Миронов Ю.Б., Топорницька М.Я.
Інфраструктура ринку. 2026. Вип.89. С.234-239.

Інфраструктурний розвиток курортних регіонів як чинник підвищення їх інвестиційної привабливості

У статті досліджено роль інфраструктурного розвитку курортних регіонів як ключового чинника формування їхньої інвестиційної привабливості. Обґрунтовано, що інфраструктура виконує системоутворювальну функцію, трансформуючи природно-рекреаційний потенціал у конкурентоспроможний туристичний продукт. Виокремлено основні складові інфраструктури та визначено їхній вплив на інвестиційні рішення. Доведено, що рівень розвитку транспортної, комунальної, цифрової та інституційної інфраструктури безпосередньо впливає на активність інвесторів. Проаналізовано механізм державно-приватного партнерства як інструмент стимулювання інвестицій. Окреслено особливості формування інвестиційної привабливості курортних регіонів України за умов повоєнного відновлення та запропоновано напрями вдосконалення інфраструктурної політики.

Ключові слова: курортний регіон, туристична інфраструктура, сталий розвиток, інвестиційна привабливість, рекреаційні ресурси, регіональна економіка, регіональний розвиток, державно-приватне партнерство, туристично-рекреаційний потенціал, гастрономічна спадщина, туристичні дестинації, цифровізація.

Постановка проблеми. Курортні регіони є унікальними просторово-економічними системами, конкурентоспроможність яких визначається не лише природно-рекреаційним потенціалом, а й якістю та розгалуженістю супутньої інфраструктури. Саме наявність розвиненої транспортної, готельно-ресторанної, лікувально-оздоровчої та комунальної інфраструктури стає ключовою передумовою залучення приватного та іноземного капіталу в регіон, забезпечення сталого розвитку туристичного сектора.

Вітчизняна наука накопичила значний масив досліджень щодо інвестиційного клімату в туризмі, проте питання системного зв’язку між конкретними видами курортної інфраструктури та показниками інвестиційної привабливості залишається недостатньо вивченим. Актуальність дослідження суттєво посилюється за умов необхідності відновлення України внаслідок повномасштабної збройної агресії та пошуку нових джерел економічного зростання у постконфліктний період.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання інвестиційної привабливості туристично-рекреаційної галузі досліджували численні вітчизняні науковці. Кондрацька Л. [2] розглядала інвестиційну привабливість індустрії туризму за теперішніх умов і виявила основні бар’єри для залучення капіталу, зокрема недостатній рівень інформаційного забезпечення та складні регуляторні процедури. Фесенко Г.О. й Алєщенко Л.О. [4] дослідили інвестиційну складову ефективного розвитку туристичного бізнесу та довели визначальну роль транспортної та сервісної інфраструктури для ухвалення рішень інвестором. Цвілий С.М. [5; 9] здійснив комплексний аналіз й оцінювання інструментів стимулювання розвитку інвестиційного потенціалу туристичної індустрії й обґрунтував стратегічні підходи до розвитку інвестиційного потенціалу туристичної галузі в міжнародній економічній системі. Трусова Н. і співавтори [8] дослідили бюджетні інструменти стимулювання розвитку інвестиційного потенціалу туристичної індустрії України в контексті міжнародного досвіду.

Серед закордонних досліджень особливої уваги заслуговує дослідження Nguyen Q.H. [7], де на основі нелінійної панельної ARDL-моделі доведено значний позитивний вплив інвестицій в транспортну та рекреаційну інфраструктуру В’єтнаму на кількість іноземних туристів. Lahura E. та Sabrera R. [6] на прикладі археологічного комплексу Куелап (Перу) встановили, що реалізація пакету інфраструктурних інвестицій (будівництво канатної дороги та реконструкція аеропорту) призвела до подвоєння кількості відвідувачів.

Однак, комплексний аналіз взаємозв’язку між окремими складовими курортної інфраструктури та конкретними показниками інвестиційної привабливості регіонів залишається малодослідженим, що й зумовлює мету цієї статті.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження інфраструктурного розвитку курортних регіонів як визначального чинника підвищення їхньої інвестиційної привабливості, а також розроблення рекомендацій щодо вдосконалення інфраструктурної політики з метою активізації інвестиційних процесів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Курортний регіон є специфічною формою просторової організації туристично-рекреаційної діяльності, що характеризується наявністю природних лікувальних ресурсів, сформованих засобів розміщення та лікування, а також спеціалізованої інфраструктури, яка забезпечує функціонування усього курортного комплексу. Інфраструктура таких регіонів виконує системоутворювальну функцію: без її наявності природно-рекреаційний потенціал залишається нереалізованим активом.

