Сергій Кравченко, Володимир Мерчанський
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Помежів’я: простір та взаємодія»
(м. Івано-Франківськ, 7-8 травня 2026 р.)
Івано-Франківськ: Вид-во КНУ «Плай», 2026. 289 с. С.126-129.

Особливості розвитку гастрономічного туризму України в умовах воєнного стану

Гастрономічний туризм в умовах воєнного стану в Україні не припинив свого розвитку, а змінив свої форми, масштаби та просторову організацію. Сьогодні гастрономічний туризм розглядається як напрям, здатний підтримувати соціально-економічний розвиток країни навіть у складних безпекових умовах, а також як чинник відновлення туристичної галузі й економіки України [1]. Водночас воєнні реалії суттєво вплинули на туристичну сферу загалом, тому гастрономічні подорожі сьогодні функціонують передусім як адаптована форма внутрішнього відпочинку, культурного пізнання та підтримки місцевого бізнесу у відносно безпечних регіонах.

Однією з ключових особливостей розвитку гастрономічного туризму в умовах війни стала його переорієнтація на внутрішній ринок. Дослідники наголошують, що за умов обмеження міжнародної мобільності, кризових трансформацій економіки та зміни туристичних потоків, саме внутрішній туризм починає виконувати функцію економічної адаптації регіонів і підтримки місцевого підприємництва [2]. У цьому контексті гастрономічний туризм формує додану вартість територій, поєднує локальні продукти, культурну спадщину й підприємницькі ініціативи в цілісний туристичний продукт та сприяє зміцненню бренду дестинацій.

Важливою рисою сучасного гастрономічного туризму є його комплексний характер. Науковці зазначають, що він охоплює не лише споживання локальних страв, а й відвідування виробників харчової продукції, участь у ярмарках, фестивалях, кулінарних майстер-класах, дегустаціях, гастрономічних маршрутах та екскурсіях [3]. Саме завдяки такій багатофункціональності, гастрономічний туризм може поєднуватися з культурно-пізнавальним, подієвим, етнографічним, сільським і екологічним туризмом, що особливо важливо в умовах звуження традиційних туристичних практик під час війни.

Ще однією характерною ознакою є посилення культурної та ідентифікаційної функції гастротуризму. Науковці наголошують, що війна сприяла переосмисленню гастрономічного туризму як засобу пізнання української культури, збереження історичної пам’яті, популяризації національної кухні та підтримки локальних виробників [3]. Гастрономічний туризм у такому вимірі сприяє зміцненню місцевої ідентичності, а кожен регіон прагне віднайти власну гастрономічну спеціалізацію та виразити через неї свою самобутність. Г.В. Машіка та М.В. Грабар підкреслюють, що кулінарна спадщина виконує не лише економічні, а й соціокультурні, комунікаційні та іміджеві функції, забезпечуючи диференціацію туристичного продукту й посилення територіального бренду [4].

Воєнний стан також загострив регіональну нерівномірність розвитку гастрономічного туризму. У наукових публікаціях відзначено, що західні та частина центральних регіонів продемонстрували відносну стійкість і адаптивність, тоді як східні та південні області зазнали суттєвих інфраструктурних втрат [2]. Саме на відносно безпечних територіях туристична галузь змогла частково функціонувати, а гастрономічні практики стали важливим інструментом підтримки місцевих бізнесів, крафтових виробників і фермерських господарств. У цьому контексті західні регіони України виявилися простором найбільшої адаптації гастротуристичних ініціатив у період воєнного стану.

Окреме значення в цей період мають гастрономічні фестивалі та інші подієві формати. Дослідники підкреслюють, що тематичні фестивалі локальної їжі та місцевих страв є головною рушійною силою розвитку гастротуризму, оскільки забезпечують одночасно культурну презентацію регіону, пожвавлення економічної активності та безпосередній контакт із туристом [3]. Науковці відзначають, що навіть за умов війни в західних регіонах України вдалося провести низку гастрономічних фестивалів, а частина таких подій набувала ще й благодійного спрямування, підтримуючи суспільство в умовах війни [5].

Разом із тим, розвиток гастрономічного туризму в умовах воєнного стану залежить від організаційної узгодженості та інституційної підтримки. Науковці акцентували увагу на потребі взаємодії між суб’єктами туристичної діяльності, органами місцевого самоврядування, закладами гостинності, культурними інституціями та виробниками локальної продукції, оскільки саме така співпраця дає змогу формувати конкурентоспроможний гастрономічний продукт. Водночас дослідники вказують на наявність стримувальних чинників: слабку інтеграцію гастрономічних ініціатив у регіональні стратегії, недостатню координацію між учасниками ринку, нерозвиненість спеціалізованої інфраструктури, низьку якість сервісу, кадровий дефіцит та обмежені маркетингові механізми просування [2; 4; 5].

Отже, особливості розвитку гастрономічного туризму в умовах воєнного стану полягають у його внутрішній орієнтації, посиленні культурно-ідентифікаційної ролі, регіональній концентрації у відносно безпечних областях, підвищенні значення локальних фестивалів і крафтових виробництв, а також у зростанні ролі спільної співпраці для формування якісного туристичного продукту. Попри інфраструктурні втрати, безпекові ризики та організаційні труднощі, гастрономічний туризм в сьогоднішніх реаліях може оцінюється як перспективний сегмент, що здатний підтримувати громади, зберігати кулінарну спадщину та створювати підґрунтя для подальшого післявоєнного відновлення регіонів України.

Важливо й те, що гастрономічний туризм у період воєнного стану дедалі тісніше пов’язується з інноваційною активністю підприємств та новими форматами просування туристичного продукту. Дослідники наголошують, що конкурентоспроможність дестинацій визначається не лише ресурсною базою, а й здатністю інтегрувати гастрономічний продукт із сервісними, маркетинговими та цифровими інноваціями [2]. У сучасних умовах перспективними визнаються розвиток локальних брендів, гастрономічних кластерів, цифровізація туристичних продуктів, ширша міжгалузева співпраця та адаптація успішних практик до українських реалій, що особливо актуально для регіонів, які шукають інструменти економічного пожвавлення в кризовий час. Таким чином, гастрономічний туризм в умовах воєнного стану постає не лише як форма дозвілля, а і як інструмент м’якого відновлення територій, у якому поєднуються культура, підприємництво, локальна ініціатива та соціальна стійкість громад.

Список використаних джерел

1. Бурачек І., Панасюк Д., Ярмолюк Д. Гастрономічний туризм в Україні під час війни // Економіка та суспільство. 2025. Вип.71.
2. Горяча О. Внутрішній гастрономічний туризм та інноваційна активність підприємств як чинники конкурентоспроможності туристичних дестинацій України // Економіка та суспільство. 2026. Вип.83.
3. Сіра Е.О., Каролоп О.О., Загнибіда Р.П. Різноманітність культур у ресторанному бізнесі, вплив на розвиток гастрономічного туризму: проблеми та перспективи // Економіка та суспільство. 2024. Вип.61.
4. Машіка Г., Грабар М. Гастрономічний туризм як інструмент актуалізації кулінарної спадщини та чинник підвищення міжнародної туристичної привабливості // Економіка та суспільство. 2026. Вип.84.
5. Zastavetska L.B., Zastavetskyi T.B., Semehen O.O., Idiіatov B.V. Prospects for the Development of Gastronomic Tourism in Ukraine During the Martial Law and Post-War Periods // Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica Et Recreatio. 2024. №1. С.13-21.