Гладенко Ю.М., Ронь Я.О.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 26-27 листопада 2024 р.)
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2024. Ч.1. 680 с. С.18-21.

Адаптивний туризм як інструмент немедичної реабілітації: виклики та перспективи повоєнного розвитку

Російсько-українська війна залишила глибокий і незгладимий слід у фізичному, психоемоційному та соціальному стані українського суспільства. Війна змусила тисячі громадян пережити важкі випробування, які кардинально змінили їхнє життя, позбавивши стабільності та впевненості в майбутньому. Багато людей втратили рідних і близьких, отримали важкі фізичні травми, які значно ускладнили їхнє повсякденне існування, або стали жертвами посттравматичного стресового розладу, що призвів до серйозних психологічних і емоційних порушень. Ветерани бойових дій, внутрішньо переміщені особи та члени їхніх сімей стикаються з численними викликами на шляху адаптації до мирного життя, що для багатьох є болісним і тривалим процесом.

Наслідки війни вже сьогодні вимагають від суспільства переосмислення наявних ресурсів та активізації зусиль задля створення дієвої ветераноорієнтованої стратегії розвитку. Повернення ветеранів до мирного життя є не лише особистим викликом для кожного, хто пройшов через війну, але й важливим завданням для суспільства, яке потребує консолідованих зусиль місцевої влади, бізнесу, громадських організацій, креативної індустрії та інших зацікавлених сторін. Стратегії реінтеграції мають забезпечувати не лише покращення якості життя ветеранів, але й сприяти сталому розвитку громад через їхнє активне залучення до соціальних, економічних та культурних процесів.

Серед основних викликів переходу від воєнного життя до мирного життя варто зазначити:

• психологічні травми, війна залишає глибокі емоційні рани, які можуть супроводжувати ветеранів протягом багатьох років. Вони стикаються з сильними переживаннями втрат, страху, агресії, що часто призводять до посттравматичного стресового розладу, тривожності, депресії та інших психологічних порушень. У той же час, система психологічної підтримки, особливо в сільських і прикордонних регіонах, нерідко виявляється обмеженою чи недостатньо доступною;
• проблеми інтеграції, коли деякі ветерани можуть відчувати себе відчуженими через досвід, який вони пережили під час війни, непорозумінням між ветеранами та їхніми близькими, що може посилювати емоційне напруження;
• втрата професійних навичок під час служби, отриманні інвалідності можуть створити перешкоди під час працевлаштування у мирному житті;
• недостатня адаптація інфраструктури в питаннях доступності громадських просторів, будівель, послуг. Не кожна громада зможе створити й утримувати потужний центр реабілітації з високопрофільними фахівцями за новітніми програмами реабілітації;
• збереження військової ідентичності, через складність переходу до нової ролі, сприйняття себе через призму військової ідентичності, що може ускладнювати пошук нових сенсів життя в мирному суспільстві.

На рівні держави формується нова Стратегія ветеранської політики на період до 2030 року, в якій опрацьовуються наступні кластери питань, такі як соціальний захист, реабілітація, навчання, працевлаштування, відкриття власної справи. Перехід від військового до мирного життя є складним і багаторівневим процесом, який в собі об’єднує фізичне, психоемоційне, соціальне та економічне становище ветеранів, їхніх сімей, а також громад, де вони проживають.

Для забезпечення реабілітації та відновлення постраждалих з комфортним переходом від воєнного життя до мирного потребують вирішення наступні питання:

• формування своєрідного «містка» від воєнного до мирного для комфортної соціальної реінтеграції;
• забезпечення загального оздоровлення, відновлення психоемоційного стану немедичними засобами;
• допомога ветеранським просторам в заходах соціальної реінтеграції ветеранів, членів їх сімей;
• формування безбар’єрного середовища в інфраструктурі громад;
• збільшення залученності фахівців сфери культури та туризму до заходів з немедичної реабілітації.

Таким чином в громадах постане питання створення доступного інструменту соціальної реінтеграції та відновлення психоемоційного стану в умовах переходу від військового життя до мирного. В той же час у кожній громаді сфери туризму та культури мають значний потенціал для сприяння психоемоційному відновленню ветеранів і громади в цілому.

Що визначень видів туризму для маломобільних груп населення є різні трактування. В розрізі доступності сфери туризму є міжнародне визначення туризму для людей з обмеженими можливостями таке як «туризм, доступний для всіх», прийняте Резолюцією A/RES/492(XVI)/10 Генеральної асамблеї UNWTO у Дакарі в 2005 р в якій зазначається, що це послуга в сфері туризму для всіх категорій споживачів незалежно від віку, фізичних можливостей конкретної людини або наявності інвалідності [1]. В Україні, відповідно Закону України «Про туризм», є «туризм для осіб з інвалідністю». Присутні також такі визначення як «інклюзивний туризм», «реабілітаційний туризм», «безбар’єрний туризм». Для прикладу, наступне визначення, що інклюзивний туризм являє собою дієву мікромодель інтегрованого суспільства (люди з інвалідністю та їх рідні; фахівці; здорові люди), що опинилися в реальних умовах, завдяки чому створюються оптимальні умови для проведення ефективної соціалізації дезадаптивних людей та інтеграції їх у суспільство [2]. Усі ці види туризму спрямовані на людей з інвалідністю та включають мобільну, слухову, візуальну та когнітивну складові доступності.