Теоретично обґрунтованим є положення про те, що інвестиційна привабливість регіону є інтегральною характеристикою, яка синтезує економічний, інституційний, природно-ресурсний та інфраструктурний потенціал. При цьому саме інфраструктурна складова часто є лімітуючим чинником для ухвалення рішення інвестором, оскільки дозволяє оцінити реальні умови функціонування майбутнього об’єкта.

Аналіз складових курортної інфраструктури дає змогу виокремити шість основних груп, кожна з яких по різному впливає на рівень інвестиційної привабливості регіону (табл. 1).

Таблиця 1. Складові інфраструктури курортних регіонів та їхній вплив на інвестиційну привабливість

Джерело: систематизовано авторами.

Транспортна інфраструктура є базовою передумовою для формування туристичних потоків. Дослідження на основі даних В’єтнаму [7] підтвердили, що у довгостроковому періоді інвестиції в транспортну та комунікаційну інфраструктуру мають найбільш виражений позитивний вплив на залучення іноземних туристів порівняно з готельним і рекреаційним секторами. Аналогічні висновки відтворюються на прикладі Перу [6]: побудова системи канатних доріг і реконструкція регіонального аеропорту призвели до збільшення кількості відвідувачів майже вдвічі, що спровокувало хвилю приватних інвестицій у суміжних секторах.

У вітчизняному контексті недостатній рівень транспортної доступності курортних регіонів є одним із ключових стримуючих чинників інвестиційної активності. Бордун О., та співавтори [1] зафіксували суттєві втрати туристичного бізнесу за умов воєнного часу, пов’язані передусім із руйнуванням інфраструктурних об’єктів, що підтверджує пряму залежність між якістю фізичної інфраструктури й економічною спроможністю регіону.

Готельно-ресторанна складова інфраструктури формує безпосередні умови перебування туриста в курортному регіоні. Якість, кількість і диверсифікованість засобів розміщення - від доступних хостелів до курортних комплексів преміум-класу - визначає спроможність регіону обслуговувати різні сегменти туристичного ринку. Для потенційного інвестора рівень завантаженості існуючих готельних об’єктів та динаміка RevPAR (доходу на доступний номер) є ключовими показниками вибору об’єкта для капіталовкладення.

Рекреаційно-лікувальна інфраструктура є «серцевиною» конкурентного профілю курортного регіону. Наявність сучасних бальнеологічних центрів, СПА-комплексів, медичних закладів відновлювальної медицини є вирішальним чинником для залучення інвесторів у сегмент медичного й оздоровчого туризму, що демонструє стабільне зростання попиту у глобальному масштабі. Разом із тим, недостатність лікувальної бази знецінює природний бальнеологічний потенціал й унеможливлює перетворення курортного регіону на конкурентоспроможну туристичну дестинацію [4].

Цифрова та телекомунікаційна інфраструктура набуває дедалі більшого значення з огляду на трансформацію моделей туристичної поведінки. Сучасний турист обирає напрямок, бронює послуги та поширює досвід мандрівки переважно через цифрові канали. Відповідно, для інвесторів наявність якісного цифрового покриття у курортному регіоні є обов’язковою умовою розгортання ефективного готельного чи оздоровчого бізнесу. Цвілий С.М. [5] розглядає цифровізацію туристичної галузі як один із ключових інструментів стимулювання інвестиційного потенціалу.

Комунальна й інституційна інфраструктура, хоча й менш помітна для кінцевого споживача, є визначальною для формування базових умов ведення бізнесу в регіоні. Надійність комунального господарства, якість водопостачання та каналізації, система поводження з відходами - ці елементи безпосередньо впливають на санітарно-епідеміологічний статус курорту та його здатність відповідати міжнародним стандартам якості. Інституційна інфраструктура - туристичні адміністрації, DMO (організації управління дестинацією), спеціалізовані заклади освіти - зменшує трансакційні витрати для інвесторів і формує прозоре регуляторне середовище.

Узагальнення наведених складових дозволяє розглядати інфраструктурний розвиток як ключову системну основу формування інвестиційної привабливості курортного регіону, що потребує комплексного аналізу взаємодії різних груп чинників.

