всеосяжної теорії туризму, оскільки туризм, як і будь-яка інша сфера людських зацікавлень, є областю вивчення, до якої можуть бути застосовані різні теоретичні підходи [3, с.286]. Для формування детального розуміння туризму як наукової дисципліни необхідно залучення щораз більшої кількості суміжних наук.

В українській науковій школі з туризму (Володимир Федорченко, Ольга Любіцева, Віктор Пазенок та ін.) пропонується називати науку про туризм туризмологією. Зокрема, у монографічному дослідженні «Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму» [6] представлено узагальнений теоретичний образ туризму як соціального інституту, соціоекономічного і культурного чинника суспільного життя, досліджено сутність теорії туризму як інноваційної соціоекономічної та гуманітарної дисципліни, простежено генезис й еволюцію знань про туризм, визначено зміст ключових концептів і термінів, структуру і функції туризмології.

На думку авторів монографії, основним принципом туризмологічного підходу є розуміння сутності туризму як форми суспільного буття і життєдіяльності мандрівної людини. Туризмологія є міждисциплінарною наукою, яка консолідує:

• філософію туризму, що досліджує «життєвий світ» мандрівника, аксіологічний, морально і естетично-ціннісний аспекти туристичних подій, а праксеологія туризму забезпечує осмислення туристичних практик;
• географію туризму, зосереджену на просторово-часових закономірностях функціонування туризму;
• соціологічні дослідження туризму;
• культурологію туризму, яка аналізує гуманізуючу, «людинотворчу» місію туризму;
• педагогіку туризму, що вирішує проблеми професійної підготовки фахівців туристичної справи;
• психологію туризму, яка досліджує індивідуальні особливості мандрівника і тісно пов’язану з етичними й естетичними цінностями туристів, а також з екологізацією свідомості мандрівників.

Предметом досліджень у туризмології стають правознавчі, політологічні, конфліктологічні й інші аспекти наукового осмислення туризму.

Філософію, географію, соціологію, екологію, культурологію, етику, педагогіку, психологію, а також конфліктологію туризму автори розглядають в якості теоретико-методологічних складових туризмології, а до інституційних основ туризму та туризмології відносять гостинність, технологію туризму, рекреацію, анімацію в туризмі, економіку туризму, екскурсознавство, музеєзнавство, туристичне право, політологію та інформатизацію туризму.

На думку авторів, у сукупності вони формують цілісне туризмологічне знання, допомагають дослідити феномен туризму в усьому його різноманітті, виробляти культуру мислення у фахівців сфери туризму, забезпечувати гідну відповідь викликам, проблемам і загрозам, властивим цивілізації XXI сторіччя [6, с.357].

На думку Ольги Любіцевої, успішний розвиток туризму як сучасного суспільного феномену передбачає обов’язковий науковий супровід туристичної діяльності, практики розвитку туризму. Прогнозування розвитку туризму на всіх рівнях має базуватися на всебічному аналізі сучасного стану факторів, які обумовлюють як позитивні сторони розвитку, так і негативні прояви з метою запобігання останнім, на ситуаційному моделюванні туристичного процесу, що передбачає наявність наукового напряму, який об’єднує науки, що мають туризм за об’єкт дослідження. Таким науковим напрямом теж вбачається туризмологія. Сьогодні - це система наук, яка сполучає теоретико-методологічні здобутки наукових напрямів переважно соціогуманітарних наук, які вивчають туризм в історичному, географічному, економічному, соціальному, психологічному та інших аспектах [4, с.218].

Поряд із терміном «туризмологія» як синонім застосовується «туристика» [1-3; 5]. За змістом вони є науковою системою, яка охоплює два рівні:

1. теоретичний рівень - галузь загалом, її структура, ресурси, міжгалузеві зв’язки, закономірності розвитку, територіальна організація, управління, економіка;
2. виробничий рівень - туристичний суб’єкт (туристичне підприємство) та особливості його функціонування [2, с.66-67].

На сучасному історичному етапі розвитку туристика (туризмологія) ще не достатньо виробила власну методологію дослідження і застосовує методи різних наукових дисциплін. Однак туризм як об’єкт дійсності реально став об’єктом наукового вивчення. У міру того, як туризм потрапляє в поле зору різних наук, з’являється необхідність виділення специфічних для кожної з наук сторін цього об’єкта наукового вивчення відповідно до визначених завдань. При цьому, кожна з наук виділяє свій предмет вивчення, вносячи власний внесок у формування комплексної науки про туризм на основі міждисциплінарного підходу [5, с.51].

Таким чином, виходячи зі сформованих об’єктивних потреб сфери туризму, необхідність розвитку науки про туризм набуває все більшої гостроти й актуальності.

Список використаних джерел

1. Джафари Дж. Становление туристики как науки // Вестник РМАТ. 2012. №1. С.7-11.
2. Дутчак С.В. Ще один погляд на «туристику» як наукову систему // Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського]. Серія: Географія. 2009. Вип.19. С.66-71.
3. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Туристика: монография. М.: Советский спорт, 2001. 288 с.
4. Любіцева О.О. Безперервна освіта в туризмі: сенси сьогодення // Сталий розвиток туризму на засадах партнерства: освіта, наука, практика: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.). Львів: ЛТЕУ, 2018. 342 с. С.213-219.
5. Сесёлкин А.И. Об определении туристики как комплексной науки о туризме // Вестник РМАТ. 2013. №3(9). С.47-51.
6. Федорченко В.К., Пазенок В.С., Кручек О.А., Дьорова Т.А., Любіцева О.О. та ін. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму: монографія. К.: ВЦ «Академія», 2013. 368 с.