Мерчанський В.В., Колесник А.Д., Назаренко Є.Р.
Матеріали XIX Міжнар. наук.-практ. конф.
«Управління розвитком соціально-економічних
систем» (м. Харків, 6-7 березня 2025 р.)
Харків: ДБТУ, 2024. Ч.3. 656 с. С.336-339.

Агротуристичні кластери як рушійна сила економічного зростання регіонів

У сучасних умовах динамічного зростання світового туризму постає потреба в удосконаленні стратегій розвитку туристичних регіонів. Однією з перспективних моделей є туристичні кластери, які сприяють раціональному використанню ресурсів та підвищенню конкурентоспроможності туристичних дестинацій. В Україні розвиток і підтримка туристичних кластерів набувають особливої актуальності, оскільки їх впровадження сприяє інноваційному розвитку галузі та її адаптації до сучасних викликів [1].

Світовий досвід підтверджує ефективність кластерної моделі як одного з найбільш адаптивних механізмів для зміцнення конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки. Концепція кластерного підходу до економічного розвитку, запропонована М. Портером, стала основою для подальших досліджень, зокрема у сфері туризму, де її активне застосування аналізується економістами та практиками. За визначенням М. Портера, кластер - це «географічно сконцентрована група взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, підприємств у суміжних галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (університетів, агентств із стандартизації, торговельних об’єднань), які конкурують між собою і при цьому здійснюють сумісну діяльність» [2].

В.С. Мазур та О.В. Галько визначають туристичний кластер як «сукупність бізнес-структур, агенцій та державних установ, неурядових організацій, що працюють у туристичній галузі та суміжних галузях, які спільно використовують туристичні ресурси регіону для формування, просування та продажу свого туристичного продукту, задоволення потреб у відпочинку та його конкурентоспроможності та підвищення конкурентоспроможності регіону» [3, с.139]. Така взаємодія суб’єктів туристичного ринку сприяє не лише ефективному використанню природних, історико-культурних та інфраструктурних ресурсів регіону, а й створенню унікального туристичного продукту, що відповідає сучасним вимогам споживачів. Туристичні кластери сприяють підвищенню якості послуг, оптимізації витрат, посиленню маркетингових стратегій та залученню інвестицій. Вони також створюють сприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу, що є важливим фактором економічного зростання регіону та формування його позитивного іміджу на національному й міжнародному рівнях.

Окремим напрямом кластерного підходу в туризмі є агротуристичні кластери, які поєднують можливості аграрного та туристичного секторів для створення унікального туристичного продукту. Вони сприяють розвитку сільських територій, забезпечують диверсифікацію економіки та підвищують рівень зайнятості місцевого населення. Агротуристичний кластер є ефективною моделлю співпраці між фермерами, туристичними підприємствами, громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування, що дозволяє гармонійно використовувати природні, культурні та гастрономічні ресурси регіону.

Світова практика демонструє різні моделі успішного функціонування агротуристичних кластерів, які можна адаптувати до українських реалій. Виділяють три основні моделі:

  1. Формування агротуристичного кластера на основі малого сімейного готельного бізнесу та існуючих природних і культурних ресурсів сільської місцевості без значного втручання у соціокультурне середовище. Ця модель передбачає поступовий перехід сільського населення з аграрного сектору до сфери послуг шляхом реалізації державних програм підтримки. Йдеться про стимулювання створення приватних мікроготелів, адаптацію сільськогосподарських об’єктів (ферм, пасік, рибних господарств) під туристичні потреби, а також розвиток інфраструктури зеленого туризму (спортивні комплекси, човнові станції, кінні бази тощо). Додатковими заходами є впровадження пільгового кредитування, створення асоціацій учасників агротуристичного бізнесу, розвиток цифрових платформ для просування регіонального агротуризму.
  2. Реконструкція соціокультурного середовища історичних поселень та об’єктів культурної спадщини. Відновлення традиційних сіл, етнографічних зон або старовинних об’єктів (маєтків, монастирів, купецьких садиб) дозволяє створити унікальні туристичні дестинації. Реалізація такої моделі потребує масштабних інвестицій, розробки комплексних програм реставрації, залучення наукових досліджень та ефективного управління. Успішні приклади подібних проєктів зазвичай реалізуються в межах державних музейних комплексів.
  3. Будівництво нових спеціалізованих агротуристичних комплексів. Цей підхід передбачає створення середніх і великих приватних туристичних об’єктів, орієнтованих на повноцінний відпочинок гостей. Серед можливих форматів - стилізовані агротуристичні села, мисливські садиби, етнографічні парки та висококласні курортні комплекси з елементами сільського побуту. Подібні проєкти інтегруються в туристичну індустрію та здатні забезпечити стабільний потік туристів, стимулюючи місцеву економіку [4, с.106].

Серед відомих агротуристичних кластерів в Україні можна виокремити:

агротуристичний кластер «ГорбоГори»

Агротуристичні кластери як рушійна сила економічного зростання регіонів є перспективною моделлю розвитку, що поєднує інтереси різних стейкхолдерів - малих підприємців, фермерів, туристичних агентств, наукових установ та органів влади. Такий підхід не лише стимулює розвиток туризму, але й сприяє соціально-економічному оновленню сільських територій.

Розвиток агротуристичних кластерів створює нові можливості для збільшення доходів сільського населення через реалізацію продукції в рамках туристичних програм, гастрономічних турів та тематичних подій. Одночасно відбувається диверсифікація економіки регіонів, зменшується їх залежність від аграрного сектору за рахунок розширення сфери послуг та культурно-розважальних активностей. Успішні кластерні проекти приваблюють інвестиції, що забезпечує капіталізацію регіону та модернізацію інфраструктури.

Важливим аспектом функціонування агротуристичних кластерів є їх соціальний та екологічний вплив. Вони сприяють збереженню культурної спадщини через популяризацію традиційних ремесел і народних звичаїв, базуються на принципах екологічного менеджменту та стимулюють інфраструктурний розвиток сільських територій.

Перспективи розвитку агротуристичних кластерів пов’язані з впровадженням цифрових технологій, посиленням міжрегіональної кооперації, розвитком міжнародного співробітництва та активним залученням місцевих громад. Україна має значний природний та культурний потенціал для розвитку цього напрямку, реалізація якого може стати важливим фактором економічного зростання країни.

Література

1. Мерчанський В.В. Туристичні кластери як інструмент зростання конкурентоспроможності та інноваційності галузі // Теорія і практика розвитку туризму: досвід, проблеми, інновації: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 22-23 лютого 2024). Харків: НУЦЗУ, 2024. С.182-184.
2. Porter M.E. On Competition. Updated and Expanded Edition. A Harward Business Review Book, 2008. 544 p.
3. Мазур В.С., Галько О.В. Туристичний кластер - інструмент регіонального розвитку та економічного зростання // Стратегія економічного розвитку України. 2020. Вип.50. С.134-149.
4. Туристичні кластери: монографія / за заг. ред. А.А. Мазаракі. К.: КНТЕУ, 2018. 184 с.