Дослідження чинників інвестиційної привабливості потребує системного підходу, оскільки жодна окрема характеристика не може слугувати достатньою умовою для прийняття позитивного інвестиційного рішення. Трусова Н. та співавтори [8] виокремлюють п’ять базових груп чинників, що визначають стан інвестиційного потенціалу туристичної галузі: економічні, інфраструктурні, інституційно-правові, природно-ресурсні та соціальні. При цьому ступінь впливу кожної групи на кінцеву інвестиційну привабливість суттєво залежить від стану інфраструктурного розвитку регіону (табл. 2).

Таблиця 2. Чинники інвестиційної привабливості курортних регіонів та роль інфраструктурного розвитку в їхньому формуванні

Джерело: систематизовано авторами.

Особливої уваги заслуговує взаємодія природно-ресурсних та інфраструктурних чинників. Природний бальнеологічний або кліматичний потенціал курортного регіону сам по собі не генерує інвестиційних потоків, якщо відсутні умови для його комерційного використання. Саме інфраструктура перетворює природний актив на конкурентоспроможний туристичний продукт і тим самим обумовлює реальну окупність інвестицій.

З іншого боку, інституційно-правові чинники відіграють роль «каталізатора», що посилює або нейтралізує вплив інфраструктурного розвитку. Як свідчать дослідження, навіть за наявності розвиненої матеріально-технічної бази, надмірне регуляторне навантаження, корупція та непрозорість дозвільних процедур стримують реалізацію інвестиційних проєктів у туристично-рекреаційному секторі [9].

Соціальний вимір інфраструктурного розвитку проявляється у формуванні ринку праці та людського капіталу в курортному регіоні. Будівництво та модернізація об’єктів туристичної інфраструктури генерують попит на кваліфікованих працівників, що стимулює розвиток відповідних освітніх і тренінгових інституцій. Зростання рівня зайнятості та доходів населення, у свою чергу, формує стабільне соціальне середовище, яке знижує ризики для інвесторів.

Окремої уваги заслуговує культурна та гастрономічна спадщина як нематеріальна складова інвестиційної привабливості курортних регіонів. Автентична регіональна кухня, місцеві харчові традиції та гастрономічні події формують унікальний туристичний досвід, який неможливо відтворити в інших дестинаціях і який слугує потужним чинником диференціації курорту на конкурентному ринку. Красовський С.О. [3] розглядає гастрономічний туризм як актуальний тренд сучасної культури, що стрімко набуває популярності серед мандрівників, орієнтованих на занурення в локальну ідентичність, - а отже, відкриває нові ніші для інвесторів у сфері ресторанного бізнесу, агротуризму та фестивальної індустрії. Інтеграція гастрономічної спадщини в маркетингову стратегію курортного регіону дозволяє залучати туристів із вищим рівнем доходів/витрат, подовжувати тривалість перебування та розширювати сезон активності курорту за межі традиційного літнього піку, що безпосередньо підвищує фінансову привабливість інвестиційних проєктів у суміжних секторах.

Таким чином, багатофакторний характер формування інвестиційної привабливості курортних регіонів актуалізує пошук ефективних механізмів фінансування та координації інфраструктурного розвитку.

Однією з ключових проблем інфраструктурного розвитку курортних регіонів є значний обсяг початкових капіталовкладень при відносно тривалих термінах окупності. Це обумовлює обмежені можливості приватного капіталу для самостійного фінансування базових інфраструктурних об’єктів та визначає провідну роль держави в ініціюванні інфраструктурних проєктів.

Механізм державно-приватного партнерства є ефективним інструментом розподілу ризиків та залучення приватного капіталу в розвиток курортної інфраструктури. За схемами публічно-приватного партнерства держава або муніципалітет формує базову інфраструктуру - дороги, комунальні мережі, рекреаційні зони загального користування, - тоді як приватний інвестор розбудовує надінфраструктурний рівень: готелі, оздоровчі центри, розважальні об’єкти. Бюджетні інструменти стимулювання, включаючи субвенції на інфраструктурні об’єкти, звільнення від місцевих зборів і пільгове кредитування, суттєво підвищують рентабельність приватних інвестиційних проєктів у туристичному секторі [8]. Втім, складні процедури узгодження документів і непрозорість управління дозвільними процесами є суттєвими бар’єрами для реалізації інвестиційних проєктів у сфері туристичної інфраструктури, навіть при наявності необхідних природних ресурсів і формально сприятливого правового середовища [2].

Важливою складовою ефективної моделі державно-приватного партнерства у курортних регіонах є формування організацій управління дестинацією (DMO), які координують взаємодію між публічними органами, приватними підприємцями та громадськістю. Такі структури беруть на себе функції стратегічного планування розвитку курортного регіону, маркетингового просування на зовнішніх ринках та технічного супроводу інвестиційних проєктів, суттєво знижуючи трансакційні витрати для потенційних інвесторів.