Наслідки ж війни змушують під час реабілітації звертати увагу на особливості психоемоційного стану переходу від військового до мирного життя. Таким чином пропонується наступне визначення адаптивного туризму в синергії з реабілітацією культурою.

Адаптивний туризм - це форма туризму з безбар’єрним середовищем, орієнтована на активно-пізнавальне та культурне дозвілля з заходами «відновлення мистецтвом» для осіб, які зазнали травм від війни або інших складних життєвих обставин, переходу від воєнного до мирного життя. Об’єднання маршрутів адаптивного туризму в єдину мережу сприятиме соціальній реінтеграції ветеранів та членів їх сімей, оздоровленню, покращенню психоемоційного стану та ментального здоров’я.

Відновлення мистецтвом - це системний процес впровадження різноманітних форм мистецтва та культурних активностей, з використанням місцевої культурної спадщини, спрямований на психоемоційне та особистісне відновлення осіб, які пережили травматичні події, перебувають у стресовому стані або зіткнулися зі складними життєвими обставинами. В комплексному рішенні це сприяє зниженню стресу, емоційному перезавантаженню, соціальній реінтеграції ветеранів, особистісному розвитку та пошуку нових сенсів життя через творче самовираження та культурні взаємодії.

Для гармонійного сприяння відновленню психоемоційного стану варто створити умови для трирівневого контакту із заходами «відновлення мистецтвом», що сприятиме підготовці поступовій інтеграції ветеранів через мистецтво, творчість та культурну активність.

Перший контакт під час перебування в лікарні, коли під час лікувального процесу пропонується додатково створити умови для культурного розвантаження, що сприятиме психоемоційному відновленню зв рахунок культурно-терапевтичних програм, мобільних культурних ініціатив, доступності до літератури та музики, тощо.

Другий контакт під час реабілітація в реабілітаційному центрі, санаторії за рахунок інструментів арт-терапії, культурних програм на природі, інтерактивних заходів.

Третій контакт після повернення додому, де в громади варто пропонувати можливості залучення до активного соціального та культурного життя, розвитку місцевих культурних ініціатив, участі в індивідуальних творчих проектах, інклюзивних програмах, тощо. Інтеграція елементів нематеріальної культурної спадщини в процес реабілітації після повернення ветерана додому сприятиме формуванню зв’язку з рідною культурою та спільнотою.

Особливості формату сфери туризму дозволяє використовувати природні та історико-культурні ресурси для формування інклюзивних реабілітаційних маршрутів і програм у поєднанні з будь якими складовими які сприяють фізичному та емоційному відновленню. Культура, у свою чергу, забезпечує можливості для творчої реабілітації через мистецтво, музичні й театральні заходи, ремесла чи інші форми самовираження. Їхнє поєднання також сприяє відновленню та збереженню місцевої ідентичності, зміцненню соціальних зв’язків, соціальній реінтеграції ветеранів у громаді через участь у культурних і туристичних проєктах.

Адаптивний туризм створює синергію, яка посилює емоційне зцілення, соціалізацію та відновлення відчуття ідентичності в умовах переходу від військового життя до мирного. Такий підхід раніше не розглядався в концепції доступного туризму, але він стає потужним інструментом немедичної реабілітації, відновлення соціальної згуртованості, популяризації культурної спадщини та сталого розвитку громад.

Мережа адаптивного туризму стане важливою частиною процесу немедичної реабілітації для ветеранів, осіб з інвалідністю, вимушених переселенців та тих, хто зазнав психоемоційних травм. Вона дозволить використовувати природні ресурси, культурні заходи та мистецтво як засоби відновлення психічного і фізичного здоров’я. Це сприятиме швидшій інтеграції осіб у суспільство через комфортне відновлення та активну участь у соціальному житті.

Формування єдиної мережі маршрутів адаптивного туризму дозволяє забезпечити системний підхід до управління такими маршрутами, що включає стандартизацію послуг, підвищення якості сервісу та взаємодію між різними суб’єктами туристичної галузі. Це допоможе ефективно використовувати ресурси, забезпечити сталість проєктів і їхню інтеграцію в загальну туристичну інфраструктуру.

В умовах відновлення країни після війни адаптивний туризм як один з інструментів соціальної реінтеграції, допоможе будувати нові соціальні зв’язки, відновлювати культурну ідентичність, сприяти примиренню в суспільстві через туризм, що фокусується на спільному відновленні країни.

Список використаних джерел

1. Accessible Tourism for All. Adopted by res. A/RES/492(XVI)/10 at the XVI session of the General Assembly of the WTO. Dakar, 2005. https://www.accessibletourism.org/resources/unwto_a_res_492xvi_10_accessibility-2.pdf
2. Резніченко І. Інклюзивний туризм: навч.-метод. посіб. 2-ге вид., випр. і допов. Умань: Візаві, 2023. 204 с.