Таким чином, інституційна спроможність курортного регіону та якість регуляторного середовища є необхідними передумовами для ефективної реалізації інфраструктурного потенціалу - і саме ці характеристики набувають особливого значення для українських курортних регіонів, що потребують активного залучення інвестицій за умов відновлення національної економіки.

Туристично-курортний комплекс України характеризується значним природно-рекреаційним потенціалом, однак реалізація цього потенціалу суттєво обмежена нерівномірністю інфраструктурного розвитку регіонів. Традиційно пріоритетними зонами розміщення туристичних інвестицій були Карпатський та Причорноморський регіони, що концентрували переважну частку санаторно-курортного фонду та готельно-ресторанної бази. Повномасштабне збройне вторгнення 2022 року завдало значних збитків туристичній інфраструктурі та призвело до суттєвого скорочення потоків як внутрішніх, так і в’їзних туристів. Бордун О. та співавтори [1] зафіксували критичний характер цих втрат і визначили напрями відновлення туристичного бізнесу, особливо підкресливши роль інфраструктурних проєктів у процесі повоєнного відновлення. Водночас повоєнне відновлення відкриває унікальне вікно можливостей для модернізації застарілої курортної інфраструктури радянської доби та впровадження сучасних стандартів сервісу. Залучення коштів міжнародних фінансових інституцій, донорів і приватного капіталу у реконструкцію та нове будівництво туристично-курортної інфраструктури може стати каталізатором структурних зрушень в економіці курортних регіонів.

Особливо значущою стає роль цифрової інфраструктури у відновлюваних курортних регіонах: онлайн-бронювання, електронні туристичні сервіси, цифрові платіжні системи та «розумні» готельні системи дозволяють знизити операційні витрати та підвищити конкурентоспроможність навіть за умов часткового відновлення матеріальної інфраструктури.

На основі проведеного дослідження можна сформулювати комплекс пропозицій щодо вдосконалення інфраструктурної політики у курортних регіонах України, спрямованих на підвищення їхньої інвестиційної привабливості:

1. необхідне формування стратегічних планів розвитку курортної інфраструктури на рівні окремих туристичних кластерів із чітким розмежуванням між зонами публічних капіталовкладень (базова інфраструктура) та зонами приватного інвестування (об’єкти гостинності й оздоровлення). Такий підхід знижує невизначеність для потенційних інвесторів та дозволяє ефективно координувати розподіл дефіцитних публічних ресурсів;
2. потрібне спрощення дозвільних і регуляторних процедур для суб’єктів господарювання, що реалізують інфраструктурні проєкти у курортних регіонах. Інституційні бар’єри є одним із найбільш значущих гальмівних чинників для залучення інвестицій у сектор туризму та гостинності, і їхнє усунення безпосередньо корелює зі зростанням інвестиційних надходжень;
3. активний розвиток цифрової інфраструктури та впровадження стандартів «розумного курорту» здатне суттєво підвищити конкурентоспроможність вітчизняних курортних дестинацій на міжнародному ринку. Відповідно до досвіду провідних курортних регіонів світу, впровадження цифрових туристичних екосистем є потужним каталізатором залучення молодіжної аудиторії й інвесторів нового покоління;
4. розвиток регіональних DMO та підтримка кластерної організації туристичного бізнесу дозволяє агрегувати попит на інфраструктурні послуги, підвищити ефективність використання наявної бази та сформувати колективні інвестиційні проєкти, що є привабливішими для фінансових інституцій.

Висновки. Інфраструктурний розвиток є визначальним чинником інвестиційної привабливості курортних регіонів. Транспортна, готельно-ресторанна, рекреаційно-лікувальна, комунальна, цифрова й інституційна складові інфраструктури формують системну основу для прийняття позитивних інвестиційних рішень. Кожна з цих складових виконує специфічну функцію у ланцюжку цінності курортного продукту та по різному впливає на показники інвестиційної привабливості. Систематизація чинників інвестиційної привабливості курортних регіонів дозволила виявити ключову роль інфраструктурного розвитку як «містка» між природним потенціалом регіону та його реальними можливостями для залучення капіталу. Саме якість і доступність інфраструктури визначає, чи буде природно-рекреаційний потенціал перетворений на конкурентоспроможний туристичний продукт. Для курортних регіонів України вдосконалення інфраструктурної політики за умов повоєнного відновлення є пріоритетним напрямом підвищення інвестиційної привабливості. Реалізація запропонованих заходів у сфері стратегічного планування, дерегуляції, цифровізації та кластерної організації туристичного бізнесу сприятиме активізації інвестиційних потоків у курортний сектор і забезпечить передумови для сталого регіонального розвитку.

Перспективами подальших досліджень є розроблення комплексної методики кількісного оцінювання впливу окремих складових курортної інфраструктури на інтегральний показник інвестиційної привабливості регіону, а також порівняльний аналіз ефективності різних моделей державно-приватного партнерства у розвитку туристично-курортного комплексу за умов повоєнного відновлення України.

Бібліографічний список

1. Бордун О., Шевчук В., Монастирський В., Лучка О. Втрати та напрями порятунку туристичного бізнесу України в умовах війни // Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2022. Вип.62. С.178-196.
2. Кондрацька Л. Інвестиційна привабливість індустрії туризму в теперішніх умовах // Галицький економічний вісник. 2021. №4(71). С.7-13.
3. Красовський С.О. Гастрономічний туризм як актуальний тренд сучасної культури // Питання культурології. 2021. №37. С.169-180.
4. Фесенко Г.О., Алєщенко Л.О. Інвестиційна складова ефективного розвитку туристичного бізнесу // Ефективна економіка. 2020. №12.
5. Цвілий С. М. Аналіз і оцінка інструментів стимулювання розвитку інвестиційного потенціалу туристичної індустрії // Сталий розвиток економіки. 2023. №1(46). С.149-154.
6. Lahura E., Sabrera R. The Effect of Infrastructure Investment on Tourism Demand: a Synthetic Control Approach for the Case of Kuelap, Peru // Empirical Economics. 2023. Vol.65(1). pp.443-478.
7. Nguyen Q.H. Impact of Investment in Tourism Infrastructure Development on Attracting International Visitors: a Nonlinear Panel ARDL Approach Using Vietnam’s Data // Economies. 2021. Vol.9(3).
8. Trusova N., Tsviliy S., Gurova D., Demko V., Samsonova V. Budget Instruments for Stimulating the Development of the Investment Potential of the Tourism Industry in Ukraine // Economic Affairs. 2023. Vol.68. Issue 01s. pp.253-269.
9. Tsviliy S., Mykhailyk D., Gurova D., Oglobli-na V., Korniienko O. Strategy for the Development of the Investment Potential of the Tourism Industry of Ukraine in the International Economic System // Theoretical and Practical Research in Economic Fields. 2024. Vol.15. Issue 3(31). pp.601-619.

Myronov Yuriy, Topornytska Mariia. Infrastructure Development of Resort Regions as a Factor of Enhancing their Investment Attractiveness

In the context of increasing global competition and the need for post-crisis economic recovery, the issue of enhancing investment attractiveness in resort regions acquires particular relevance. The article examines the role of infrastructural development in resort regions as a key determinant of their investment attractiveness. It is argued that infrastructure performs a system-forming function by transforming natural recreational resources into a competitive tourism product and enabling the effective functioning of the resort complex. The study substantiates the theoretical premise that investment attractiveness represents an integrated characteristic combining economic, institutional, natural-resource, and infrastructural components, among which infrastructure often serves as a limiting factor for investment decision-making. The main components of resort infrastructure are systematized, including transport, accommodation and catering, recreational and medical, digital and institutional subsystems, and their differentiated impact on investment attractiveness is identified. Particular attention is paid to the role of transport and digital infrastructure in enhancing accessibility and reducing transaction costs, as well as to institutional factors that shape a transparent and predictable business environment. The paper highlights the significance of public-private partnership mechanisms as an effective tool for mobilizing financial resources and distributing risks in the development of large-scale infrastructural projects. The specific features of forming investment attractiveness in Ukrainian resort regions under conditions of post-war recovery are analyzed. It is emphasized that infrastructural modernization, digital transformation, and institutional reforms create a window of opportunity for increasing competitiveness and attracting both domestic and foreign investments. The study proposes strategic directions for improving infrastructural policy, including the development of master plans, simplification of regulatory procedures, support for destination management organizations, and implementation of smart resort concepts.

Key words: resort region, tourism infrastructure, sustainable development, investment attractiveness, recreational resources, regional economy, regional development, public-private partnership, tourism and recreational potential, culinary heritage, tourist destinations, digitalization.

DOI: 10.32782/infrastruct89-35.